Перегляд вихідного коду сторінки Роман

{{інші значення|Роман (значення)}}
{{unibox}}[[Файл:Cervantes.JPG|міні|праворуч|170пкс|Українське видання роману «[[Дон Кіхот]]» [[Сервантес]]а в перекладі [[Микола Лукаш|Миколи Лукаша]] й [[Анатоль Перепадя|Анатоля Перепаді]]]]
[[Файл:Robinson Crusoe 1719 1st edition.jpg|міні|праворуч|170пкс|Перше видання роману «[[Робінзон Крузо]]» [[Данієль Дефо|Данієля Дефо]]]]
[[Файл:UlyssesCover.jpg|thumb|170пкс|Обкладинка роману «[[Улісс]]» [[Джеймс Джойс|Джеймса Джойса]]]]
[[Файл:Dzhordzh Orwell - 1984 (Ukrainian edition, 2015).jpg|міні|праворуч|170пкс|Українське видання роману [[Джордж Орвелл|Джорджа Орвелла]] «[[1984 (роман)|1984]]»]]
'''Рома́н''' ({{lang-fr|roman}}&nbsp;— «романський»)&nbsp;— [[Список літературних форматів|літературний формат]], найпоширеніший у XVIII—XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Як літературний термін слово «роман» використав у [[XVI]]&nbsp;ст. англійський літературознавець [[Джордж Патенхем]] у праці «Мистецтво англійської поезії» (1589). Спочатку словом «роман» називали будь-які віршові твори, написані [[романські мови|романською]], а не [[латина|латиною]]. Згодом так починають називати прозові твори зі специфічною тематикою&nbsp;— любовною. Про це згадує вже в XVII&nbsp;ст. французький дослідник [[П'єр-Даніель Юе]] (''Pierre Daniel Huet'') і говорить, що це історії «для задоволення та повчання»<ref>[http://www.uapedia.com.ua/?p=1292 Українська-інтернет енциклопедія]{{Недоступне посилання}}</ref>.

== Характерні ознаки роману ==

Головними структурними елементами роману є оповідь та творений нею уявний світ у просторі й часі, населений [[персонаж]]ами, наповнений подіями, укладеними в [[сюжет]]. Крім оповіді (виклад від першої особи) або розповіді (виклад від третьої особи), роману властива пряма мова персонажів (у вигляді [[діалог]]ів, [[монолог]]ів), описи, авторські відступи, а також невласне пряма мова (коли авторський виступ насправді представляє думки персонажа). Залежно від різновиду роману, авторського стилю чи творчої манери письменника співвідношення між ними різноманітні&nbsp;— від переваги оповіді (розповіді), що є характерним для класичного роману, до переваги опису, діалогу чи монологу (внутрішнього монологу у психологічному романі, опису в документальному романі, потоку свідомості в модерному романі, колажу з цитат, діалогів та монологів у постмодерному романі).

Оповідач у своїй класичній формі, сформованій реалістичним романом,&nbsp;— авторитарний творець уявного світу, який верховодить образами, формує їх, замикає в міцних, остаточних рамках своєї інтерпретації та оцінки. Роману XX ст. притаманний інший тип оповідача: оповідач часто вступає у «діалогічні стосунки з чужими свідомостями»; інші свідомості є рівноправними щодо нього, сам оповідач не володіє «істиною в останній інстанції», для перебігу сюжету стає характерна емергентність, тобто невизначеність, множинність напрямків розвитку оповіді. У такого роману є своя традиція&nbsp;— від [[Франсуа Рабле]], [[Мігель де Сервантес|Мігеля де Сервантеса]], [[Ганс Якоб Крістофель фон Гріммельсгаузен|Ганса Гріммельсгаузена]]. Та особливо виразно риси такого поліфонічного роману, за висловом [[Бахтін Михайло Михайлович|Михайла Бахтіна]], проявилися у психологічному романі «Брати Карамазови» [[Достоєвський Федір Михайлович|Федора Достоєвського]]. В [[українська література|українській літературі]] елементи діалогічності, поліфонії наявні вже в «<nowiki/>[[Перехресні стежки|Перехресних стежках]]<nowiki/>» [[Франко Іван Якович|Івана Франка]] й широко використовуються сучасними авторами.

Оповідь визначає і сюжетну схему роману: від найпростішої, епізодичної, яку частіше спостерігаємо в [[повість|повісті]], [[оповідання|оповіданні]], до складної, розгорненої, притаманної творові з багатолінійним сюжетом. Якщо в романі XVIII—XIX ст. сюжет, як правило, відповідає хронологічному й логічному розгортанню подій, то у XX ст. спостерігається порушена причинно-часова послідовність, бо автор зміщує хронологічний і логічний перебіг подій. Пов'язані ідейним задумом, сюжетом, персонажами, романи утворюють [[дилогія|дилогії]], [[тетралогія|тетралогії]] та цикли.

== Історія жанру роману ==

=== Передісторія ===
Роман, як оповідний прозовий твір, знала і [[антична література]]: [[Лонг (письменник)|Лонг]] («Дафніс і Хлоя»), [[Харітон]] («Херей і Калліроя»), [[Геліодор з Емеси|Геліодор]] («Ефіопіка») у давньогрецькій та [[Петроній Арбітр|Петроній]] («Сатирикон»), [[Апулей]] («Метаморфози або Золотий віслюк») у давньоримській, і давні східні літератури (пор. [[Чотири класичні романи]] або [[Повість про Ґендзі|Ґендзі моноґатарі]]), проте зараз у [[літературознавство|літературознавстві]] прийнято відділяти ці літературні форми від сучасного роману.

=== Зародження роману ===
У своїй сучасній формі роман почав зароджуватись у середині XII століття на хвилі прагнень ознайомити європейське суспільство (передусім французьке) з [[античність|античними]] [[міф]]ами, творами античних авторів. Епічні [[жеста|жести]] з їхніми розгалуженими сюжетами й численними персонажами також посприяли формуванню романного жанру. Так з'являються перші романи: «[[Роман про Александра]]», «Роман про Фіви», «Роман про Трою», «Роман про Енея»&nbsp;— [[Компіляція джерел|компіляції]], переспіви античних авторів. Тоді романом називали розповідний твір, написаний якоюсь із [[романські мови|романських]] мов (не [[латинська мова|латинською]]). У [[Середньовіччя|середні віки]] також виникають [[лицарський роман|лицарські романи]] (наприклад, цикл [[Король Артур|артурівських]] романів [[Кретьєн де Труа|Кретьєна де Труа]]). Лицарські романи часто використовували сюжети таких епосів, як [[Пісня про Роланда]] чи [[Пісня про Гійома Оранжського]] та інших середньовічних [[жеста|жест]]. Ці твори часто були близькими до епічного жанру чи поезії й стилістично суттєво відрізнялись від роману у його сучасному вигляді, тому деякими дослідниками прийнято розглядати ці жанри разом з античним романом, окремо від сучасного.

В епоху [[Відродження]] з'являються пародії на лицарський середньовічний роман («<nowiki/>[[Ґарґантюа та Пантаґрюель|Гаргантюа і Пантагрюель]]<nowiki/>» Франсуа Рабле)&nbsp;— роман з елементами [[реалізм]]у, у формі [[казка|казки]]-[[сатира|сатири]], запозиченої з [[фольклор]]у; «<nowiki/>[[Дон Кіхот]]<nowiki/>» Мігеля де Сервантеса&nbsp;— прообраз реалістичного роману.

=== Роман у XVIII—XIX століттях ===
Етапним для жанрового розвитку роману було XVIII ст. Саме тоді, в епоху [[Просвітництво|Просвітництва]], постали [[авантюрний роман]] («Історія Жіль Блаза» [[Ален-Рене Лесаж|Алена-Рене Лесажа]]), [[сентименталізм|сентиментальний]] роман («Сентиментальна подорож» [[Лоренс Стерн|Лоренса Стерна]]), [[готичний роман]] («Замок Отранто» [[Горас Волпол|Гораса Волпола]]), а також роман з елементами сатири й [[пародія|пародії]] («<nowiki/>[[Мандри Гуллівера]]<nowiki/>» [[Джонатан Свіфт|Джонатана Свіфта]], «Історія пригод Джозефа Ендрюса та його приятеля Авраама Адамса» [[Генрі Філдінг]]а).

Як головний жанр у XVIII ст. роман виступає насамперед в [[англійська література|англійській літературі]]. Класичних рис роман досягає у XIX ст. як реалістичний роман, якому передують романи, писані [[романтизм|романтиками]],&nbsp;— [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Йоганном Вольфгангом фон Ґете]], [[Вальтер Скотт|Вальтером Скоттом]], [[Віктор Гюго|Віктором Гюго]], [[Жорж Санд]]. Романтики розвинули [[історичний роман]] («<nowiki/>[[Айвенго]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Роб Рой (роман)|Роб Рой]]<nowiki/>» Вальтера Скотта), стали з'єднувальною ланкою між романтичним і реалістичним романом. Реалістичний роман розвивають [[Оноре де Бальзак]], [[Стендаль]], [[Гюстав Флобер]], [[Чарлз Дікенс]], [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександр Пушкін]], [[Толстой Лев Миколайович|Лев Толстой]], Федір Достоєвський, [[Панас Мирний]], [[Болеслав Прус]] та ін.

=== Роман у XX столітті ===
Радикальне оновлення романного жанру на початку XX століття відбулося завдяки таким авторам, як [[Джеймс Джойс]], [[Марсель Пруст]], [[Франц Кафка]], [[Роберт Музіль]]. Експериментаторський роман також розвивали [[Вірджинія Вульф]], [[Гайміто фон Додерер]], [[Джон Дос Пассос]], [[Жан-Поль Сартр]], [[Альбер Камю]], [[Абе Кобо|Кобо Абе]], [[Хуліо Кортасар]], [[Жорж Перек]].

У XX столітті в романах з'являється новий тип оповідача, схильного до діалогізму з іншими свідомостями. Модерністські письменники відмовляються в своїх романах від всесильного і всезнаючого оповідача (голос автора), характерного для роману XIX століття. Сюжет роману розгортається з порушеною причинно-часовою послідовністю, хронологічний та логічний перебіг подій вже не відіграє важливої ролі, уперед виходить індивідуальна свідомість зі своїми непевностями, страхами, пристрастями чи байдужістю, що зазвичай відображається засобами [[потік свідомості|потоку свідомості]]. Паралельно продовжував розвиватися класичний реалістичний роман ([[Ромен Роллан]], [[Шолохов Михайло Олександрович|Михайло Шолохов]], [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]]). Водночас багато письменників намагалися поєднати ці дві тенденції<ref>Про поєднання двох тенденцій розвитку роману вперше було сказано у статті [[Томас Манн|Томаса Манна]] «Мистецтво роману»</ref>. Не відмовляючись від класичних здобутків жанру, вони вносили в романну оповідь й саму структуру нові елементи, виробляючи свій особливий стиль. Особливо вагомим був внесок таких авторів, як [[Анатоль Франс]], [[Томас Манн]], [[Генріх Манн]], [[Роже Мартен дю Гар]], [[Джон Голсуорсі]], [[Андре Жід]], [[Вільям Фолкнер]], [[Ернест Хемінгуей]], [[Еліас Канетті]], [[Кавабата Ясунарі|Ясунарі Кавабата]], [[Акутаґава Рюноске]], [[Жоржі Амаду]] та ін.

Особливим шляхом пішов французький письменник [[Луї-Фердінан Селін]], який у романі «[[Подорож на край ночі]]» вперше використав розмовну мову, а також можливості ритму оповіді, змішання стилів (ненормативна лексика поряд із науковими термінами). Стилістику, близьку до Селінової, розвивали в своїх творах [[Генрі Міллер]], [[Філіп Рот]], [[Чарлз Буковскі|Чарльз Буковскі]], [[Чак Поланік]], [[Фредерік Беґбеде]].

Важливим явищем в історії роману став так званий [[новий роман]], що виник у 1950-х роках у [[Франція|Франції]]. Представники нового роману ([[Ален Роб-Ґріє]], [[Наталі Саррот]], [[Мішель Бютор]], [[Клод Сімон]]) вдалися до трансформації романної структури, вивільнили роман від зовнішнього драматизму, зосередившись на внутрішньому світі людини. При цьому вони відкидали класичні засоби психологізації та типізації персонажів, вдаючись до стилістики [[потік свідомості|потоку свідомості]] та тропізмів<ref>Термін [[Наталі Саррот]] на позначення невловних змін, що відбуваються у навколишньому світі та внутрішньому житті персонажа.</ref>.

У 1950—1960-х роках у латиноамериканській літературі зародився напрямок [[магічний реалізм|магічного реалізму]]. Романи в цьому стилі поєднують у собі елементи реального та фантастичного. Найвидатнішими представниками цього напрямку є колумбійський письменник, лауреат нобелівської премії [[Габрієль Гарсія Маркес]] та аргентинець [[Хуліо Кортасар]]. Часом магічний реалізм інтерпретують значно ширше, зараховуючи до його авторів не лише латиноамериканців, а й таких письменників, як [[Італо Кальвіно]], [[Салман Рушді]], [[Муракамі Харукі|Харукі Муракамі]], [[Бен Окрі]], [[Милорад Павич]], [[Мілан Кундера]] та [[Карлос Фуентес]].

=== Роман у XXI столітті ===
Новим явищем у розвитку романного жанру став так званий [[мобільний роман]]. Мобільний роман&nbsp;— це літературний твір, спочатку створений на [[Мобільний телефон|мобільному телефоні]] з використанням {{не перекладено|сервіс тестових повідомлень|сервісів текстових повідомлень|en|Text messaging}}. Цей тип романів спочатку виник у [[Японія|Японії]], де отримав назву {{nihongo|«кейтай сесецу»|携 帯 小说|кейтайсе:Сецу}} та швидко став популярним літературним жанром як у Японії, так і в інших країнах, особливо в [[Китайська Народна Республіка|Китаї]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Німеччина|Німеччині]] та [[Південно-Африканська Республіка|Південній Африці]]. Один із перших мобільних романів називався «Глибоке кохання», він з'явився в Японії 2000 року й був підписаний псевдонімом Йосі. З 2007 року мобільні романи стали популярними і в Європі.

== Класифікація романів ==
Роман XX століття&nbsp;— це різноманітні типи й різновиди роману, при формуванні яких виразно спостерігається змішування жанрів. Єдиної класифікації різновидів роману немає. Залежно від літературних епох, періодів, течій, стилів і теоретичних засад розрізняють роман просвітницький, середньовічний, [[бароко]]вий, сентиментальний, романтичний, [[Екзистенціалізм|екзистенціалістичний]] тощо. За змістом&nbsp;— соціальний, сімейно-побутовий, [[Соціально-побутовий роман|соціально-побутовий]], [[Історичний роман|історичний]], [[Філософський роман|філософський]], сатиричний, [[Пригодницький роман|пригодницький]], [[Біографічний роман|біографічний]], [[Науково-фантастичний роман|науково-фантастичний]] та ін.

За часом розгортання сюжету&nbsp;— історичний (зображуються минулі події), сучасний (зображуються теперішні події), роман про майбутнє (зображуються передбачені автором події, наприклад, у науково-фантастичному романі).

За тематикою чи зображуваним середовищем&nbsp;— урбаністичний роман, мариністичний роман, часом їх вважають підвидами роману, класифікованих за змістовим принципом, (наприклад, [[Автобіографічний роман|автобіографічний]] роман&nbsp;— різновид біографічного, роман на тему села&nbsp;— різновид соціального, родинний роман&nbsp;— різновид сімейно-побутового).

== Роман в Україні ==
[[Файл:Титульна сторінка роману «Люборацькі» 1901 р.jpg|thumb|130пкс|right|Титульна сторінка роману «Люборацькі» 1901&nbsp;р.]]
В [[Україна|Україні]] роман з'явився пізніше, ніж в інших країнах [[Європа|Європи]], що було зумовлено культурно-політичною ситуацією, гострою цензурою, що переслідувала все українське. Спочатку українські романи писалися [[російська мова|російською мовою]] ([[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорій Квітка-Основ'яненко]], [[Гребінка Євген Павлович|Євген Гребінка]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймон Куліш]]).

Першим романом [[українська мова|українською мовою]] є «<nowiki/>[[Чорна рада (роман)|Чорна рада]]<nowiki/>» Пантелеймона Куліша (1846). Значно розвинули український реалістичний роман [[Панас Мирний]] («<nowiki/>[[Хіба ревуть воли, як ясла повні?]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Повія (роман)|Повія]]<nowiki/>»), [[Свидницький Анатолій Патрикійович|Анатолій Свидницький]] («Люборацькі»), Іван Франко («Лель і Полель», «Перехресні стежки», «Основи суспільності»). У епоху царської Росії українські романи, як і українська література загалом, зазнавали жорстких [[цензура|цензурних]] утисків: твори не друкувалися, з'являлися в спотвореному вигляді (напр. роман «Люборацькі») або ж вимушено публікувалися за межами України (роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» був опублікований в 1880 році в [[Женева|Женеві]]).

Особливого розвитку в другій половині XIX століття набув жанр історичного роману та його різновидів: дидактично-моралізаторський роман («Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський» [[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Івана Нечуя-Левицького]]), романтично-пригодницький роман («Руїна», «Молодість Мазепи» [[Старицький Михайло Петрович|Михайла Старицького]]).

Розвиток українського роману першої половини XX століття пов'язаний із творчістю таких українських письменників, як [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольги Кобилянської]] («<nowiki/>[[Земля (повість)|Земля]]<nowiki/>», «Царівна», «Через кладку») , [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангела Кримського]] («<nowiki/>[[Андрій Лаговський]]<nowiki/>»), [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимира Винниченка]] («Чесність з собою», «Божки», «<nowiki/>[[Сонячна машина]]<nowiki/>»), [[Петров Віктор Платонович|Віктора Петрова]] («<nowiki/>[[Дівчина з ведмедиком]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Доктор Серафікус]]<nowiki/>», «Без ґрунту»), [[Підмогильний Валер'ян Петрович|Валер'яна Підмогильного]] («<nowiki/>[[Місто (роман Підмогильного)|Місто]]<nowiki/>», «Невеличка драма»), [[Микола Хвильовий|Миколи Хвильового]] («Вальдшнепи»), Уласа Самчука («Волинь», «<nowiki/>[[Марія (роман)|Марія]]<nowiki/>»), [[Королева Наталена Андріанівна|Наталени Королеви]] («Предок») та ін.

У середині 1920-х років про себе заявив український [[модернізм|модерністський]] роман із характерною для нього жанровою відкритістю, експериментаторством та «здатністю до будь-яких модифікацій» (вислів Олекси Журенка). Окрім вже згаданих творів Хвильового, Підмогильного і Петрова, варто згадати роман «Недуга» [[Євген Плужник|Євгена Плужника]], «Голяндія» [[Бузько Дмитро Іванович|Дмитра Бузька]], «Робітні люди» [[Івченко Михайло Євдокимович|Михайла Івченка]], «Вертеп» [[Любченко Аркадій Панасович|Аркадія Любченка]], «Жанна-батальйонерка» [[Ґео Шкурупій|Ґео Шкурупія]], «Майстер корабля» [[Яновський Юрій Іванович|Юрія Яновського]], «Останній Ейджевуд» [[Смолич Юрій Корнійович|Юрія Смолича]]. Модерністський роман орієнтувався на інтелектуального читача з виробленим смаком. У цей час з'явилися перший науково-фантастичний та утопічний роман української літератури («[[Сонячна машина]]»), перший інтелектуальний роман («Доктор Серафікус»), перший урбаністичний роман ([[Місто (роман)|Місто]]) тощо. Поряд із такими творами публікувалися романи, що тяжіли до класичної для українського роману стилістики та реалістичного спрямування («Бур'ян» [[Головко Андрій Васильович|Андрія Головка]], «Людолови» [[Тулуб Зінаїда Павлівна|Зінаїди Тулуб]]).

Важливим був внесок у розвиток роману [[література української діаспори|діаспорних письменників]]: «Людина біжить над прірвою» [[Багряний Іван Павлович|Івана Багряного]], «Старший боярин» [[Осьмачка Теодосій Степанович|Тодося Осьмачки]], «Жовтий князь» [[Барка Василь Костянтинович|Василя Барки]], «Ost» Уласа Самчука, «[[Герострати (роман)|Герострати]]» [[Емма Андієвська|Емми Андієвської]].

Не зважаючи на радянську [[цензура|цензуру]] та переслідування всіх творів, що, на думку прорежимних критиків, відхилялися від методу [[соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]], українські письменники змогли створити низку визначних творів романного жанру. Великий внесок у розвиток українського роману повоєнного часу зробили [[Михайло Стельмах]], [[Олесь Гончар]], [[Володимир Дрозд]], [[Тютюнник Григорій Михайлович|Григорій Тютюнник]], [[Міняйло Віктор Олександрович]], [[Іван Чендей]], [[Роман Іваничук]], [[Роман Федорів]], [[Горак Роман Дмитрович|Романа Горак]] та ін.

Паралельно до латиноамериканського [[магічний реалізм|магічного реалізму]], уособленого постаттю [[Габрієль Гарсія Маркес|Маркеса]], в Україні розвивалася так звана «химерна проза» («Козацькому роду нема переводу» [[Ільченко Олександр Єлисейович|Олександра Ільченка]], «Лебедина зграя» [[Земляк Василь Сидорович|Василя Земляка]], твори [[Гуцало Євген Пилипович|Євгена Гуцала]]).

Особливе місце в розвитку українського роману 1960—1980-х років належить історичним романам (див.:[[Український історичний роман]]), серед яких вирізняються готичні, необарокові твори [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерія Шевчука]], історико-біографічні романи [[Загребельний Павло Архипович|Павла Загребельного]] та міфологічно-пригодницькі романи [[Білик Іван Іванович|Івана Білика]].

Після здобуття Україною незалежності в 1991 році та кількох кризових років для українських видавництв і поліграфічних підприємств український роман повернувся до читача, демонструючи стилістичну, тематичну й жанрову різноманітність. Уперше за багато років було перевидано видатні романи покоління [[Розстріляне Відродження|Розстріляного Відродження]], повернуто в літературне життя імена репресованих у сталінський час письменників-романістів та їхні твори.

Письменники стали часто звертатися до заборонених за радянського часу тем: «білі сторінки» української історії («<nowiki/>[[Солодка Даруся]]<nowiki/>» [[Матіос Марія Василівна|Марії Матіос]], «<nowiki/>[[Чорний ворон. Залишенець]]<nowiki/>» [[Василь Шкляр|Василя Шкляра]], «<nowiki/>[[Музей покинутих секретів]]<nowiki/>» [[Забужко Оксана Стефанівна|Оксани Забужко]], соціальні проблеми («[[Місто уповільненої дії]]», «[[Пацики]]» [[Дністровий Анатолій|Анатолія Дністрового]]), українська ідентичність, тема сексуальності тощо.

Розвинулися жанр детективу («Шлюбні ігрища жаб» [[Кокотюха Андрій Анатолійович|Андрія Кокотюхи]], історичної фантастики та антиутопії («[[Дефіляда]]» [[Кожелянко Василь|Василя Кожелянка]], «[[Час смертохристів: Міражі 2077 року|Час смертохристів]]» [[Щербак Юрій Миколайович|Юрія Щербака]], «Льодовик» [[Антипович Тарас Георгійович|Олександра Вільчинського,]] «Хронос» [[Антипович Тарас Георгійович|Тараса Антиповича]]), філософського («[[Коростишівський Платонов]]» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександра Клименка]]), молодіжного («Культ», «Архе» [[Любко Дереш|Любка Дереша]]) та дитячого романа («[[Чудове чудовисько (книга)|Чудове Чудовисько]]» [[Дерманський Олександр Степанович|Сашка Дерманського]], трилогія про [[джура|джур]], «Сині Води» [[Рутківський Володимир Григорович|Володимира Рудківського]]).

Етапними для розвитку [[постмодернізм|постмодерністського]] роману в Україні стали такі твори, як «[[Герострати (роман)|Герострати]]» [[Емма Андієвська|Емми Андієвської]], «[[Перверзія]]» [[Юрій Андрухович|Юрія Андруховича]], «[[Польові дослідження з українського сексу]]» Оксани Забужко, «[[Щоденний жезл]]» [[Євген Пашковський|Євгена Пашковського]], «[[Кров по соломі]]» [[Медвідь В'ячеслав Григорович|В'ячеслава Медвідя]], «[[Ровно/Рівне]]» [[Ірванець Олександр Васильович|Олександра Ірванця]], «Love story» [[Степан Процюк|Степана Процюка]], «Мальва Ланда» [[Юрій Винничук|Юрія Винничука]], «[[Воццек (роман)|Воццек]]» [[Іздрик]]а, «Пафос» [[Єшкілєв Володимир Львович|Володимира Єшкілєва]], «[[НепрОсті]]» [[Тарас Прохасько|Тараса Прохаська]], «<nowiki/>[[Ворошиловград (роман)|Ворошиловград]]<nowiki/>» [[Жадан Сергій Вікторович|Сергія Жадана]], «<nowiki/>[[Записки українського самашедшого]]<nowiki/>» [[Костенко Ліна Василівна|Ліни Костенко]] та ін.

Зростанню популярності українського роману сприяють зокрема й літературні премії (особливо такі, як [[Коронація слова]], [[Книга року Бі-Бі-Сі]]). Номіновані та премійовані романи зазвичай очолюють списки бестселерів українських книгарень. Найуспішнішими авторами романів останніх років були:

* [[Курков Андрій Юрійович|Андрій Курков]] (російськомовний роман «Пікнік на льоду»&nbsp;— 150&nbsp;000 примірників)
* [[Люко Дашвар]] (загальний наклад 180&nbsp;000 примірників)
* Марія Матіос («Солодка Даруся»)
* Оксана Забужко «[[Музей покинутих секретів]]» (перший наклад&nbsp;— 20&nbsp;000 примірників)
* Ліна Костенко («Записки українського самашедшого» з грудня 2010 до червня 2011 року&nbsp;— 80&nbsp;000 проданих примірників)
* [[Володимир Лис]] («[[Століття Якова]]»&nbsp;— чотири видання)
* Сергій Жадан «Ворошиловград»

та інші.

З перекладом у середині 1990-х років у [[Швейцарія|швейцарському]] видавництві «Діогенес» роману «Пікнік на льоду» [[Курков Андрій Юрійович|Андрія Куркова]] сучасний український роман потрапив на Захід. Зараз у каталогах найбільших книгарень Німеччини, Франції, Англії можна натрапити на романи Юрія Андруховича, Оксани Забужко, Любка Дереша, Сергія Жадана та інших авторів.

== Різновиди роману ==

=== За будовою ===
* [[Екстенсивний роман]]&nbsp;— відкритий діям персонажа (напр.: «[[Дон Кіхот]]» [[Сервантес|Сервантеса]]).
* Інтенсивний роман&nbsp;— зосереджений на внутрішньому світі персонажа чи персонажів (напр.: «[[У пошуках втраченого часу]]» [[Марсель Пруст|Марселя Пруста]]).

=== За змістом ===
* [[Роман автобіографічний]]&nbsp;— жанровий різновид роману, у якому головним персонажем виступає сам автор, а події, вміщені у фабулі,&nbsp;— достеменні події з його життя.
* [[Роман біографічний]]&nbsp;— жанровий різновид роману, у центрі опису якого&nbsp;— життя певної історичної особи («Тарасові шляхи» [[Іваненко Оксана Дмитрівна|Оксани Іваненко]]). Різновиди:
** [[романізована біографія]]&nbsp;— прозовий твір, у якому документальні матеріали прототипа доповнені вигадкою, часом навіть містифікацією, напр.: «[[Дванадцять обручів]]» [[Юрій Андрухович|Юрія Андруховича]]  (образ [[Богдан-Ігор Антонич|Богдана-Ігоря Антонича]]), «[[Коростишівський Платонов]]» [[Клименко Олександр Іванович (письменник)|Олександра Клименка]] (образ [[Платонов Андрій Платонович|Андрія Платонова]]).
** [[романна біографія]]&nbsp;— наративний жанр, де використовуються лише документальні матеріали з життя прототипу (роман «Прометей або життя Бальзака» [[Андре Моруа]]).
* [[Роман виховання]]&nbsp;— жанровий різновид роману, присвячений проблемі формування особистості («[[Виховання почуттів]]» [[Гюстав Флобер|Гюстава Флобера]]).
* [[Роман воєнний]]&nbsp;— жанровий різновид роману, у центрі опису якого події, пов'язані з війною («Вогонь» [[Анрі Барбюс|Анрі Барбюса]], «В сталевих грозах» [[Ернст Юнгер|Ернста Юнгера]]).
* [[Роман інтелектуальний]]&nbsp;— роман, зосереджений на аналізі певної інтелектуальної проблеми та на внутрішньому світі персонажа («[[Доктор Серафікус]]» [[Петров Віктор Платонович|Домонтовича]]).
* [[Роман історичний]]&nbsp;— роман, що побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії.
* [[Роман пригодницький]]&nbsp;— роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання («[[Копальні царя Соломона (роман)|Копальні царя Соломона]]», «Перстень цариці Савської» [[Генрі Райдер Гаґард|Генрі Райдера Гаґарда]]). Його різновид: [[роман подорожей]].
* [[Роман соціально-побутовий]] часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством. Його різновиди: [[родинний роман]], [[Дамський роман|жіночий роман]], [[роман виробничий]].
* [[Соціально-психологічний роман]]&nbsp;— один із різновидів романного жанру, у якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.
* [[Роман фантастичний]]&nbsp;— роман, сюжет якого ґрунтується на фантастиці, тобто уявний світ якого не відповідає наявному реальному світу.
* [[Роман філософський]]&nbsp;— роман, у якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція автора («[[Зачарована гора]]» [[Томас Манн|Томаса Манна]]).
* [[Роман детективний]]&nbsp;— один із видів [[Детектив (жанр)|детективної]] [[література|літератури]] (іноді виділяється як різновид [[Пригодницький роман|пригодницького роману]]).
* [[Роман крутійський]], також пікарескний роман&nbsp;— роман, головним героєм якого є спритний шукач пригод, авантюрист, аморальний волоцюга, слуга-пікаро, що часто міняє господарів тощо.
* [[Роман науково-фантастичний]]&nbsp;— роман, якому властиві прогностичні функції; характерні описи неіснуючої техніки тощо. Див. також статтю [[Науковий роман]].
* [[Роман-утопія]]&nbsp;— роман про уявний, вигаданий світ, про нездійсненну мрію. Роман-[[антиутопія]] є близьким до утопії, але вигаданий світ у ньому має функцію перестороги, попередження («[[451 за Фаренгейтом]]» [[Рей Бредбері|Рея Бредбері]]).
* [[Роман тенденційний]]&nbsp;— різновид роману, у якому уявний світ, витворений автором, підпорядкований певний ідеологічній позиції.
* [[Роман географічний]]&nbsp;— роман, близький за жанром до роману подорожей.
* [[Роман мариністичний]]&nbsp;— роман на морську тематику («Червоний корсар», «Лоцман» [[Фенімор Купер|Фенімора Купера]], «[[Морський вовк]]» [[Джек Лондон|Джека Лондона]]).
* [[Роман урбаністичний]]&nbsp;— роман про місто і проблеми пов'язані з міським життям.
* [[Роман сатиричний]]&nbsp;— роман, основними засобами якого є [[сатира]].
* [[Гротескно-сатиричний роман]]&nbsp;— роман, основними засобами якого є [[гротеск]] і [[сатира]] («[[Майстер і Маргарита]]» [[Михайло Булгаков|Михайла Булгакова]], «Історія одного міста» [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|Михайла Салтикова-Щедріна]]).
* [[Роман про митців]]&nbsp;— роман, присвячений творчій та життєвій долі митця («Місто» [[Валер'ян Підмогильний|Валер'яна Підмогильного]], «Майстер корабля» [[Юрій Яновський|Юрія Яновського]]).
* [[Роман еротичний]]&nbsp;— роман, основною темою якого є еротичні переживання персонажа («[[Цзінь пін мей|Квіти сливи в золотій вазі]]»).

=== За напрямком ===
* [[Роман готичний]]&nbsp;— роман, у якому зображено незвичні ситуації, жахи пекла, страхітливі жорстокості, великі таємниці, що перетворюють людину на іграшку надприродних сил. Його різновид: [[роман жахів]].
* [[Просвітницький роман|Роман просвітницький]].
* [[Середньовічний роман|Роман середньовічний]].
* [[Бароковий роман|Роман бароковий]].
* [[Сентиментальний роман|Роман сентиментальний]].
* [[Роман романтичний]].
* [[Роман постмодерний]].

=== За формою ===
* [[Епістолярний роман|Роман у листах]]&nbsp;— різновид роману, поширений у XVII—XIX століттях, основою якого були епістолярні наративи персонажів.
* [[Роман у віршах]]&nbsp;— різновид змішаного жанру, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб'єктивністю, притаманною ліричним творам.
* [[Роман у новелах]]&nbsp;— різновид роману, який не має цілісної композиції, складається з декількох автономних новел.
* [[Роман—хроніка]]&nbsp;— літературна форма роману, містить викладення подій у їх часовій послідовності в житті однієї людини чи цілої сім'ї («Сім'я Тібо» [[Роже Мартен дю Гар|Р. М. дю Гар]], «Історія одного міста» [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|Михайла Салтикова-Щедріна]]).
* [[Роман-репортаж]]&nbsp;— синкретичний роман, у якому художній дискурс поєднується з документальним.
* [[Роман-памфлет]]&nbsp;— синтетичний жанр сатирично-публіцистичного спрямування часто на злободенну тему.
* [[Роман-притча]], [[роман-алегорія]]&nbsp;— роман із типізованим, алегоричним сюжетом.
* [[Роман-сага]]&nbsp;— роман, близький до роману-хроніки, у якому описується історія певної родини («Стежка в траві. Житомирська сага» [[Валерій Шевчук|Валерія Шевчука]]).
* [[Роман-епопея]]&nbsp;— синтетичний жанр, що поєднує ознаки епопеї і роману.
* [[Роман-ріка]]&nbsp;— низка романів, кожен із яких, будучи самостійним твором, пов'язаний з іншими спільною долею героїв та фабули («Людська комедія» [[Оноре де Бальзак|Оноре де Бальзака]] )
* [[Роман з продовженням]]&nbsp;— роман, друкований у періодичних виданнях, публікація тексту якого продовжується у кількох числах підряд.
* [[Графічний роман]]&nbsp;— роман-[[комікс]], ілюстрований роман.

=== За типом написання ===
* [[Бальзак]]івський роман
* [[Тургенєв Іван Сергійович|Тургеньєвський]] роман
* [[Фолкнер]]івський роман
* [[Самчук Улас Олексійович|Самчуківський]] роман, тощо<ref>Приклади за {{ЛЗЕ/2}}&nbsp;— с. 343.</ref>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Історичні джерела про роман ==
* '''1651''': Paul Scarron, ''The Comical Romance'', Chapter XXI. «Which perhaps will not be found very Entertaining» (London, 1700). Scarron's plea for a French production rivalling the Spanish «Novels». [http://www.pierre-marteau.com/library/e-1700-0002.html#c21 online]
* '''1670''': Pierre Daniel Huet, «Traitté de l'origine des Romans», Preface to Marie-Madeleine Pioche de La Vergne comtesse de La Fayette, ''Zayde, histoire espagnole'' (Paris, 1670). Світова історія белетристики. [http://visualiseur.bnf.fr/Visualiseur?Destination=Gallica&O=NUMM-57594 pdf-edition Gallica France]
* '''1683''': [Du Sieur], «Sentimens sur l'histoire» from: ''Sentimens sur les lettres et sur l'histoire, avec des scruples sur le stile'' (Paris: C. Blageart, 1680). The new novels as published masterly by Marie de LaFayette. [http://www.pierre-marteau.com/editions/1683-1712-novels.html online]
* '''1702''': Abbe Bellegarde, «Lettre à une Dame de la Cour, qui lui avoit demandé quelques Reflexions sur l'Histoire» in: ''Lettres curieuses de littérature et de morale'' (La Haye: Adrian Moetjens, 1702). Paraphrase of Du Sieur's text. [http://www.pierre-marteau.com/editions/1683-1712-novels.html online]
* '''1705/1708/1712''': [Anon.] Англійською, французькою і німецькою передмова до ''The Secret History of Queen Zarah and the Zarazians'' (Albigion, 1705). Bellegarde's article plagiarised. [http://www.pierre-marteau.com/editions/1683-1712-novels.html online]
* '''1713''': ''Deutsche Acta Eruditorum'', німецький огляд французького перекладу Delarivier Manley's ''New Atalantis'' 1709 (Leipzig: J. L. Gleditsch, 1713). Рідкісний приклад політичного роману, що обговорювався в газеті. [http://www.pierre-marteau.com/editions/1712-atalantis.html online]
* '''1715''': Jane Barker, передмова до ''Exilius or the Banish'd Roman. A New Romance'' (London: E. Curll, 1715). Plea for a «New Romance» following Fénlon's ''Telmachus''. [http://www.pierre-marteau.com/library/e-1715-0008.html online]
* '''1718''': Johann Friedrich Riederer, «Satyra von den Liebes-Romanen», from: ''Die abentheuerliche Welt in einer Pickelheerings-Kappe'', 2 (Nürnberg, 1718). Німецька сатира на читання романів. [http://www.pierre-marteau.com/editions/1718-liebes-romane.html online]
* '''1742''': Henry Fielding, передмова до ''Joseph Andrews'' (London, 1742). The «comic epic in prose» and its poetics. [http://www.munseys.com/diskone/joeandrewdex.htm online]

== Література ==
{{Вікіцитати1}}
{{commonscat|Novels|Роман (жанр)}}
* {{ЛСД}}&nbsp;— С.&nbsp;604—606.
* {{ЛЗЕ/2}}&nbsp;— с. 342—346.
* Джугастрянська Ю. В. [http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/39937/68357 Психотерапевтичний роман: специфіка авторського метажанру] // Питання літературознавства.&nbsp;— 2013.&nbsp;— №&nbsp;87.&nbsp;— С. 322—337.
* [[Мішель Зераффа|Michel Zeraffa]], Personne et personnage&nbsp;— Le romanesque des années 1920 aux années 1950, Paris, Klincksieck, 1969.
* [[Мішель Зераффа|Michel Zeraffa]], Roman et société, Paris, Presses universitaires de France, 1971.

== Посилання ==
* {{УМЕ13|частина=Роман|сторінки=1627}}
* {{ЛЗЕ2|частина =Роман |сторінки =342-346}}
* {{ЛЗПЛ2001|частина =Роман|сторінки =488-492}}
{{Наратив}}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Роман (жанр)| ]]
[[Категорія:Епічні жанри]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Проза]]
[[Категорія:Романи|*]]