Перегляд вихідного коду сторінки Порцеляна

{{unibox}}[[Файл:NIEdot353.jpg|350px|right|thumb|Китайська порцеляна]]
'''Порцеля́на'''<ref>{{СУМ-11|Порцеляна}}</ref>, '''фа́рфо́р'''<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Фарфор}}</ref>&nbsp;— один із видів [[тонка кераміка|тонкої кераміки]]&nbsp;— білий матеріал.

Це матеріал, що здебільшого складається з SiO<sub>2</sub>, Al<sub>2</sub>O<sub>3</sub> i K<sub>2</sub>O. Як сировину для добування використовують білу глину&nbsp;— [[каолін]], [[кварцовий пісок]] і [[польовий шпат]] (K<sub>2</sub>O·Al<sub>2</sub>O<sub>3</sub>·6SiO<sub>2</sub>).
Порцеляну отримують високотемпературною термічною обробкою цієї суміші. З розвитком техніки з'явились різновиди порцеляни: цирконієва, глиноземна, літієва тощо.

Порцеляна має невелику пористість, через що вона непроникна для газу та води, має доволі високу механічну [[міцність]], [[Термічна стійкість (матеріалознавство)|термостійкість]], [[Електроізоляція|електроізоляційні властивості]]. На зламі має склоподібний вигляд, що спікся. Цінується порцеляна, яка просвічується на світлі.

== Назва ==
Слово ''порцеляна'' походить від староіталійського ''porcellana''&nbsp;— назви молюска ''[[Concha Veneris]]''. Семантичне перенесення сталося у зв'язку з подібністю порцеляни до напівпрозорого вигляду його мушлі (черепашки)<ref>{{ЕСУМ4}}</ref>.

Варіант ''фарфор''<ref name="СУМ"/> через посередництво {{lang-tr|farfur}} від {{lang-ar|farfūrĭ, faγfūri}} («порцеляна», первісно «[[син Неба]]», титул китайського імператора)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.

== Використання ==
Із порцеляни виготовляють [[посуд]], санітарно-технічні вироби, [[ізолятор (виріб)|електроізолятори]], предмети [[побут]]у, художні вироби, зубні [[протези]].

== Історія ==
Порцеляна вперше була отримана в [[620]] році у [[Китай|Китаї]]. Порцеляна мала великий попит в країні, тому виникло декілька порцелянових центрів і її різновидів:

* [[Селадон]]
* [[Санкай]] тощо.

{{center|<gallery>
Файл:Chinese dish, Yuan dynasty, 14th century, porcelain with glaze, Honolulu Academy of Arts.JPG|Таріль, династія Юань. 14 ст. Галерея мистецтв Фрір, Вашингтон.
Файл:Verseuse phénix Musée Guimet 2418.jpg|Порцеляна Китаю династії Північна Цинь, [[селадон]] 10 ст., музей Гіме, [[Париж]].

Файл:Kangxi plate in bristol city museum arp.jpg|[[Китайська порцеляна]] династії Канхі (1662-1722), [[Бристоль]], музей
</gallery>}}
Відомий центр видобутку каоліну&nbsp;— місто [[Цзіндечжень]] в [[Китай|Китаї]], що є відомим центром виробництва '''порцеляни''' з сивої давнини. Уява про китайську порцеляну в Європі сформована на виробах порцеляни майстерень Дзіньдечженя.

Через 500 років сусіди корейці налагодили виробництво так званої твердої порцеляни: вироби із білої глини піддавалися високотемпературному обпалюванню. Ще через 500 років секретом порцеляни заволоділи японці. Склад твердої порцеляни, винайденої китайцями ще в VI столітті, так і не був розкритий. Китайці століттями берегли таємницю й удосконалювали свою [[китайська порцеляна|порцеляну]]. У Європу китайську порцеляну завезли португальські мореплавці.

=== Європа ===
[[Файл:Museo delle porcellane di Firenze, secondo servizio di elisa baciocchi, sevres, 1809-1810 01.JPG|thumb|Музей порцеляни Флоренції. Порцеляна Севра, Франція.]]
[[Файл:Transparent porcelain.jpg|міні|праворуч|Напівпрозорість справжньої порцеляни]]

Спосіб її виготовлення довго залишався таємницею. Східні порцелянові вироби були великою рідкістю в Європі ще до XV століття. Вони потрапляли хіба що до королівських дворів як подарунки або хабарі європейським монархам. В епоху [[Відродження]] Європа користувалася посудом, виготовленим із м'якої порцеляни. Він був на вигляд дуже естетичним, але надзвичайно крихким та недовговічним. Спроби викрасти формулу твердої порцеляни робили ще з часів [[Марко Поло]], який прожив у Китаї 17 років, але так нічого й не вивідав. Він привіз першу звістку про порцеляну в Європу після повернення з Китаю в [[1298]] році. Історія пам'ятає також місіонера {{нп|Франсуа Ксав'єр Антреколла|Франсуа Ксав'єра Антреколла|en|François Xavier d'Entrecolles}}, який проповідував християнство у Китаї на початку XVII&nbsp;ст. і за сумісництвом шпигував за порцеляновим виробництвом.

У XVIII столітті важкий [[олово|олов'яний]], [[золото|золотий]], [[срібло|срібний]] посуд вийшов з моди королівських дворів і вимоги до легкої білосніжної порцеляни ставали все наполегливішими.

=== Порцеляна Медичі ===
У XV столітті почались спроби отримання своєї, європейської порцеляни. Відомо, що в [[1470]] році серпанковий керамічний посуд був виготовлений венеційським майстром. А наприкінці XVI століття у [[Флоренція|Флоренції]] при дворі [[Медичі]] вдалось отримати «м'яку порцеляну», яку назвали «Медичі-порцеляною». Вироби з неї були прозорими, але мали жовтуватий відтінок. Тоді ж була отримана й імітація порцеляни&nbsp;— особливий вид непрозорого скла, яке, втім не було дуже міцним і стійким до термообробки.
[[Файл:MediciPorcelainBottle1.png|міні|праворуч|200пкс|Порцеляна Медічі, Лувр, Париж.]]
В [[Італія|Італії]] 1575 року за розпорядженням великого герцога тосканського Франческо I ді Медічі влаштовується мануфактура м'якої порцеляни в знаменитих флорентійських садах Боболі. Так звана порцеляна Медичі, що за своїми властивостями займає середину між твердою і м'якою порцеляною, була хоч і прозора завдяки білій глині з Віченци, але жовтувата, і тому глазур застосовувалася біла, вже знана з майолічного виробництва. Збереглося приблизно 50 автентичних речей&nbsp;— тарілок, блюд, таць, польових і прочанських фляг, ваз, [[умивальник]]ів і [[глечик]]ів. Декоровані вони або стилізованими квітами на взірець декору на перській кераміці, або гілками та запозиченими з сучасної італійської кераміки гротесками з птахами, чотириочками та маскаронами, тоді як виконаний декор кобальтом, іноді в поєднанні з синювато-ліловою фарбою з окису марганцю. Марка на порцеляні Медічі&nbsp;— «F» і над нею баня флорентійського собору&nbsp;— синя.

Мануфактура діяла до першої чверті XVII століття включно. Після неї були інші спроби: в Англії (д-р Дуайт і Франсис Плейс, друга половина XVII&nbsp;ст.) і у Франції (Руан, Сен-Клу).

=== Хронологічна послідовність виникнення порцелянових мануфактур в Європі ===

* 1710&nbsp;р.&nbsp;— Майсен ([[Майсенська порцеляна]])
* 1719&nbsp;р.&nbsp;— Відень([[Віденська порцеляна Аугартен]])
* 1738&nbsp;р.&nbsp;— [[Севрська порцелянова мануфактура]]
* 1744&nbsp;р.&nbsp;— Петербург
* 1751&nbsp;р.&nbsp;— Берлін
* 1775&nbsp;р.&nbsp;— Данська Королівська порцелянова мануфактура Royal Copenhagen.
* 1811&nbsp;р. Ходов ([[Чеська старорожева порцеляна]])

=== Саксонія, Дрезден, Майсен ===
Справжнім переворотом в історії західноєвропейського порцелянового виробництва було те, що в [[1708]] році саксонським експериментаторам Чирнгаузу і Беттгеру вдалося отримати першу у Європі тверду білу порцеляну при дворі саксонського імператора [[Август II Фрідріх|Августа]], а перша мануфактура була заснована в [[Майсен]]і у [[1710]] році ([[Німеччина]]).

[[Еренфрід Вальтер Чирнгауз]]&nbsp;— німецький [[філософ]], [[математик]]. Чірнгауз проводив дослідження в області оптики. Він удосконалив виробництво скла і заснував декілька скляних заводів в Саксонії. Саме Чирнгауз був винахідником європейської білої порцеляни, але після його смерті в [[1708]] році лаври дістались його учню&nbsp;— Йоганну Беттгеру, який продовжив справу вчителя.

[[Файл:Blue Onion Pattern.jpg|thumb|ліворуч|250px|Порцеляна з Майсена]]

[[Йоганн Фрідріх Беттгер]]&nbsp;— німецький [[алхімік]] і [[фальшивомонетник]]. Вчився на аптекаря в [[Берлін]]і. Став першим керівником порцелянового заводу в місті [[Майсен]], заснованому незабаром після блискучого відкриття. У 1706 році відкрив власну формулу твердої порцеляни. Спроба Беттгера продати секрет виготовлення порцеляни королю [[Королівство Пруссія|Пруссії]] закінчилась ув'язненням. У в'язниці Беттгер і помер.

Саксонська порцелянова мануфактура протягом п'ятдесяти років не знала собі рівних. Своєю славою майсенська порцеляна багато в чому завдячує чудовому художнику [[Йоган Герольдт|Йогану Герольдту]], який створив надзвичайний декор із квітів, що здавались живими, а також видатному [[скульптор]]у [[Йоган Кндлер|Йогану Кендлеру]], який був відомий своєю дрібною пластикою в стилі [[рококо]].

Фірмовий знак майсенської порцеляни&nbsp;— схрещені блакитні лицарські мечі&nbsp;— відомий уже триста років. Досі, практично не змінюючи технології, на знаменитій мануфактурі виконують ручний виливок і ручний розпис.

Секрет порцеляни недовго залишався в стінах Майсена. В усій Європі вчені працювали над розгадкою секретів. Центр порцелянового виробництва переміщується до [[Відень|Відня]] та [[Венеція|Венеції]], де відкриваються порцелянові фабрики, кожна зі своїм власним стилем. Поступово в усій Європі почали з'являтися нові порцелянові фабрики. Берлінський, Севрський, Віденський заводи робили чудову порцеляну, поступово витісняючи з європейського ринку своїх китайських і японських конкурентів.

=== Франція ===
У період бурхливого розвитку бароко, в другій половині XVII століття численний посуд з «м'якої порцеляни» стали виготовляти у Франції. Поклади каоліну, що відкрили неподалік [[Севр]]у, дали початок виробництву французької порцеляни ([[1756]]. рік). [[Севрська порцелянова мануфактура]] протягом століття випускала лише «м'яку порцеляну».

=== Англія ===
[[Файл:Wedgwood.jpg|thumb|Зразок кераміки Веджвуда]]
Англійська порцеляна XVIII століття також отримала світове визнання. За числом керамічних фабрик Англія в той час впевнено посідала перше місце в Європі. На відміну від континентальних фабрик, що перебували під фінансовим [[патронаж]]ем королівських сімей чи вельможних осіб, англійські підприємства діяли на комерційній основі. Справжня порцеляна була винайдена в Англії досить пізно, розповсюджені були вироби з різних видів кам'яної маси. На початку XIX століття на підприємстві в [[Стоук-он-Трент]] Споудом була винайдена [[кісткова порцеляна]], що частково складається з прожарених і подрібнених на порошок [[кістка|кісток]] [[велика рогата худоба|великої рогатої худоби]]. Далі, як гриби після дощу, почали рости порцелянові фабрики в Іспанії, Данії, Швеції, Голландії, Бельгії, Швейцарії, Чехії, Австрії, Угорщині. Найближчим конкурентом Споуда стала порцеляна фабрики Мінтона. Порцеляну в Британії виготовляли заводи Бау, Челсі, Вустера, Дербі тощо.

Визнання в Європі отримала і порцелянова фірма Джозая [[Веджвуд]]а з сином заснована 1 травня 1759 року. Типовими зразками [[порцеляна Веджвуд|порцеляни Веджвуд]] були вироби з блакитним тлом, на який старанно наносили рельєфний декор білого кольору. Це була не зовсім порцеляна, бо не була напівпрозорою і мала іншу температуру випалення. Але [[Порцеляна Веджвуд|вироби Веджвуда]] мали індивідуальність і причетність до нетипових витворів мистецтва.

=== Російська імперія ===
У Російській імперії також працювали над порцеляновим секретом. В [[1736]] році в Німеччину були відправлені для навчання хімічним наукам найкращі московські студенти, серед яких були [[Виноградов Дмитро Іванович|Дмитро Виноградов]]. Виноградов проходив навчання у [[Саксонія|Саксонії]], де в той час зосередились найкращі майстри з виробництва порцеляни. В [[1744]] році він повернувся до Російської імперії. Того ж року в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] була заснована «Порцелянова мануфактура», де через три роки Виноградов віднайшов спосіб отримання твердої порцеляни з місцевих матеріалів.

Продукція першого періоду (приблизно до 1760 року) обмежувалася малими виробами, як правило майсенського зразка. Художнє піднесення порцелянового виробництва припало на царювання [[Катерина II|Катерини ІІ]]. Захоплення французькою культурою відбилося у формах і шляхетних декорах розкішного столового посуду.

З [[1765]] «Порцелянова мануфактура» стала називатись «Імператорським порцеляновим заводом». Підприємство випускало прості й витончені [[ваза|вази]], [[сервіз]]и, [[табакерка|табакерки]] та інші вироби. З дня заснування завод працював для імператорського двору.

З царською мануфактурою змагався якістю товарів приватний порцеляновий завод шотландця Френсіса Гарднера, заснований 1754 року у Вербилках під Москвою. 1780 року його перевели у Твер, а 1891 року він переходить у власність [[Кузнєцов Матвій Сидорович|Матвія Кузнєцова]], який придбав декілька великих порцелянових фабрик на території Російської Імперії. Завод мав дуже широкий асортимент продукції, у тому числі і виготовлену для двору. Випускався столовий посуд з розписом переважно сіро- і ясно-зелених тонів у різноманітному поєднанні з червоним або ясно-жовтим. Багато зразків кузнєцовського і гарднерівського посуду потрапило до аристократичних домів Києва.

=== Україна ===
{{main|Порцеляно-фаянсова промисловість України}}
В Україні вперше випуск порцеляни був організований наприкінці XVIII століття.<ref name="chuguev" /> Розвитку фаянсової й порцелянової справи сприяли великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині. У цих місцях і будувались заводи.

==== Корецька порцеляна ====
[[Файл:Porslin - Hallwylska museet - 73737.tif|thumb|Корецька тарілка]]
{{Main|Корецька порцеляна}}
Перша порцелянова мануфактура в Україні була сформована в [[1784]] році у володінні найбільшого магната [[Правобережжя]] [[Юрій Чарторийський|Юрія Чарторийського]] на околиці [[Корецький замок|Корецького замку]]. Виробництво виявилось вигідним. Першим директором фабрики став польський інженер Франтішек [[Франциск Мезер]]. У травні [[1790]] року Мезеру вдалося отримати вироби з місцевого матеріалу. Після Мезера фабрику очолив кераміст з [[Севрська порцелянова мануфактура|Севрської порцелянової мануфактури]]&nbsp;— [[Шарль Меро]]. Завод успішно випускав посуд, аптекарське приладдя. В [[1810]] році після смерті Чарторийського становище погіршилося. Виробництво проіснувало до [[1832]] року.<ref name="chuguev" />

Також в минулому були відомі й такі порцелянові заводи в Україні:
* [[Межигірська фаянсова фабрика|Києво-Межигірський]],
* [[Баранівський порцеляновий завод|Баранівський]],
* [[Будиський порцеляновий завод|Будиський]]
* [[Городницький порцеляновий завод|Городницький]],
* [[Волокитинський порцеляновий завод|Волокитинський]],
* [[Полонський порцеляновий завод|Полонський]].

Останній з названих був дуже відомим, але, на жаль, пропрацював 20 років і в [[1861]] році припинив виробництво. У радянський час випуск художньої порцеляни українськими заводами становив 30&nbsp;% від всесоюзного. У наш час{{коли}} успішно працюють такі заводи: Баранівський, Городницький, [[Коростенський порцеляновий завод|Коростенський]] та інші. Невеликий випуск налагоджено в [[Полтава|Полтаві]], [[Тернопіль|Тернополі]], [[Суми|Сумах]]. Останні заводи побудовані в 60-х роках. З кінця XX століття виробництво порцеляни стає все масовішим. На виробництві вводиться повна [[механізація]].

=== Японія ===
* {{нп|Японська порцеляна||ru|Японский фарфор}}
З японською порцеляною 300 років тому нас познайомили голландці. Ця порцеляна називалася «імарі». Якістю вона поступається китайській, та [[декор]] її значно багатший і розмаїтіший: крім [[фарба|фарб]], які застосовували китайці, японці декорували порцеляну [[золото]]м.

=== Китай ===
{{main|Китайська порцеляна}}

== Матеріал, технологія ==

Класична Fine China&nbsp;— порцеляна з білою глиною-каоліном в основі. Порцеляна класу «люкс»&nbsp;— це Bone China, себто кістяна (винайдена 1796 року в Британії). Каолін у ній замінено фосфатом кальцію&nbsp;— подрібненими коров'ячими кістками.

Знамениті французькі марки порцеляни&nbsp;— севрська і лімозька&nbsp;— виробляються з лімозької білої глини без домішок фосфату кальцію і традиційно мають інші тавра.

Фахівці й досі сперечаються, що краще&nbsp;— тверда чи кісткова порцеляна. Об'єктивної оцінки досі не дав ніхто. Міцність і довговічність залежать лише від якості сировини, температурного режиму обпалу і майстерності кераміста.

== Якість виготовлення ==

Різницю між елітною та хорошою порцеляною помітно неозброєним оком. Елітна порцеляна надзвичайно біла і прозора настільки, що малюнок має просвічуватися на світлі. Також, справжня порцеляна навдивовижу міцна. Для перевірки якості порцеляни радять упіймати блискучою білою поверхнею (наприклад, серединою тарілки) сонячний зайчик, а потім уважно оглянути освітлену промінцем ділянку. Там, як у краплі води на світлі, відіб'ються всі сторонні тіла́. Таким чином, якісна порцелянова маса має бути абсолютно чистою, без найменших дефектів і вкраплень.

Дорога порцеляна&nbsp;— це порцеляна з абсолютно гладенькою блискучою поверхнею. У родоначальників порцелянового промислу китайців найціннішим вважався посуд ручної роботи з відбитками пальців автора. В Європі ж вироби навіть із мікронними відхиленнями визнають браком. На цінність сервізу вказує також якість декору, дорогі види оздоби (матове золото, рельєфи з золотом тощо) та, зрозуміло, марка.

Визначити неозброєним оком марку того чи іншого сервізу під силу хіба що професіоналові. А ось дотриматися етикету і принести задоволення господині дому не так важко: слід перевернути тарілку та, поглянувши на тавро, сказати, наче знавець: «Так я і думав, справжній Майсен (Веджвуд, Споуд)». Не виявити повагу у такий спосіб привітним господарям і досі вважається невиховано.

== Утилітарне значення ==
У XIII столітті європейські ювеліри вставляли китайську порцеляну в оправу і нарівні з іншими коштовними предметами зберігали в церковних, монастирських і дворянських скарбницях. Цінуються також вироби з твердої порцеляни серед дворів шейхів тощо, бо за законами мусульманства та юдаїзму посуд з кісткової порцеляни (тобто з тваринного матеріалу) використовувати для вживання їжі не можна.

== Колекціонування, дослідження. Музейні збереження ==
* Музей порцеляни у Кускові.
* [[Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків]] в Києві експонує зразки сервізів, якими користувалося українське вище товариство в XIX столітті.

== Див. також ==
* [[Шлікер]]
* [[Китайська порцеляна]]
* [[Столовий сервіз]]
* [[Порцеляна Херенд]]
* [[Фаянс]]
* [[Майоліка]]
* [[Теракота]]
* [[Музей порцеляни (Дрезден)]]
* [[Порцелянові іконостаси Міклашевського]]
* [[Dibbern|Порцеляна Дібберн]]

== Примітки ==
{{reflist|refs=
<ref name="chuguev">{{Cite web |url=http://repin.chuguev.net/Farfor.htm |title=Прасол Н. М. Огляд колекції порцеляни та фаянсу з фондів ХММ І. Ю Рєпіна |accessdate=2014-01-14 |archive-date=2014-09-27 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140927140211/http://repin.chuguev.net/Farfor.htm }}</ref>
}}

== Джерела ==
* Государственные коллекции предметов искусства, Дрезден, коллекция фарфора. Путеводитель по постоянной коллекции в Дрезденском цвингере, 1998.
* Русский фарфор. Государственный музей керамики и «Усадьба Кусково 18 века», СПб, «Абрис», 1998.
* ''Трощинская А.'' Русский фарфор эпохи классицизма, М., 2007.

== Посилання == 
* {{ТС_Буд|частина=Фарфор,  порцеляна|сторінки =200}}
{{Commonscat|Porcelain}}
{{Портал|Мистецтво|Кераміка}}
* {{УМЕ11|частина=Порцеляна|сторінки=1443}}
* [http://momas.ru/articles/useful-information/osnovnye-vidy-farfora.html Що таке порцеляна? Основні види порцеляни] {{ref-ru}}
* [https://archive.today/20131212171746/http://www.sovart.od.ua/articles/kleima-farforovih-zavodov-ukraini Порцелянові заводи України] {{ref-ru}}

[[Категорія:Кераміка]]
[[Категорія:Діелектрики]]
[[Категорія:Порцеляна| ]]
[[Категорія:Винаходи Китаю]]
[[Категорія:Керамічні матеріали]]