Штюкофен: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[File:Stuckofen.jpg|thumb| Штюкофен. 15 - 16 століття. ]]
[[Файл:Stückofen Turner.PNG|thumb| Штюкофен.]]
[[File:Vordernberger Stückofen (elliptisch) - Um 1700.jpg|thumb| Штюкофен. ]]
[[Файл:Vordernberger Stückofen (elliptisch) - Um 1700.jpg|thumb| Штюкофен. ]]


'''Штюкофен''' ({{lang-de|Stückofen}}) - металургійна піч для виробництва заліза, в якій в залежності від умов процесу можна було отримувати або сиродутне залізо - крицю, або [[Чавун|чавун]]. В штюкофенах у німців й подібних їм печах у інших народів вперше в історії європейської металургії було отримано залізо не тільки у напівтвердому, а у рідкому стані.
'''Штюкофен''' ({{lang-de|Stückofen}}) — металургійна піч для виробництва заліза, в якій в залежності від умов процесу можна було отримувати або сиродутне залізо — крицю (у напівтвердому стані, у вигляді шматка) або рідкий [[Чавун|чавун]]. В штюкофенах у німців й подібних їм печах у інших народів вперше в історії європейської металургії було отримано залізо не тільки у напівтвердому, а й у рідкому стані (у вигляді чавуну).


== Назва ==
== Назва ==
Назва "штукофен" походить від німецьких слів ''Stück'' - "шматок", "криця" й ''ofen'' - піч. У німецькій мові також трапляється назва ''Wolfofen'', де ''Wolf'' означає "криця". У французів такі печі називалися ''fourneau a loupe'', у англійців ''high bloomery furnace'', у шведів селянськими або осмундівськими від "осмунд" - криця. Штукофенам співставляють також [[Домниця (піч)|домниці]].
Назва «штукофен» походить від німецьких слів ''Stück''&nbsp;— «шматок», «криця» й ''ofen''&nbsp;— піч. У німецькій мові також трапляється назва ''Wolfofen'', де ''Wolf'' означає «криця». У французів такі печі називалися ''fourneau a loupe'', у англійців ''high bloomery furnace'', у шведів селянськими або осмундівськими від «осмунд»&nbsp;— криця. Штукофенам співставляють також [[Домниця (піч)|домниці]].<ref name="ЭСБЕ"> [[:s:ru:ЭСБЕ/Доменное производство|Доменное производство]]. // {{ЭСБЕ}} Том Х <sup> А </sup> (книга 20).&nbsp;— СПб.&nbsp;— 1893.&nbsp;— стр. 947. </ref>


== Історія ==
== Історія ==
Протягом двох тисячоліть у [[Європа|Європі]] для виробництва заліза користувалися невеличкими [[Сиродутне горно|сиродутними горнами]]. Однак, такі горна були малопродуктивними і зростання попиту на метал примусило металургів шукати методи підвищення продуктивності горен. У Південно-Західній Європі, спочатку у іспанських, а потім і у французьких Перенеях були розроблені горна, що отримали назву [[Каталонське горно|каталонських]], в яких зростання продуктивності було досягнуто інтенсифікацією подачі дуття і неприривністтю процесу. У Північній Європі, у Скандинавії й у Альпах в VII - VIII століттях металурги почали будувати більші горна, вищі від зросту людини, які на початок 2-го тисячоліття будувалися вже заввишки понад 4 м. В середині ХІІІ століття штукофени використовувалися у [[Зіген|Зігені]] у [[Німеччина|Німеччині]]. <ref name=BF> [http://books.google.com.ua/books?id=n7oOAAAAQAAJ&pg=PA6&dq=Blauofen&hl=en&ei=6s7ITofZEMLX8gPzp4R1&sa=X&oi=book_result&ct=result&redir_esc=y#v=onepage&q=St%C3%BCckofen&f=false Blast furnace – Theory and Practice. Volume I. New York, 1984. Pp. 5 – 8. ]</ref>
Протягом двох тисячоліть у [[Європа|Європі]] для виробництва заліза користувалися невеличкими [[Сиродутне горно|сиродутними горнами]]. Однак, такі горна були малопродуктивними і зростання попиту на метал примусило металургів шукати методи підвищення продуктивності горен. У Південно-Західній Європі, спочатку у іспанських, а потім і у французьких Перенеях були розроблені горна, що отримали назву [[Каталонське горно|каталонських]], в яких зростання продуктивності було досягнуто інтенсифікацією подачі дуття і неприривністтю процесу. У Північній Європі, у Скандинавії й у Альпах в VII–VIII століттях металурги почали будувати більші горна, вищі від зросту людини, які на початок 2-го тисячоліття будувалися вже заввишки понад 4&nbsp;м. В середині ХІІІ століття штукофени використовувалися у [[Зіген]]і у [[Німеччина|Німеччині]].<ref name="BF"> [http://books.google.com.ua/books?id=n7oOAAAAQAAJ&pg=PA6&dq=Blauofen&hl=en&ei=6s7ITofZEMLX8gPzp4R1&sa=X&oi=book_result&ct=result&redir_esc=y#v=onepage&q=St%C3%BCckofen&f=false Blast furnace&nbsp;— Theory and Practice]. Volume I. New York, 1984. Pp. 5&nbsp;— 8. </ref>


На території України з ХІІІ ст. в окремих місцях з’явилися домниці, які можна порівняти з високими печами типу штукофен західного середньовіччя. <ref name=”РМВУ”> Развитие металлургии в Украинской ССР. – Киев.: Наукова думка, 1980. – 960 с., ил. </ref>
На території України з ХІІІ ст. в окремих місцях з'явилися домниці, які можна порівняти з високими печами типу штукофен західного середньовіччя.<ref name="РМВУ"> Развитие металлургии в Украинской ССР.&nbsp;— Киев.: Наукова думка, 1980.&nbsp;— 960 с., ил. </ref>


Опис штюкофена є у книзі [[Ґеорґіус Аґрікола|Агріколи]] "[[De Re Metallica]]".
Опис штюкофена є у книзі [[Ґеорґіус Аґрікола|Агріколи]] «[[De Re Metallica]]».


== Будова ==
== Будова ==
Штукофени являли собою циліндричну піч, розширену всередині, заввишки від 6 до 15 [[фут]]ів, горішній отвір біля 1 1/3 фута, у широкій частині посередині 4 фути, а знизу на дні 2 1/2 фути.
Штукофени являли собою циліндричну піч, розширену всередині, заввишки від 6 до 15 [[фут]]ів, горішній отвір біля 1 1/3 фута, у широкій частині посередині 4 фути, а знизу на дні 2 1/2 фути.


== Робота ==
== Робота ==
Крицю виймали щоденно. Тижнева виробка заліза доходила до 250 [[пуд]]ів. <ref name=ЭСБЕ> [http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/37961/%D0%94%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B5 Энциклопедический словарь. Брокгауз - Ефрон. Том Х <sup> А </sup> (книга 20). - СПб. - 1893. - стр. 947. ] </ref> Штюкофен давав від 100 до 150 тон металу на рік, навіть якщо не працював під час посушливого літа, коли річки були не дуже повноводні для забеспечення повітродувних засобів енергією. <ref name=BF> [http://books.google.com.ua/books?id=n7oOAAAAQAAJ&pg=PA6&dq=Blauofen&hl=en&ei=6s7ITofZEMLX8gPzp4R1&sa=X&oi=book_result&ct=result&redir_esc=y#v=onepage&q=St%C3%BCckofen&f=false Blast furnace – Theory and Practice. Volume I. New York, 1984. Pp. 5 – 8. ] </ref>
Крицю виймали щоденно. Тижнева виробка заліза доходила до 250 [[пуд]]ів.<ref name="ЭСБЕ" /> Штюкофен давав від 100 до 150 тон металу на рік, навіть якщо не працював під час посушливого літа, коли річки були не дуже повноводні для забеспечення повітродувних засобів енергією.<ref name="BF" />


Продукт отримували твердим або інколи незначно оплавленим. При відхиленях від процесу отримували чавун, який виходив з печі у рідкому стані під час випуску шлаку. Чавун був ламким і не піддавався куванню й вважався браком. Скоріш за все чавун був несподіванкою для середньовічних металургів. Вважався браком. Його завантажували у штукофен і ще раз переплавляли.
Продукт отримували твердим або інколи незначно оплавленим. При відхиленях від процесу отримували чавун, який виходив з печі у рідкому стані під час випуску шлаку. Чавун був ламким і не піддавався куванню й вважався браком. Скоріш за все чавун був несподіванкою для середньовічних металургів. Вважався браком. Його завантажували у штукофен і ще раз переплавляли.


Згодом знайшли застосування й для нього - у виготовленні ливарних виробів. Потім освоїли виробництво заліза з чавуну.
Згодом знайшли застосування й для нього&nbsp;— у виготовленні ливарних виробів. Потім освоїли виробництво заліза з чавуну.


== Див. також ==
== Див. також ==
{{Commonscat|Stückofen}}
{{Commonscat|Stückofen}}
* [[Домниця (піч)|Домниця]].
* [[Домниця (піч)|Домниця]].
* [[Бляуофен]].
* [[Бляуофен]].
* [[Історія металургії заліза]].
* [[Історія металургії заліза]].


== Посилання ==
== Посилання ==
{{примітки}}
<references/>


[[Категорія:Металургія]]
[[Категорія:Металургія]]
[[Категорія:Печі]]
[[Категорія:Печі]]

Версія за 22:29, 6 грудня 2015

Штюкофен.
Штюкофен.

Штюкофен (нім. Stückofen) — металургійна піч для виробництва заліза, в якій в залежності від умов процесу можна було отримувати або сиродутне залізо — крицю (у напівтвердому стані, у вигляді шматка) або рідкий чавун. В штюкофенах у німців й подібних їм печах у інших народів вперше в історії європейської металургії було отримано залізо не тільки у напівтвердому, а й у рідкому стані (у вигляді чавуну).

Назва

Назва «штукофен» походить від німецьких слів Stück — «шматок», «криця» й ofen — піч. У німецькій мові також трапляється назва Wolfofen, де Wolf означає «криця». У французів такі печі називалися fourneau a loupe, у англійців high bloomery furnace, у шведів селянськими або осмундівськими від «осмунд» — криця. Штукофенам співставляють також домниці.[1]

Історія

Протягом двох тисячоліть у Європі для виробництва заліза користувалися невеличкими сиродутними горнами. Однак, такі горна були малопродуктивними і зростання попиту на метал примусило металургів шукати методи підвищення продуктивності горен. У Південно-Західній Європі, спочатку у іспанських, а потім і у французьких Перенеях були розроблені горна, що отримали назву каталонських, в яких зростання продуктивності було досягнуто інтенсифікацією подачі дуття і неприривністтю процесу. У Північній Європі, у Скандинавії й у Альпах в VII–VIII століттях металурги почали будувати більші горна, вищі від зросту людини, які на початок 2-го тисячоліття будувалися вже заввишки понад 4 м. В середині ХІІІ століття штукофени використовувалися у Зігені у Німеччині.[2]

На території України з ХІІІ ст. в окремих місцях з'явилися домниці, які можна порівняти з високими печами типу штукофен західного середньовіччя.[3]

Опис штюкофена є у книзі Агріколи «De Re Metallica».

Будова

Штукофени являли собою циліндричну піч, розширену всередині, заввишки від 6 до 15 футів, горішній отвір біля 1 1/3 фута, у широкій частині посередині 4 фути, а знизу на дні 2 1/2 фути.

Робота

Крицю виймали щоденно. Тижнева виробка заліза доходила до 250 пудів.[1] Штюкофен давав від 100 до 150 тон металу на рік, навіть якщо не працював під час посушливого літа, коли річки були не дуже повноводні для забеспечення повітродувних засобів енергією.[2]

Продукт отримували твердим або інколи незначно оплавленим. При відхиленях від процесу отримували чавун, який виходив з печі у рідкому стані під час випуску шлаку. Чавун був ламким і не піддавався куванню й вважався браком. Скоріш за все чавун був несподіванкою для середньовічних металургів. Вважався браком. Його завантажували у штукофен і ще раз переплавляли.

Згодом знайшли застосування й для нього — у виготовленні ливарних виробів. Потім освоїли виробництво заліза з чавуну.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Штюкофен

Посилання

  1. ↑ а б Доменное производство. // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. Том Х А (книга 20). — СПб. — 1893. — стр. 947.
  2. ↑ а б Blast furnace — Theory and Practice. Volume I. New York, 1984. Pp. 5 — 8.
  3. ↑ Развитие металлургии в Украинской ССР. — Киев.: Наукова думка, 1980. — 960 с., ил.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Штюкофен&oldid=17169964