Циста: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Raider (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
== Цисти найпростіших == |
== Цисти найпростіших == |
||
Найпростіші, особливо протозойні паразити, часто змушені витритувати насприятливі умови на певних стадіях життєвого циклу. Наприклад, ''[[Entamoeba histolytica]]'', звичайний паразит [[кишечник]]у, що викликає [[дизентерія|дизентерію]], повинен витримати кисле середовище [[шлунок|шлунка]] щоб портапити до кишечнику, крім того, при розповсюдженні він часто |
Найпростіші, особливо протозойні паразити, часто змушені витритувати насприятливі умови на певних стадіях життєвого циклу. Наприклад, ''[[Entamoeba histolytica]]'', звичайний паразит [[кишечник]]у, що викликає [[дизентерія|дизентерію]], повинен витримати кисле середовище [[шлунок|шлунка]] щоб портапити до кишечнику, крім того, при розповсюдженні він часто потерпає від висушування та відсутності поживних речовин за межами організму хазяїна<ref name="MedMicro">Samuel Baron MD, Rhonda C. Peake, Deborah A. James, Mardelle Susman, Carol Ann Kennedy, Mary Jo Durson Singleton, Steve Schuenke; ''[http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/bv.fcgi?rid=mmed Medical Microbiology]''; Fourth Edition, ISBN 0-9631172-1-1 (hardcover)1996</ref>. Циста, таким чином, є зручною адаптацією до подібних умов, хоча цисти найпростіщих навіть менш витривалі, ніж цисти бактерій<ref name="Nester">Eugene W. Nester, Denise G. Anderson, C. Evans Roberts Jr., Nancy N. Pearsall, Martha T. Nester; ''Microbiology: A Human Perspective'', 2004, Fourth Edition, ISBN 0072919248</ref>. Деякі протозії, проте, можуть існувати у формі цисти протягом достатньо довгого періоду часу, наприклад ''[[Colpoda]]'' — до 16 місяців, ''[[Oicomonas]]'' — до 5,5 років, а ''[[Peridinium cinctum]]'' до 16,5 років. Зазвичай матеріалом оболонки цисти є [[хітин]], хоча часто присутні й додаткові компоненти. Хімічна структура цисти допомогає деяким найпростішим розповсюджуватися: так, [[сіалова кислота|сіалові групи]], присутні в клітинній стінці цисти ''Entamoeba histolytica'', мають негативний заряд, що дозволяє їм прикріплятися до стінок кишечника<ref name="Glycobiology">Anuradha Guha-Niyogi, Deborah R. Sullivan and Salvatore J. Turco; [http://glycob.oxfordjournals.org/cgi/content/full/11/4/45R Glycoconjugate structures of parasitic protozoa]; ''Glycobiology'', 2001, Vol. 11, No. 4 45R-59R</ref> та уникнути виділення з фекаліями. Інші протозойні паразити, такі як ''[[Giardia lamblia]]'' та ''[[Cryptosporidium]]'', формують цисти як частину свого життєвого циклу. Часто одноклітинний організм проходить через багато циклів клітинного поділу протягом або після стадії цисти, виділяючи численні [[трофозоїт]]и<ref name="MedMicro"/> при проростанні. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Версія за 07:49, 23 грудня 2008
Циста (від грец. kýstis — «пузир») — неактивна (спляча) форма мікроорганізму, зокрема деяких бактерій та найпростіших, що дозволяє організму переносити період несприятливих умов. На цій стадії процеси метаболізм уповільнюються в багато разів та організм втрачає здатність рухатися та споживати їжу. Крім того, утворення цист допомогає мікроорганізмам розповсюджуватися, як між різними хазяїнами, так і між різними навколишніми середовищами. Утворення цисти зазвичай викликається наявністю токсичних речовин, відсутністю їжі або іншим чином несприятливими умовами, а за покращення умов циста проростає з утворенням активної форми організму.
Цисти бактерій
Цисти можуть формуватися багатьма видами бактерій, зокрема Azomonas, Azotobacter, Bdellovibrio (бделоцисти), представниками ряду Myxococcales (міксоспори) і багатьма ціанобактеріями. Зазвичай оболонка цист складається з потовщеного шару пептидоглікану. Цисти бактерій стійкі до висушування та інших шкідливих умов, але набагато меншою мірою, ніж ендоспори.
Цисти найпростіших
Найпростіші, особливо протозойні паразити, часто змушені витритувати насприятливі умови на певних стадіях життєвого циклу. Наприклад, Entamoeba histolytica, звичайний паразит кишечнику, що викликає дизентерію, повинен витримати кисле середовище шлунка щоб портапити до кишечнику, крім того, при розповсюдженні він часто потерпає від висушування та відсутності поживних речовин за межами організму хазяїна[1]. Циста, таким чином, є зручною адаптацією до подібних умов, хоча цисти найпростіщих навіть менш витривалі, ніж цисти бактерій[2]. Деякі протозії, проте, можуть існувати у формі цисти протягом достатньо довгого періоду часу, наприклад Colpoda — до 16 місяців, Oicomonas — до 5,5 років, а Peridinium cinctum до 16,5 років. Зазвичай матеріалом оболонки цисти є хітин, хоча часто присутні й додаткові компоненти. Хімічна структура цисти допомогає деяким найпростішим розповсюджуватися: так, сіалові групи, присутні в клітинній стінці цисти Entamoeba histolytica, мають негативний заряд, що дозволяє їм прикріплятися до стінок кишечника[3] та уникнути виділення з фекаліями. Інші протозойні паразити, такі як Giardia lamblia та Cryptosporidium, формують цисти як частину свого життєвого циклу. Часто одноклітинний організм проходить через багато циклів клітинного поділу протягом або після стадії цисти, виділяючи численні трофозоїти[1] при проростанні.
Посилання
- ↑ а б Samuel Baron MD, Rhonda C. Peake, Deborah A. James, Mardelle Susman, Carol Ann Kennedy, Mary Jo Durson Singleton, Steve Schuenke; Medical Microbiology; Fourth Edition, ISBN 0-9631172-1-1 (hardcover)1996
- ↑ Eugene W. Nester, Denise G. Anderson, C. Evans Roberts Jr., Nancy N. Pearsall, Martha T. Nester; Microbiology: A Human Perspective, 2004, Fourth Edition, ISBN 0072919248
- ↑ Anuradha Guha-Niyogi, Deborah R. Sullivan and Salvatore J. Turco; Glycoconjugate structures of parasitic protozoa; Glycobiology, 2001, Vol. 11, No. 4 45R-59R
|
Це незавершена стаття з мікробіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |