Потіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Потіт
Народився145
Софія, Болгарія
Помер160
Трикарико, Провінція Матера, Базиліката, Італія

Потіт (лат. Potitus; помер близько 160 р.) — ранньохристиянський мученик, шанується і католицькою, і православною церквою 14 січня.

Житіє

[ред. | ред. код]

Потіт народився в Сердиці (нині Софія, столиця Болгарії) в римській провінції Фракія.[1] Він прийняв християнство і був замучений ще підлітком під час правління Антоніна Пія. Його агіографія стверджує, що він походив з дуже багатої язичницької родини і приписує йому багато чудес, наприклад вилікування божевілля дочки Антоніна Пія Агнес. Він відмовився зректися християнства і його кинули левам, але вони відмовились нападати. Потім його кинули в киплячу олію, але він вийшов неушкодженим. Тоді його зарубали мечем.

Шанування

[ред. | ред. код]

Його культ широко поширився в середні віки, дійшовши до Капуї, Неаполя та Беневенто. Потіт є головним святим покровителем Трикарико та його єпархії, а його основні мощі знаходяться в місцевому соборі .[1] Також він є головним святим покровителем міста Асколі-Сатріано та його єпархії. У Асколі-Сатріано є церква, присвячена йому, а також бюст-релікварій, що містить частину його ліктьової кістки.

Примітки

[ред. | ред. код]