Східний Манич
| Східний Манич | |
|---|---|
| 45°42′27″ пн. ш. 44°06′12″ сх. д. / 45.70750000002777824° пн. ш. 44.10333333336077288° сх. д. | |
| Витік | |
| • координати | 45°42′27″ пн. ш. 44°06′12″ сх. д. / 45.70750000002777824° пн. ш. 44.10333333336077288° сх. д. |
| Гирло | Khar-Ergd |
| • координати | 45°19′24″ пн. ш. 45°44′33″ сх. д. / 45.32333333336077175° пн. ш. 45.74250000002777483° сх. д. |
| Країни: |
 Росія |
| Регіон |
Ставропольський край Калмикія |
| Довжина | 141 км |
| Площа басейну: | 12 500 км² |
| Притоки: | Chograyd і Калаус |
| Водойми в руслі | Kekyud |
 | |
Східний Манич — річка на півдні Європейської частини Російської Федерації у Кумо-Маницький улоговині. Східний Манич тече на схід, гублячись в степу не досягаючи Каспію. Витоки знаходяться в Калмикії та Ставропольському краї.
Східний Манич прямує на схід через Калмикію вздовж її межі зі Ставропольським краєм, і закінчується в Состинських озерах. Згідно з російськими географами, Східний Манич має довжину 141 км; разом з сухими водотоками у низов'ях — понад 220 км[2].
Чограйське водосховище (45°29′30″ пн. ш. 44°36′10″ сх. д. / 45.49167° пн. ш. 44.60278° сх. д.) було побудовано на річці у 1969 році. [2][3] Водосховище отримує воду з річок Терек і Кума через Терсько-Кумський канал (побудовано у 1958) і Кумо-Маницький канал (побудовано у 1965).
У минулому річка Калаус, досягаючи тальвегу Кумо-Маницької западини, розгалужувався. Русло, яке прямує від цієї точки (45°43′ пн. ш. 44°06′ сх. д. / 45.717° пн. ш. 44.100° сх. д.) на північ і далі на захід, до озера Манич-Гудило, ставало початком Західного Маничу; русло, яке прямує на південь і далі на схід, ставало початком Східного Маничу. Згодом у цьому місці була побудована Калауська гребля, яка перешкоджає стоку води Калаус до Східного Маничу; таким чином, Калаус став лише притокою Західного Маничу[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б East Manych [Архівовано 9 серпня 2011 у Wayback Machine.] (Institute of Geography, Russian Academy of Sciences)
- ↑ Chogray Reservoir [Архівовано 9 серпня 2011 у Wayback Machine.] (Institute of Geography, Russian Academy of Sciences)
- ↑ Базелюк Александр Анатольевич, «Антропогенное изменение гидрографической сети Кумо-Манычской впадины [Архівовано 5 березня 2009 у Wayback Machine.]», автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата географических наук. Ростов-на-Дону, 2007.