Правило де Кандоля — Воллеса
Правило де Кандоля — Воллеса (географічна зумовленість зміни різноманітності; Дедю, 1990[1]) — у міру просування з півночі на південь, як правило, спостерігається збільшення видової різноманітності біоценозів. Збільшення загального біологічного різноманіття при просуванні від полюсів до тропіків пов'язане зі зростанням в цьому ж напрямі ролі біотичних факторів в організації спільнот (поліпшення умов місцеперебування збільшує значимість взаємодії видів) і зниженням ролі абіотичних (для заполярних екосистем головну роль грає екстремальність факторів середовища). Правило незалежно один від одного сформулювали Альфонс Декандоль в 1855 році і Альфред Рассел Воллес у 1859 році.
Багато переконливих прикладів, що підтверджують справедливість цього правила, можна знайти в монографії французького географа Е. Реклю (E. Reclus) «Земля. Опис життя земної кулі. Том Х. Життя на Землі» (1872)[2].
Ще одну особливість прояву цього правила підкреслює Ю. І. Чернов (1991, с. 503)[3], зазначаючи, що за градієнтом північ-південь у формуванні біологічного різноманіття наростає роль еволюційно більш просунутих таксонів і падає питома вага відносно примітивних груп;
|
… Ймовірно, в самій сутності життя та його еволюції закладено те, що примітивні групи в принципі не здатні давати настільки високі рівні видового різноманіття як прогресивніші там, де для них сприятливі умови. | 
|
Слід врахувати, що зоогеографічне районування дуже залежить від великих таксономічних груп, покладених в їх основу (Неронов и др., 1993)[4]: наприклад, значно різняться зоогеографічні поділи Земної кулі, отримані по бабках (Белышев, Харитонов, 1981, 1983)[5] і по фауні птахів і ссавців А. Воллеса (Wallece, 1876).
- ↑ Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Гл. ред. Молд. сов. энцикл., 1990. — 406 с.
- ↑ Реклю Э. Земля: Описание жизни земного шара. Вып. 1-6. Спб., 1895, 1898–1901
- ↑ Чернов Ю. И. Биологическое разнообразие, сущность и проблемы //Успехи соврем. биологии. — 1991. — Т. 111. — Вып.4. — С. 499–507
- ↑ Неронов В. М., Букварева Е. И., Бобров В. В. Зоогеография и современные задачи сохранения биоразнообразия //Успехи совр. Биол. 1993. — Т. 113, вып. 6. — С. 643–651
- ↑ Цит. по: Розенберг Г. С., Мозговой Д. П., Гелашвили Д. Б. Экология. Элементы теоретических конструкций современной экологии. — Самара: СамНЦ РАН, 1999. — 396 с.
 | Ця стаття не має інтервікі-посилань. |