Перегляд вихідного коду сторінки Спілка литовських народовців

{{Політична партія
| назва_партії = Спілка литовських народовців
| логотип_партії = 
| дата_заснування = [[1924]]<br/>[[1989]]<br/>[[2011]]
| дата_розпуску = [[1940]]<br/>[[2008]]
| штаб-квартира = [[Вільнюс]]
| ідеологія = [[Литовці|Литовський]] [[націоналізм]]<br />[[Національний консерватизм]]
| інтернаціонал = 
| союзники = 
| кількість членів = 2122 ([[2017]])<ref>{{cite web|author=|date=2017-03-02|url=http://www.tm.lt/dok/Lietuvos%20Respublikos%20politini%C5%B3%20partij%C5%B3%20s%C4%85ra%C5%A1as%202017-03-02.pdf|title=Lietuvos Respublikos politinių partijų sąrašas|lang=lt|publisher=Lietuvos Respublikos Teisingumo ministerija|accessdate=2017-07-09|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170921001826/http://www.tm.lt/dok/Lietuvos%20Respublikos%20politini%C5%B3%20partij%C5%B3%20s%C4%85ra%C5%A1as%202017-03-02.pdf|archivedate=2017-09-21|deadlink=yes}}</ref>
}}

'''Спілка литовських народовців''' ({{Lang-lt|Lietuvių tautininkų sąjunga}}) — [[Націоналізм|націоналістична]] [[Праві (політика)|права]] політична партія в [[Литва|Литві]].

Заснована в [[1924]] після об'єднання Партії національного прогресу і Союзу литовських фермерів. Спілка була правлячою партією [[Литва|Литви]] з моменту [[Військовий переворот у Литві (1926)|військового перевороту в Литві]] в грудні [[1926]] і до [[Окупація балтійських країн|окупації балтійських країн совєцькими військами]] у червні [[1940]]. Партія була відновлена після проголошення [[Литва|Литвою]] незалежності в [[1990]].

== Передісторія ==
Історія Спілки литовських народовців бере початок наприкінці [[XIX століття]], коли почала виходити газета «Дзвін» ({{Lang-lt|Varpas}}).

Після закриття газети [[Антанас Смятона]] і [[Юозас Тумас]], що співпрацювали з нею, почали видавати газету «Надія» ({{Lang-lt|Viltis}}).

У [[1916]] в [[Санкт-Петербург|Петрограді]] [[Юозас Тумас]] став одним із засновників '''Партії національного прогресу''' ({{Lang-lt|Tautos pažangos partija, TNP}}).

Члени партії брали активну участь у проголошенні незалежності Литви восени [[1917]].

Першим [[Президент Литви|президентом Литви]] став [[Антанас Смятона]], а першим прем'єр-міністром — [[Аугустінас Вольдемарас]], обидва члени Партії національного прогресу.

Але [[литовці]] не оцінили заслуг прогресистів. На виборах до Литовського установчого сейму у квітні [[1920]] партія набрала всього 4 288 голосів (0,6 %), не зумівши завоювати жодного місця в парламенті. На виборах до Сейму в [[1922]] Партія національного прогресу виступила краще, отримавши 14 131 голосів (1,7 %), але знову залишилася без мандатів. Під час виборів 1923 року прогресисти погіршили свої показники, набравши всього 10 568 голосів (1,2 %).

== 1924—1940 ==
[[17 серпня|17]] —[[19 серпня]] [[1924]] пройшла об'єднавча конференція Партії національного прогресу і Спілки литовських фермерів ({{Lang-lt|Lietuvos žemdirbių sąjunga}}), на якій було прийнято рішення створити нову партію — '''Спілку литовських народовців.''' Своєю назвою засновники партії хотіли продемонструвати бажання створити нову політичну силу, яка замість того, аби розділяти людей (з [[Латинська мова|латини]] слово партія означає «частина») об'єднає литовську націю, ставлячи національні інтереси вище конфесійних і класових.

Нова партія не користувалася великою підтримкою населення і в травні [[1926]] на парламентських виборах їй вдалося завоювати лише три місця в парламенті з 85.

Проте, її лідери [[Антанас Смятона|Антанас Смєтона]] і [[Аугустінас Вольдемарас]] були впливовими політиками. Партія дотримувалася ідей [[консерватизм]]у та [[націоналізм]]у, виступаючи за сильну армію і сильного лідера на чолі [[Литва|Литви]].

Навесні [[1926]] новий уряд вперше в історії Литви сформували ліві партії — Литовська селянська народна спілка і [[Соціал-демократична партія Литви|Литовська соціал-демократична партія]].

У грудні [[1926]] військові, які побоювалися посилення лівих сил, [[Військовий переворот у Литві (1926)|скинули демократично обраний уряд]] і запропонували [[Антанас Смятона|Смятоні]] стати новим [[Президент Литви|президентом Литви]], а [[Аугустінас Вольдемарас|Вольдемарасу]] — новим прем'єр-міністром. Націоналісти сформували новий уряд за участю християнських демократів. Проте, відносини між двома партіями незабаром стали напруженими, так як християнські демократи вважали переворот тимчасовим заходом і хотіли провести нові вибори до [[Сейм Литовської Республіки|Сейму]].

У [[1927]] року [[Антанас Смятона|Смятона]] розпустив [[Сейм Литовської Республіки|Сейм]] і у травні християнські демократи вийшли з уряду, а пізніше були заборонені. Націоналісти залишалися єдиною правлячою партією ще 13 років.

Незважаючи на симпатії і контакти з [[Італійський фашизм|режимом Муссоліні]],<ref>Roger Griffin. The Nature of Fascism. New York, New York, USA: St. Martin's Press, 1991. Pp. 121. The Lithuanian Nationalist Union was a member present at the 1934 Montreux Fascist conference</ref> литовські народовці в [[1932]] засудили [[фашизм]] і дистанціювалися від фашистів.<ref>A. Eidintas. Collected Works of Antanas Smetona. Kaunas, Lithuania: Menta, 1990. Pp. 475. "Italian fascism is not for export."</ref>

Не схвалювали литовські націоналісти і німецький [[Нацизм|націонал-соціалізм]], багато в чому через німецькі пронацистські організації [[Клайпедський район|Мемельського краю]], які ставили за мету відокремлення від [[Литва|Литви]] Мемельланду і його возз'єднання з [[Німеччина|Німеччиною]].

У [[1937]] уряд литовських націоналістів провів перший в Європі антинацистський судовий процес.<ref>Matas Krygeris. Atsiminimai. Kaunas, Lithuania, 1994.</ref>

У [[1940]] [[Литва]] була [[Окупація балтійських країн|окупована]] [[Червона армія|совєцькими військами]], Спілка литовських народовців була заборонена, а велика частина її членів емігрувала або була репресована.

== Після 1989 року ==
[[14 березня]] [[1989]] Рімантас Матуліс, керівник клубу народної пісні "Raskila", оголосив про відродження '''Спілки литовських народовців'''.

[[23 лютого]] [[1990]] Уряд Литви зареєстрував Спілку як політичну партію.

У вересні [[1990]] року головою спілки був обраний далекий родич А. Смятони — Рімантас Смятона.

[[29 жовтня]] [[1990]] кілька депутатів Сейму Литви, обраних від [[Саюдіс]]а, утворили Фракцію націоналістів ({{Lang-lt|Tautininkų frakciją}}).

Після того як Спілка литовських народовців була відновлена, вона не грала великої ролі в литовській політиці.

На виборах до Сейму в 1992 Спілка литовських народовців, виступаючи в союзі з Партією незалежності і Литовською спілкою фермерів, отримала 36 916 голосів (1,99 %), не зумівши подолати чотирьохвідсотковий прохідний бар'єр. По округах партії вдалося провести 3 своїх представників д [[Сейм Литовської Республіки|Сейму]]. На муніципальних виборах [[25 березня]] [[1995]] народовці отримали 49 місць.

У виборах до Сейму в [[1996]] народовці взяли участь в коаліції з Демократичною партією Литви, отримавши 28 744 голоси (2,09 %) і знов не подолали прохідний бар'єр. В округах Спілка зуміла здобути лише одну перемогу, добившись обрання до парламенту свого лідера Рімантаса Смятони. На виборах до муніципальних рад [[23 березня]] [[1997]] за кандидатів націоналістів проголосували 169 822 виборців, що дозволило обрати 23 депутати, двоє з яких стали мерами.

На виборах до муніципальних рад в березні [[2000]] народовцям вдалося отримати 13 мандатів і домогтися переобрання одного з двох своїх мерів.

У виборах в жовтні того ж року націоналісти брали участь разом з Лігою свободи Литви. Зібравши всього 12 884 голосів (0,88 %), партія провалилася і в [[Виборчий округ|одномандатних округах]], залишившись без представництва в парламенті.

[[22 грудня]] [[2002]] народовцям вдалося поліпшити свої показники на виборах до муніципальних рад, завоювавши 14 мандатів.

Вибори до Сейму в жовтні [[2004]] стали для Спілки націоналістів найневдалішими в її історії. Партія набрала всього 2482 голоси (0,21 %), не досягнувши успіху також і по мажоритарних округах. Провальними стали для народовців і муніципальні вибори [[2007]], на яких вони взяли всього 3 місця.

[[11 березня]] [[2008]] Спілка литовських народовців увійшла до «<nowiki/>[[Союз Вітчизни — Литовські християнські демократи|Союз вітчизни]]», утворивши всередині союзу фракцію націоналістів. Завдяки цьому народовці змогли повернутися до Сейму.

У [[2008]] за списком Союзу вітчизни були обрані два представники Спілки литовських народовців — Казимерас Уока і Гинтарас Сонгайла. Втім альянс з консерваторами виявився недовгим: вже у [[2011]] народовці оголосили про відновлення партії.

Починаючи з [[14 січня]] [[2017]] лідером і головою партії є Сакалас Городецкис<ref>{{Cite web 2|title=Tautininkų sąjungos pirmininku išrinktas S. Gorodeckis|url=http://www.bernardinai.lt/straipsnis/2017-01-15-tautininku-sajungos-pirmininku-isrinktas-s-gorodeckis/154177|website=Bernardinai.lt|date=15.01.2017|accessdate=28.06.2017|lang=lt}}</ref>.

== Примітки ==
{{Reflist}}

== Посилання ==

* {{Cite web|url=http://www.lts.lt/istorija.htm|title=Lietuvių tautininkų sąjungos istorija|publisher=Lithuanian Nationalists Union|accessdate=2008-02-25|archive-date=27 вересня 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070927213245/http://www.lts.lt/istorija.htm}}

== Література ==
* {{БРЭ|Тау́тининки|id=4183974}}
* Таутини́нки // Татары — Топрик. — М. : Советская энциклопедия, 1956. — С. 10. — (Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский ; 1949—1958, т. 42).

[[Категорія:Політичні партії Литви]]
[[Категорія:Консервативні партії]]
[[Категорія:Народовці]]
[[Категорія:Націоналісти]]
[[Категорія:Націоналістичні партії]]
[[Категорія:Засновані в Литві 1990]]