Провідник: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Thijs!bot (обговорення | внесок)
м робот додав: is:Rafleiðari
Albedo (обговорення | внесок)
Рядок 12: Рядок 12:
проникає в них на певну глибину (див. [[скін-ефект]]).
проникає в них на певну глибину (див. [[скін-ефект]]).


[[Категорія:Електроматеріали]]


[[Категорія:Електрика]]
[[Категорія:Електрика]]
[[Категорія:Електротехніка]]
[[Категорія:Електротехніка]]

Версія за 22:01, 6 лютого 2008

Провідник - матеріал, що проводить тепло або електрику (на противагу діелектрику). Провідник володіє високою тепло- або електропровідністю і найчастіше є речовиною, яка має багато вільних електронів (метали). Діелектрики, типу скла чи кераміки, мають мало вільних електронів. Вуглець - єдиний неметал, що є (у деяких формах) провідником тепла й електрики. Речовини типу кремнію і германію, електропровідність яких має проміжне значення у порівнянні з провідниками й діелектриками називаються напівпровідниками. Їх електропровідність може змінюватися у широкому діапазоні під впливом тепла, світла і напруги.

Ідеальний провідник

В електростатиці важливе значення відіграє абстракція ідеального провідника. Ідеальний провідник має нескінченно велику електропровідність, і завдяки цій якості характеризується певними особливостями.

  • Електричне поле не може існувати в ідеальному провіднику, оскільки воно б викликало переміщення зарядів, які компенсували б поле.
  • Електричні заряди не можуть існувати всередині ідеальних провідників і зосереджуються на їхній поверхні.
  • Електричне поле завжди перпендикулярне поверхні ідеального провідника.

Реальні провідники, наприклад, метали мають характеристики близькі до характеристик ідеального провідника, проте змінне електричне поле проникає в них на певну глибину (див. скін-ефект).