Кінетичне мистецтво

"The Twister Star Huge" (2006) Лімана Уїтакера

Кінетичне мистецтво, кінетизм — напрям сучасного модернізму що використовує т. з. мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Сформувався в 1950-ті роки.

Кінетичне мистецтво знаходить деяке практичне застосування в оформленні виставок, рекламі тощо. Використання світлових і кольорових ефектів іноді зближує Кінетичне мистецтво з кольоромузикою.

Історія

Кінетичне мистецтво зародилося в 1920-30-х роках XX ст. Його основоположниками вважаються Володимир Татлін і Александр Колдер. Кінетичне мистецтво багато в чому спирається на естетику Баухаусу, модерну, російського конструктивізму. Попередника кінетизму вважаються російські конструктивісти, а також деякі з західнонімецьких дадаїстів 20-х років. Теоретиками кінетізму виступили французькі художники Ніколя Шоффер і Франк Поппер. Шоффер висував принципи "просторо-світло-хроно-динамізму" як основи кінетичного мистецтва. У їхніх роботах широко використовувалися прозорі матеріали, електромотори, важелі, пульти управління і т.д. У багатьох випадках ілюзія руху створювалася зміною освітлення.

Одним з напрямків кінетізму стало самознищуване або самогубне мистецтво (Жан Тенгелі та ін.). В ньому рухомі пристрої, пропрацювавши, загорялися чи інакшим чином руйнувалися за рахунок дії деталей, які входили у їхню конструкцію.

Важливий внесок зробили російській конструктивісти: Володимир Татлін, Костянтин Мельников, Олександр Родченко. Художники-кінетики використовували можливості руху предметних конструкцій, різних механізмів, ілюзорних зображень і оптичних ефектів. Кінетичним мистецтвом активно займалася група «Движение» (1962-1976), що займалася проектуванням синтетичних містерій з використанням руху світла, газу, тривимірних елементів і кінопроекцій.

Після 1960-х в кінетізмі стали використовуватися растрові структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління.

Кінетичні скульптори

• Такіс

Література

• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
• А.Н.Липов. Оптико-кинетическое искусство. Поиски новых типов формообразования // Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 2. М.: ИФ РАН, 2006.

Посилання

• Відеоприклад
• Кинетизм и кинетическое искусство