Склотекстоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сидіння виготовлено з полімеру і скловолокна

Склотекстолі́т — це текстоліт на основі склотканини. Полімерний матеріал, що належить до склопластику — армований склопластик, що має шарувату структуру, виготовляється за допомогою процесу пресування склотканин під високими температурами. Склотканини насичені термореактивними складовими на основі поєднання епоксидної смоли та фенолформальдегідної складової[1].

Здебільшого оброблене полімером скловолокно або склотканину піддають пресуванню. Склотекстоліт має високу міцність і динамічну стійкість, добру електро- і радіоізоляцію. Його найчастіше застосовують у виробництві матеріалів органічного походження, в енергетиці, будівництві, транспортному машинобудуванню для виготовлення кузовів, невеликих суден і човнів, вагонів тощо. Склотекстоліт, покритий міддю (фольгований склотекстоліт), використовується при виробництві друкованих плат.

Склотекстоліт, як і інші склопластики, використовують в авіаційній та ракетній техніці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія Композитних Матеріалів (українська) . Процитовано 20 січня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гончаров А. І., Середа І. П. Хімічна технологія. Ч.2. — Київ: Вища шк., 1980. — 280с.
  • Будівельне матеріалознавство / За ред. П.В.Кривенко. — К. : Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.

Посилання[ред. | ред. код]