Сісават Кеобунпханх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сісават Кеобунпханх
Прапор
Прапор
18-й Прем’єр-міністр Лаосу
24 лютого 1998 — 27 березня 2001
Попередник: Кхамтай Сіпхандон
Наступник: Буннянг Ворачіт
 
Народження: 1 травня 1928(1928-05-01)[1]
Хуапхан, Лаос
Смерть: 12 травня 2020(2020-05-12)[2] (92 роки)
В'єнтьян, Лаос
Країна: Лаос
Партія: Народно-революційна партія Лаосу

Сісават Кеобунпханх (лаос. ສີສະຫວາດ ແກ້ວບຸນພັນ; 1 травня 1928 — 12 травня 2020) — лаоський військовик і політик, віцепрезидент і вісімнадцятий прем'єр-міністр Лаоської Народно-Демократичної Республіки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1928 року в родині, що належала до етнічної групи червоні тай[3][4].

Боротьба за незалежність та громадянська війна

[ред. | ред. код]

У квітні 1947 року вступив до лав руху Лао Іссара, що боровся проти французів, які намагались після завершення Другої світової війни відновити колоніальний контроль над Лаосом та іншими своїми колишніми володіннями в Індокитаї. Брав участь у партизанських діях на території рідної провінції. Відзначився у боях за місто Самниа[3].

1949 року після розпуску Лао Іссара, вступив до лав Комуністичної партії Індокитаю. Брав участь у формуванні бригади «Ласавонґ» — першого лаоського військового з'єднання, що перебувало під контролем компартії. Отримав посаду політкерівника тієї бригади, а командиром став Кейсон Фомвіхан, майбутній багаторічний генеральний секретар центрального комітету Народно-революційної партії Лаосу та Президент Лаосу в 1991—1992 роках. Дружні стосунки, що встановились між Сісаватом Кеобунпханхом і Кейсоном Фомвіханом у той період, збереглись у подальшому на дуже тривалий час[4].

1951 року під час розділення Комуністичної партії Індокитаю на три національні компартії брав активну участь у формуванні Народно-революційної партії Лаосу та ввійшов до складу її керівництва. Впродовж декількох наступних років — до підписання Женевських угод 1954 року, що поклали край воєнним діям і зафіксували визнання Францією суверенітету Лаосу — відряджався до складу різних військових частин Патет Лао, де займався в основному політичною роботою[3].

У березня 1955 року за підсумками першого з'їзду Народно-революційної партії Лаосу Сісават Кеобунпханх був введений до складу її Центрального комітету. В січні 1956 року ввійшов до складу центрального комітету Патріотичного фронту Лаосу — коаліційної структури, що об'єднала основні політичні сили країни та стала фактично політичною надбудовою Патет Лао[3].

1960 року після початку в країні громадянської війни став заступником начальника генерального штабу збройних сил Патет Лао. Того ж року особисто керував операцією з захоплення Самниа[3].

У лютому 1972 року за підсумками другого з'їзду НРПЛ знову ввійшов до складу її Центрального комітету. На завершальному етапі громадянської війни обіймав різні військово-командні посади та зрештою став начальником генерального штабу Народної армії Лаосу. Відігравав ключову роль у плануванні та проведенні військової кампанії в провінції Бокеу, в тому числі операції з захоплення її адміністративного центру, міста Хуайсай на початку 1975 року[3].

Подальша кар'єра

[ред. | ред. код]

Після проголошення Лаоської Народно-Демократичної Республіки Сісават Кеобунпханх увійшов до складу уряду, залишаючись при цьому на посаді начальника генерального штабу. Також він продовжував діяльність у керівних партійних органах та невдовзі став першим секретарем міського партійного комітету В'єнтьяна, зберігши при цьому всі свої посади. 1980 року отримав найвище військове звання повного генерала[3].

У квітні 1982 року за підсумками третього з'їзду Народно-революційної партії Лаосу залишився у складі ЦК та був призначений на посаду міністра внутрішніх справ. У листопаді 1986 року за підсумками четвертого з'їзду НРПЛ увійшов до складу політбюро партії. При цьому залишив міністерську посаду, втім залишився першим секретарем столичного міськкому партії[5].

П'ятий з'їзд НРПЛ, що відбувся в березні 1991 року завдав серйозного удару по становищу Сісавата Кеобунпханха. Його вивели зі складу політбюро та усунули від посади першого секретаря комітету партії В'єнтьяна. Посада в ЦК, на яку його перевели, вважалась лише п'ятнадцятою в ієрархії тієї структури, до складу якої на той час входили 49 членів. Жодних публічних пояснень настільки суттєвого апаратного пониження не було, однак деякі спеціалісти з сучасної історії Лаосу пов'язують його зі звинуваченнями в корупції, що нібито мали місце[6].

У наступні кілька років Сісавату Кеобунпханху вдалось, однак, відновити довіру до себе з боку вищого партійного й державного керівництва. Результатом став новий, досить значний зліт його кар'єри: за підсумками шостого з'їзду НРПЛ, що відбувся в березні 1996 року, його не лише відновили у складі політбюро, але й призначили на новостворену посаду віцепрезидента країни[6].

У лютому 1998 року в результаті перестановок у вищих органах державної влади Сісават Кеобунпханх зайняв посаду прем'єр-міністра Лаосу, ставши таким чином другою особою за ступенем впливу в державі. Він здійснював особистий контроль за реалізацією планів національного економічного та соціального розвитку в ключових галузях, неодноразово очолював офіційні делегації Лаосу на різних міжнародних заходах найвищого рівня[6][7].

У березні 2001 року після завершення сьомого з'їзду НРПЛ залишив посаду голови уряду й очолив Фронт національного будівництва Лаосу — достатньо значущу державну структуру, що займається проблематикою міжнаціональних та міжконфесійних відносин, а також координує діяльність більшості громадських організацій країни. Він зустрічався з зарубіжними релігійними лідерами, які відвідували Лаос, брав участь у різних міжнародних заходах[8]. Очолював Фронт упродовж 10 років, допоки 2011 року не вийшов на пенсію[5].

Після того періодично брав участь у різних політичних і громадських заходах. 2014 року разом з кількома іншими колишніми функціонерами НРПЛ публічно закликав владу до більш рішучої боротьби з корупцією та нераціональним витрачанням бюджетних коштів[9].

Помер 12 травня 2020 на 93-му році життя[10][11]. У зв'язку з його смертю в Лаосі було оголошено п'ятиденну національну жалобу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Munzinger Personen
  2. https://en.vietnamplus.vn/vietnam-extends-condolences-to-laos-over-former-pms-passing/173271.vnp
  3. а б в г д е ж Kelly et al., 2008, с. 306.
  4. а б Bouté et al., 2017, с. 28.
  5. а б Kelly et al., 2008, с. 307.
  6. а б в Stuart-Fox, 2008, с. 391.
  7. Opening Remark by H.E. Sisavath Keobounphanh, Prime Minister of of the Lao People's Democratic Republic Hanoi, 15 December 1998. ASEAN | ONE VISION ONE IDENTITY ONE COMMUNITY (англ.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  8. LFNC President receives World Buddhist Summit leader (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2019.
  9. Laos Is Open for Business, but on Its Own Terms. www.worldpoliticsreview.com (англ.) . Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  10. Times, Laotian (13 травня 2020). Former Lao Prime Minister Sisavath Keobounphanh Dies at Age 92. Laotian Times (англ.) . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  11. Former PM of Laos dies aged 92. vietnamnews.vn (англ.) . Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Sanja Kelly, Christopher Walker, Jake Dizard. Countries at the Crossroads: A Survey of Democratic Governance. — Lanham : Rowman & Littlefield, 2008. — 774 p. — ISBN 978-074-2558-991.
  • Martin Stuart-Fox. Historical Dictionary of Laos. — Lanham : Scarecrow Press, 2008. — 552 p. — ISBN 978-081-0864-115.
  • Vanina Bouté, Vatthana Pholsena. Changing Lives in Laos: Society, Politics and Culture in a Post-Socialist State. — Singapore : NUS Press, 2017. — 457 p. — ISBN 978-981-4722-261.