Кінетичне мистецтво: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Віщун (обговорення | внесок) доповнення |
Віщун (обговорення | внесок) →Посилання: вікіфікація |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
*А.Н.Липов. Оптико-кинетическое искусство. Поиски новых типов формообразования // Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 2. М.: ИФ РАН, 2006. |
*А.Н.Липов. Оптико-кинетическое искусство. Поиски новых типов формообразования // Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 2. М.: ИФ РАН, 2006. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
{{Commons category|Kinetic art}} |
|||
* [http://iblog.co.ua/video/kinetichne-mistetstvo/ Відеоприклад] |
* [http://iblog.co.ua/video/kinetichne-mistetstvo/ Відеоприклад] |
||
* [http://abc.vvsu.ru/Books/arhitektonika/page0012.asp Кинетизм и кинетическое искусство] |
* [http://abc.vvsu.ru/Books/arhitektonika/page0012.asp Кинетизм и кинетическое искусство] |
Версія за 17:07, 21 червня 2015
Кінетичне мистецтво, кінетизм — напрям сучасного модернізму що використовує т. з. мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Сформувався в 1950-ті роки.
Кінетичне мистецтво знаходить деяке практичне застосування в оформленні виставок, рекламі тощо. Використання світлових і кольорових ефектів іноді зближує Кінетичне мистецтво з кольоромузикою.
Історія
Кінетичне мистецтво зародилося в 1920-30-х роках XX ст. Його основоположниками вважаються Володимир Татлін і Александр Колдер. Кінетичне мистецтво багато в чому спирається на естетику Баухаусу, модерну, російського конструктивізму. Попередника кінетизму вважаються російські конструктивісти, а також деякі з західнонімецьких дадаїстів 20-х років. Теоретиками кінетізму виступили французькі художники Ніколя Шоффер і Франк Поппер. Шоффер висував принципи "просторо-світло-хроно-динамізму" як основи кінетичного мистецтва. У їхніх роботах широко використовувалися прозорі матеріали, електромотори, важелі, пульти управління і т.д. У багатьох випадках ілюзія руху створювалася зміною освітлення.
Одним з напрямків кінетізму стало самознищуване або самогубне мистецтво (Жан Тенгелі та ін.). В ньому рухомі пристрої, пропрацювавши, загорялися чи інакшим чином руйнувалися за рахунок дії деталей, які входили у їхню конструкцію.
Важливий внесок зробили російській конструктивісти: Володимир Татлін, Костянтин Мельников, Олександр Родченко. Художники-кінетики використовували можливості руху предметних конструкцій, різних механізмів, ілюзорних зображень і оптичних ефектів. Кінетичним мистецтвом активно займалася група «Движение» (1962-1976), що займалася проектуванням синтетичних містерій з використанням руху світла, газу, тривимірних елементів і кінопроекцій.
Після 1960-х в кінетізмі стали використовуватися растрові структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління.
Кінетичні скульптори
Література
- Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
- А.Н.Липов. Оптико-кинетическое искусство. Поиски новых типов формообразования // Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 2. М.: ИФ РАН, 2006.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кінетичне мистецтво |