Пушкіна Надія Осипівна
| Надія Осипівна Пушкіна | |
|---|---|
| рос. Пушкина Надежда Осиповна | |
 | |
| Народилася | 21 червня [2 липня] 1775 Суйда, Російська імперія |
| Померла | 17 [29] березня 1836 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Святогорський монастирd |
| Країна |  Російська імперія |
| Місце проживання | Санкт-Петербург Кобрино |
| Рід | Salvatore Brancacciod |
| Батько | Ганнібал Осип Абрамовичd[1] |
| Мати | Maria Gannibald[1] |
| У шлюбі з | Пушкін Сергій Львович[1] |
| Діти | Ольга Сергіївна Павлищеваd, Пушкін Олександр Сергійович[1], Лев Сергійович Пушкін[2], Nikolai Sergeyevich Pushkind, Sofia Pushkinad, Pavel Pushkind, Mikhail Pushkind і Platon Pushkind |
Надія Осипівна Пушкіна (до шлюбу Ганнібал; 21 червня [2 липня] 1775, Суйда, Санкт-Петербурзька губернія — 17 [29] березня 1836, Санкт-Петербург) — дочка Осипа Абрамовича Ганнібала і Марії Олексіївни Ганнібал, мати О. С. Пушкіна.
До шлюбу жила в Петербурзі і в маєтку Кобріно, отриманому її матір'ю по суду від чоловіка. Її батько, Осип Абрамович Ганнібал, капітан морської артилерії, палкий і легковажний, одружився при живій дружині з іншою жінкою. Хоча другий шлюб був розірваний, подружжя не стало жити разом і мати Марія Олексіївна Ганнібал присвятила себе вихованню дочки Надії.
Надія Осипівна отримала освіту, прекрасно володіла французькою. Була веселою, життєрадісною, мала велике коло знайомих, вільно почувалася в світському суспільстві. Навколишні захоплювалися її красою, називали прекрасною креолкою, підкреслюючи незвичайне походження дівчини.
28 вересня 1796 року вона обвінчалася з Сергієм Пушкіним у церкві села Воскресенського, що по сусідству з Кобріним. Разом подружжя прожило 40 років у взаємній любові. У них було вісім дітей, з них вижили четверо: Ольга, старша з них, Олександр, а також Микола і Лев. Решта дітей — Павло, Михайло, Платон і Софія — померли в дитинстві.[3]
З дітьми Надія Осипівна була сувора з ранніх років. Улюбленцем старших Пушкіних був син Лев. А ось відносини між Олександром Пушкіним і матір'ю завжди були прохолодними. Проте і мати, і батько пишалися талантом старшого сина.
Надія Пушкіна останні місяці життя квартирувала в Санкт-Петербурзі в будинку Какушкіної на розі Шестилавочної вулиці і 2-го Графського провулка (нині вулиці Маяковського і Саперного провулка). Там же вона й померла 29 березня 1836 року. Під час останньої хвороби матері Пушкін зблизився з нею, а після її смерті важко переживав втрату.[4] Він єдиний з усієї родини супроводжував тіло матері для поховання в Святогорський монастир. Тоді ж він купив ділянку землі поруч з її могилою для себе.
- ↑ а б в г Kindred Britain
- ↑ Пушкин, Лев Сергеевич // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1910. — Т. 15. — С. 317–318.
- ↑ Надежда Пушкина (Ганнибал) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.] calend.ru Процитовано 3 листопада 2019
- ↑ Последний год жизни Пушкина, 1988, с. 107—108.
- Последний год жизни Пушкина / Составление, вступительные очерки и примечания В. В. Куніна. — М. : Правда. — 704 с. — 400000 прим.
- Тынянов Ю. Пушкин. — М., 1936.
- Февчук Л. П. Портреты и судьбы. — Лениздат, 1984.
- Біографія Надії Пушкіної [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] на сайті as-pushkin.ru