Рівняння Цьопріца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хвилі, збурені на границі розділу двох середовищ при падінні плоскої поздовжньої хвилі

В геофізиці рівняння Цьопріца (англ. Zoeppritz equations) — система рівнянь, яка описує перетворення амплітуд відбитих і заломлених плоских хвиль, що утворюються при різних кутах падіння на жорсткій плоскій границі двох однорідних, ізотропних пружних середовищ[1][2]. Вони були отримані в 1907 році німецьким геофізиком Карлом Бернхардом Цьопріцем[en] (опубліковані в 1919 р. вже після його смерті[3]), і описують в термінах амплітуд зміщення те саме явище, яке описується рівняннями Кнотта в термінах потенціалів зміщення.

Ця задача була вперше розглянута Джорджем Гріном в 1839 р. Грін намагався пояснити відбиття і заломлення світла за допомогою теорії пружних хвиль. Однак він не завершив усіх алгебраїчних перетворень, необхідних для випадку, коли два напівпростори мають зовсім різні пружні модулі та густини. Узагальнення виконали Кнотт в 1899 р. і незалежно від нього Цьопріц в 1907 р[2].

Рівняння Цьопріца є основою для AVO-аналізу — корисного методу виявлення резервуарів вуглеводнів[4].

Рівняння Цьопріца для падаючої поздовжньої хвилі[ред. | ред. код]

Довільний кут падіння хвилі[ред. | ред. код]

Нехай з верхнього середовища у нижнє падає плоска поздовжня хвиля з амплітудою зміщення під кутом , відмінним від нуля. Тоді на плоскій границі розділу середовищ утворюються чотири хвилі: поздовжня відбита (), поперечна відбита (), поздовжня заломлена () і поперечна заломлена (). Параметри середовища вказані на рисунку:  — густина,  — швидкості поширення відповідно поздовжніх і поперечних хвиль. Стрілки показують додатні напрямки для амплітуд. Кути на рисунку пов'язані між собою законом Снеліуса:

,

де є хвильовим параметром.

В цьому випадку система рівнянь Цьопріца матиме наступний вигляд[1]:

де , , .

Аналогічні рівняння можна вивести для падаючої поперечної хвилі.

Добутки густини на швидкість (, ) називаються акустичними жорсткостями.

Нормальне падіння хвилі[ред. | ред. код]

Для поздовжньої хвилі при нормальному падінні () відсутні тангенціальні напруження і зміщення. Тому , і рівняння Цьопріца набувають вигляду:

Розв'язком цих рівнянь відносно коефіцієнтів відбиття (R) та проходження (T) є

,
.

Наближення[ред. | ред. код]

Рівняння Цьопріца є достатньо складними, тому часто використовують їх наближені розв'язки у вигляді коефіцієнтів відбиття і проходження як функцій від кута падіння .

Наближення Акі-Річардса[2][ред. | ред. код]

Наближення Акі-Річардса є важливою лінійною апроксимацією рівнянь Цьопріца, яке є справедливим для кутів аж до 40°.

Коефіцієнт відбиття, падаюча і відбита хвиля є поздовжніми:

,

Коефіцієнт проходження, падаюча і відбита хвиля є поздовжніми:

,

Коефіцієнт відбиття, падаюча хвиля поздовжня, відбита — поперечна:

,

Коефіцієнт проходження, падаюча хвиля поздовжня, відбита — поперечна:

,

де ,

.

Для слабо-контрастних відбиваючих границь і малих кутів справедливими є наступні наближені формули:

,
,

де .

Наближення Шуей[5][ред. | ред. код]

Тричленне рівняння Шуей для кутів до 30–40° може бути записане у вигляді:

,

де

,
,
.

В цьому рівнянні перший доданок є коефіцієнтом відбиття при нормальному падінні (), другий характеризує коефіцієнт відбиття на проміжних кутах, а третій описує підхід до критичного кута.

Для кутів до 30° можна використовувати двочленне рівняння Шуей:

.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Sheriff, R. E., Geldart, L. P., (1995), 2nd Edition. Exploration Seismology. Cambridge University Press.(англ.)
  2. а б в Аки К., Ричардс П. Количественная сейсмология. М.: Мир, 1983. Т. 1.(рос.)
  3. Zoeppritz, Karl (1919). Erdbebenwellen VII. VIIb. Über Reflexion und Durchgang seismischer Wellen durch Unstetigkeitsflächen. Nachrichten von der Königlichen Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, Mathematisch-physikalische Klasse, 66-84.(нім.)
  4. Н. В. Шалаева. AVO-анализ: физические основы, возможности и ограничения. Геленджик. 2004.(рос.)
  5. Avesth, P, T Mukerji and G Mavko (2005). Quantitative seismic interpretation. Cambridge University Press, Cambridge, UK(англ.)