Сліпченко Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Сліпченко.
Сергій Олександрович Сліпченко
Українська РСР Заступник Міністра закордонних справ УРСР
1955 — 1965
НаступникАнатолій Кисіль
Народився13 вересня 1912(1912-09-13)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер1991
Відомий якдипломат
Місце роботиІнститут Африки РАН
Політична партіяКПРС
ДітиОлександр Сліпченко
Віктор Сліпченко
ПрофесіяДипломат
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За відвагу» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Сергій Олександрович Сліпченко (1912–1991) — український радянський дипломат. Заступник Міністра закордонних справ УРСР (1955-1965).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1912 році. У 1935 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП (б) України. З 1953 року — заступник завідувача Політичним відділом МЗС Української РСР. У 1953–1954 рр. — Завідувач Політичним відділом і член колегії МЗС УРСР. У 1955–1965 рр. — Заступник міністра закордонних справ УРСР. З 4 березня 1965 по 10 червня 1970 рр. — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Замбії. У 1970–1972 рр. — Співробітник МЗС СРСР. З 26 грудня 1972 по 2 квітня 1980 рр. — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Танзанії. З 1980 році співробітник Інституту Африки АН СРСР.

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Старший син Олександр Сліпченко — український дипломат, працював послом України в Данії, Норвегії, Швеції та Ізраїлі.[1][2]
  • Молодший син Віктор Сліпченко — російський дипломат[3], консультант Центру енергетики та безпеки, член редакційної колегії журналу «Ядерний клуб». Випускник Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ). В 1968–2009 рр. — Перебував на дипломатичній роботі в Центральному апараті МЗС СРСР і Росії, а також ООН. Учасник переговорів з питань обмеження озброєнь, в тому числі за Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань. У 2005–2009 рр. — Експерт Комітету з нерозповсюдження ЗМЗ Ради Безпеки ООН, заснованого резолюцією 1540. Автор низки статей та публікацій, серед яких Одна жизнь дипломата-разоруженца : (памятные записки, или записки по памяти) / В. С. Слипченко ; Совет ветеранов МИД РФ. - Москва : Memories, 2009. - 111, [1] с., [8] л. ил. ; 20 см. - 100 экз. - ISBN 978-5-903116-76-8.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Інтерв'ю з Олександром Сергійовичем Сліпченко для Інтернет-видання “Українська освіта”[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Олександр Сліпченко: «…Ми були першими українцями, які відвідали штаб-квартиру НАТО у Брюсселі»
  3. ↑ СЕКЦИОННОЕ ЗАСЕДАНИЕ 8: Исполнение Резолюции 1540 Совета Безопасности ООН
  4. ↑ Центр энергетики и безопасности

Література

[ред. | ред. код]
  • «Дипломатический словарь» под ред. А. А. Громыко, А. Г. Ковалева, П. П. Севостьянова, С. Л. Тихвинского в 3-х томах, М., «Наука», 1985–1986. — Т. 3, с. 42.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сліпченко_Сергій_Олександрович&oldid=25778278