Саджанець
Са́джанці — молоді рослини, що їх вирощують у розсадниках із сіянців або живців для створення лісів, садів, ягідників та для озеленення населених пунктів. Закладаючи сади, здебільшого використовують 1—2-річні саджанці, які вирощують із щеплених сіянців.
Для посадкового матеріалу встановлені якісні показники, які є обов'язковими для всіх розплідників. Саджанці, що не відповідають цим показникам, вважаються нестандартними і для посадки непридатними. Довжина коренів всіх саджанців повинна дорівнювати 25 см.
Незалежно від того, коли проводиться посадка саду (навесні або восени) саджанці бажано заготовляти восени. По-перше, в цей час року посадковий матеріал набагато краще витримує перевезення, ніж навесні, а по-друге, може статися так, що навесні саджанці своєчасно в торгівлю не надійдуть, і це може затримати або зірвати посадку. Саджанці, призначені для осінньої посадки і придбані до холодів, висаджують негайно.
На зимове зберігання (для весняної посадки) саджанці прикопують. Для цієї мети вибирають піднесене місце, яке не затоплюється весняними талими водами, захищене від вітрів, вільне від пожнивних залишків, бур'янів, бадилля та віддалене від сміттєвих куп. На цьому місці риють канаву довільної довжини глибиною 50 сантиметрів і шириною 1 метр в напрямку з півдня на північ. Саджанці поміщають в канаву рядами (по ширині канави) в злегка похилому положенні, кронами на південь. Нахил на південь охороняє кору саджанців від опіків променями весняного сонця. В канаві прикопують не тільки кореневу систему, а й вище, акуратно і ретельно притоптують і поливають. Прикопаний матеріал етикетують і складають план прикопу. Після прикопки саджанці прикривають ялиновим гілками або гілками ялівцю для захисту від мишей. З цією ж метою на ділянці і навколо розкладають отруєні приманки[1].
