Кінетичне мистецтво: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Віщун (обговорення | внесок) →Посилання: вікіфікація |
Віщун (обговорення | внесок) доповнення |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Одним з напрямків кінетізму стало ''самознищуване'' або ''самогубне'' мистецтво ([[Жан Тенгелі]] та ін.). В ньому рухомі пристрої, пропрацювавши, загорялися чи інакшим чином руйнувалися за рахунок дії деталей, які входили у їхню конструкцію. |
Одним з напрямків кінетізму стало ''самознищуване'' або ''самогубне'' мистецтво ([[Жан Тенгелі]] та ін.). В ньому рухомі пристрої, пропрацювавши, загорялися чи інакшим чином руйнувалися за рахунок дії деталей, які входили у їхню конструкцію. |
||
Важливий внесок зробили |
Важливий внесок зробили російські конструктивісти: [[Татлін Володимир Євграфович|Володимир Татлін]], [[Мельников Костянтин Степанович|Костянтин Мельников]], [[Родченко Олександр Михайлович|Олександр Родченко]]. Художники-кінетики використовували можливості руху предметних конструкцій, різних механізмів, ілюзорних зображень і оптичних ефектів. Кінетичним мистецтвом активно займалася група «Движение» (1962-1976), що займалася проектуванням синтетичних містерій з використанням руху світла, газу, тривимірних елементів і кінопроекцій. |
||
Після 1960-х в кінетізмі стали використовуватися [[Растрова графіка|растрові]] структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління. |
Після 1960-х в кінетізмі стали використовуватися [[Растрова графіка|растрові]] структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління. |
||
Сьогодні кінетичне мистецтво розглядається як вид пластичного мистецтва, в якому використовуються мобільні і трансформовувані форми, які приводяться в дію природніми силами або двигунами. |
|||
== Кінетичні скульптори == |
== Кінетичні скульптори == |
||
Версія за 17:11, 21 червня 2015
Кінетичне мистецтво, кінетизм — напрям сучасного модернізму що використовує т. з. мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Сформувався в 1950-ті роки.
Кінетичне мистецтво знаходить деяке практичне застосування в оформленні виставок, рекламі тощо. Використання світлових і кольорових ефектів іноді зближує Кінетичне мистецтво з кольоромузикою.
Історія
Кінетичне мистецтво зародилося в 1920-30-х роках XX ст. Його основоположниками вважаються Володимир Татлін і Александр Колдер. Кінетичне мистецтво багато в чому спирається на естетику Баухаусу, модерну, російського конструктивізму. Попередника кінетизму вважаються російські конструктивісти, а також деякі з західнонімецьких дадаїстів 20-х років. Теоретиками кінетізму виступили французькі художники Ніколя Шоффер і Франк Поппер. Шоффер висував принципи "просторо-світло-хроно-динамізму" як основи кінетичного мистецтва. У їхніх роботах широко використовувалися прозорі матеріали, електромотори, важелі, пульти управління і т.д. У багатьох випадках ілюзія руху створювалася зміною освітлення.
Одним з напрямків кінетізму стало самознищуване або самогубне мистецтво (Жан Тенгелі та ін.). В ньому рухомі пристрої, пропрацювавши, загорялися чи інакшим чином руйнувалися за рахунок дії деталей, які входили у їхню конструкцію.
Важливий внесок зробили російські конструктивісти: Володимир Татлін, Костянтин Мельников, Олександр Родченко. Художники-кінетики використовували можливості руху предметних конструкцій, різних механізмів, ілюзорних зображень і оптичних ефектів. Кінетичним мистецтвом активно займалася група «Движение» (1962-1976), що займалася проектуванням синтетичних містерій з використанням руху світла, газу, тривимірних елементів і кінопроекцій.
Після 1960-х в кінетізмі стали використовуватися растрові структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування і автоматичного управління.
Сьогодні кінетичне мистецтво розглядається як вид пластичного мистецтва, в якому використовуються мобільні і трансформовувані форми, які приводяться в дію природніми силами або двигунами.
Кінетичні скульптори
Література
- Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
- А.Н.Липов. Оптико-кинетическое искусство. Поиски новых типов формообразования // Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 2. М.: ИФ РАН, 2006.
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кінетичне мистецтво |