Кисіль Анатолій Степанович
| Анатолій Степанович Кисіль | |
|---|---|
 | |
.svg){kind=small} В.о. Міністра закордонних справ УРСР. | |
| 1965 — 1966 | |
| Попередник | Лука Паламарчук |
| Наступник | Дмитро Білоколос |
| Заступник Міністра закордонних справ УРСР | |
| 1965 — 1966 | |
| Попередник | Сергій Сліпченко |
| Наступник | Михайло Поляничко |
| Помер |
17 квітня 1978 м. Київ |
| Відомий як | державний діяч |
| Громадянство |
 СРСР |
| Національність | українець |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Політична партія | КПРС |
| Професія | Дипломат |
Анатолій Степанович Кисіль (пом. 17 квітня 1978) — український радянський журналіст та дипломат. Заступник Міністра закордонних справ УРСР. В.о. Міністра закордонних справ УРСР (1965—1966).
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
Після того як Луку Паламарчука відправили послом СРСР в Марокко 13 серпня 1965 року, виконувати обов'язки Міністра закордонних справ УРСР було призначено Анатолія Степановича[1].
Український дипломат та письменник Олександр Овсюк в своїх спогадах розповідає, що мав розмову із Заступником Міністра закордонних справ УРСР Анатолієм Кисілем, який прямо звинувачував КДБ в умисному підпалі Державної публічної бібліотеки АН УРСР 24 травня 1964 р.: «Який там у біса Підгурський. Нам подзвонили в ЦК, що бібліотека горить, і ми негайно кинулися туди. Вскочили в приміщення і там на всіх стелажах з українськими виданнями, особливо дореволюційними та емігрантськими висіли таблички з написами „К сожжению“. КДБ все це зробив. Правда, частину видань нам таки вдалося врятувати».
Перебуваючи на черговій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі Анатолій Степанович посварився з генеральним секретарем радянської делегації, який був співробітником КДБ. Між ними почалася бійка. Французькі поліцейські доправили їх в лікарню. Після чого Анатолія Кисіля звільнили з роботи у зв'язку із переведенням на посаду заступника голови Українського товариства з культурних зв'язків із закордоном.
З червня 1973 року до останніх днів життя працював головним редактором журналу «Соціалістична культура»[2].
Автор праць[ред. | ред. код]
- Коли мерехтять вогні реклами: нариси про молодь Америки і «американський спосіб» життя / Анатолій Степанович Кисіль . — Київ: Молодь, 1958 . — 181 с.[3]
- Україна вчора, сьогодні, завтра: фотонарис / Анатолій Степанович Кисіль . — Київ: Політвидав України, 1969 . — 135 с. : 20 л. іл. — На укр. яз.[4]
- Наставники молоді / Сігізмунд Йосипович Богданович, Ольга Володимирівна Вишневецька, Анатолій Степанович Кисіль . — Київ: Політвидав України, 1975 . — 92 с.[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Обрії близьких і далеких світів/ Олександр Овсюк. — К.:Амадей, 2006. — Мова українська. — с.688, ISBN 966-7689-47-6
- ↑ Життя, як спалах
- ↑ Центральная Научная Библиотека Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 29 Березня 2022.
- ↑ Україна вчора, сьогодні, завтра. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 29 Березня 2022.
- ↑ Наставники молоді. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 29 Березня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Обрії близьких і далеких світів/ Олександр Овсюк. — К.:Амадей, 2006. — Мова українська. — с.688, ISBN 966-7689-47-6
