Період Чуньцю: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Історія: вікіфікація
→‎Історія: уточнення, вікіфікація
Рядок 12: Рядок 12:
* ''реформ'' — 546 рік до н. е. — 476 рік до н. е.
* ''реформ'' — 546 рік до н. е. — 476 рік до н. е.


Визнання верховної влади Чжоу призводила до стримування протистояння між місцевими володарями. Вже у період місцевих культур з'являються гегемони (ба), які отримували від вана військову владу над рештою держав. При цьому гегемони не намагалися приєднати землі сусідів до своїх, забезпечували колективний захист від північних та південних ворогів («варварів»). Гегемонами були володарі наступних князівств: 1-м — Хуань-гун з держави Ці, 2-м — Гоу Цзянь з держави Юе та Вень-гун з держави Цзінь, 3-м — Чжуан-гун з [[Чу (царство)|держави Чу]], 4-м — Му-гун з держави Цінь, 5-м — Сян-гун з держави Сун.
Визнання верховної влади Чжоу призводила до стримування протистояння між місцевими володарями. Вже у період місцевих культур з'являються гегемони (ба), які отримували від вана військову владу над рештою держав. При цьому гегемони не намагалися приєднати землі сусідів до своїх, забезпечували колективний захист від північних та південних ворогів («варварів»). Гегемонами були володарі наступних князівств: 1-м — [[Хуань-ґун (Ці)|Хуань-ґун]] з держави [[Ці (держава)|Ці]], 2-м — [[Ґоу Цзянь]] з держави Юе та [[Вень-ґун (Цзінь)|Вень-ґун]] з держави Цзінь, 3-м — Чжуан-ґун з [[Чу (царство)|держави Чу]], 4-м — Му-ґун з держави [[Династія Цінь|Цінь]], 5-м — Сян-ґун з держави Сун.


Другий період характеризується остаточний занепадом впливу та владу династії Чжоу. Приблизно у період з 643 до 606 року до н. е. Сімь найвпливовіших володарів прийняли найвищий титул ван, завдяки чому зрівнялися з володарями Чжоу.
Другий період характеризується остаточний занепадом впливу та владу династії Чжоу. Приблизно у період з 643 до 606 року до н. е. Сімь найвпливовіших володарів прийняли найвищий титул ''[[Ван (титул)|ван]]'' 王, завдяки чому зрівнялися з володарями Чжоу.


Останній період характеризується послаблення колишніх гегемонів та початком аристократичних родів всередині царств. Найбільший вплив спричинила боротьба всередині царства Цзінь, в результаті чого з нього у 453 році до н. е. виокремилися царства Хань, [[Вей (Чжаньґо)|Вей]] та Чжао. У 476 році до н. е. держава Чу розпочало війну проти своїх сусідів з метою захопити їх землі. З цього період починаєтсья [[Період Чжаньго|період Воюючих Царств]].
Останній період характеризується послаблення колишніх гегемонів та початком аристократичних родів всередині царств. Найбільший вплив спричинила боротьба всередині царства Цзінь, в результаті чого з нього у 453 році до н. е. виокремилися царства Хань, [[Вей (Чжаньґо)|Вей]] та Чжао. У 476 році до н. е. держава Чу розпочало війну проти своїх сусідів з метою захопити їх землі. З цього період починаєтсья [[Період Чжаньго|період Воюючих Царств]].

Версія за 17:15, 15 жовтня 2014

Держави у Китаї за часів Чуньцю
Китай наприкінці Чуньцю

Пері́од Чуньцю́ (【春秋時代】 Chūn-Qiū Shídài, «період весен і осеней») — період в історії Китаю з 722 по 476 роки до Р.Х. Час занепаду правлячої династії Східна Чжоу та розвалу Китаю на самостійні удільні держави. Названий за іменем тогочасної хроніки «Весни і осені (Чунцю)».

Історія

Відомий занепадом династії Чжоу. В цей час стають фактично незалежними місцеві володарі, які отримали титу гунів (на кшталт герцогів). Їх спочатку було біля 148 (наприкінці пероду вона склала 25). При цьому ними визнається номінальна влада вана (володаря, імператора) з династії Чжоу.

Період Чунцю поділяють на наступні етапи:

  • місцевих культур — 771 рік до н. е. — 643 рік до н. е.
  • посягань — 643 рік до н. е.— 546 рік до н. е.
  • реформ — 546 рік до н. е. — 476 рік до н. е.

Визнання верховної влади Чжоу призводила до стримування протистояння між місцевими володарями. Вже у період місцевих культур з'являються гегемони (ба), які отримували від вана військову владу над рештою держав. При цьому гегемони не намагалися приєднати землі сусідів до своїх, забезпечували колективний захист від північних та південних ворогів («варварів»). Гегемонами були володарі наступних князівств: 1-м — Хуань-ґун з держави Ці, 2-м — Ґоу Цзянь з держави Юе та Вень-ґун з держави Цзінь 晉, 3-м — Чжуан-ґун з держави Чу, 4-м — Му-ґун з держави Цінь, 5-м — Сян-ґун з держави Сун.

Другий період характеризується остаточний занепадом впливу та владу династії Чжоу. Приблизно у період з 643 до 606 року до н. е. Сімь найвпливовіших володарів прийняли найвищий титул ван 王, завдяки чому зрівнялися з володарями Чжоу.

Останній період характеризується послаблення колишніх гегемонів та початком аристократичних родів всередині царств. Найбільший вплив спричинила боротьба всередині царства Цзінь, в результаті чого з нього у 453 році до н. е. виокремилися царства Хань, Вей та Чжао. У 476 році до н. е. держава Чу розпочало війну проти своїх сусідів з метою захопити їх землі. З цього період починаєтсья період Воюючих Царств.

Джерела

  • Hsu, Cho-yun (1990), «The Spring and Autumn Period», in Loewe, Michael; Shaughnessy, Edward L., The Cambridge history of ancient China: from the origins of civilization to 221 B.C., Cambridge University Press, pp. 545–586