Провідник: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м робот додав: is:Rafleiðari |
Albedo (обговорення | внесок) |
||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
проникає в них на певну глибину (див. [[скін-ефект]]). |
проникає в них на певну глибину (див. [[скін-ефект]]). |
||
[[Категорія:Електроматеріали]] |
|||
[[Категорія:Електрика]] |
[[Категорія:Електрика]] |
||
[[Категорія:Електротехніка]] |
[[Категорія:Електротехніка]] |
Версія за 22:01, 6 лютого 2008
Провідник - матеріал, що проводить тепло або електрику (на противагу діелектрику). Провідник володіє високою тепло- або електропровідністю і найчастіше є речовиною, яка має багато вільних електронів (метали). Діелектрики, типу скла чи кераміки, мають мало вільних електронів. Вуглець - єдиний неметал, що є (у деяких формах) провідником тепла й електрики. Речовини типу кремнію і германію, електропровідність яких має проміжне значення у порівнянні з провідниками й діелектриками називаються напівпровідниками. Їх електропровідність може змінюватися у широкому діапазоні під впливом тепла, світла і напруги.
Ідеальний провідник
В електростатиці важливе значення відіграє абстракція ідеального провідника. Ідеальний провідник має нескінченно велику електропровідність, і завдяки цій якості характеризується певними особливостями.
- Електричне поле не може існувати в ідеальному провіднику, оскільки воно б викликало переміщення зарядів, які компенсували б поле.
- Електричні заряди не можуть існувати всередині ідеальних провідників і зосереджуються на їхній поверхні.
- Електричне поле завжди перпендикулярне поверхні ідеального провідника.
Реальні провідники, наприклад, метали мають характеристики близькі до характеристик ідеального провідника, проте змінне електричне поле проникає в них на певну глибину (див. скін-ефект).