Перегляд вихідного коду сторінки Українська капела бандуристів імені Тараса Шевченка

{{Музичний колектив
| Назва = Українська капела бандуристів Північної Америки ім. Тараса Шевченка {{lang-en|The Taras Shevchenko Ukrainian Bandurist Chorus of North America}}
| Попередні назви = Капела бандуристів ім. Тараса Шевченка
| Лого =
| Фотографія = UkrainianBanduristChorusinWashington.jpg
| Опис_фотографії = ''Склад Капели, листопад 2015''
| Ширина_фотографії = 250px
| Роки = 1918-понині
| Місто = {{UNR}} → {{URSR}} → {{GER1933-45}} → {{USA}}
| Країна =
| Мова = українська
| Жанр              = [[народна музика]]
| Склад             =
| Співпраця         =
| Сайт = [http://www.bandura.org/ www.bandura.org]
}}
'''Українська капела бандуристів Північної Америки ім. Тараса Шевченка''' ({{lang-en|The Taras Shevchenko Ukrainian Bandurist Chorus of North America}})&nbsp;— напівпрофесійна чоловіча капела бандуристів, формально заснована 1941 року в [[Київ|Києві]] з частини колишніх виконавців попередньої [[Державна зразкова капела бандуристів|Державної зразкової капели бандуристів]], заснованої 1918 року. Від 1949-го базується в [[Детройт]]і, хоч учасники проживають у багатьох містах Північної Америки.

=== Передумови ===
[[Файл:Kyiv1925.jpeg|thumb|240px|right|''Київська капела 1925'']]

Своєю появою колектив певною мірою завдячує [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнатові Хоткевичу]], котрий на ХІІ [[Археологічний з'їзд|Археологічному з'їзді]] в [[Харків|Харкові]] 1902 року створив перший колектив з бандуристів.
[[Файл:Poltavacapella27.jpg|thumb|240px|right|''Полтавська капела 1927'']]

Перший мистецький колектив, котрий мав назву «[[Кобзарський хор]]», під керівництвом бандуриста та [[Синьожупанники|синьожупанника]] [[Ємець Василь Костьович|Василя Ємця]] створили в Києві в серпні 1918 року, а в листопаді був перший виступ. Хор бандуристів проіснував до березня 1919-го. Багато з учасників постраждали під час [[Українська революція|революційних подій]], інші [[еміграція|емігрували]] на Захід.

1923 року відновили «[[Київська капела бандуристів|Київську капелу бандуристів]]», яка включала лише двох учасників колишнього «Кобзарського хору»&nbsp;— [[Дорошко Федір Васильович|Федора Дорошка]] та [[Копан Георгій Якович|Георгія Копана]]. Обидва за часів [[Сталінські репресії|Сталінського терору]] були фізично знищені 1938-го.

Полтавська капела, на чолі з [[Кабачок Володимир Андрійович|Володимиром Кабачком]], почала свою діяльність у січні 1925 року. 1928-го року її очолив Гнат Хоткевич, котрий вивів колектив на вищий професійний рівень. Від січня&nbsp;1930-го&nbsp;— «Перша зразкова капела Наркомосу УСРР». Проте з настанням 1930-х років ставлення влади до бандурного мистецтва змінилось. Було припинено фінансування, В. Кабачок у січні 1934 року зазнав арешту.

У січні 1934 року учасники обидвох капел перестали отримувати зарплату, чимало&nbsp;— були заарештовані, в жовтні 1934 року обидві капели були ліквідовані. У цей час деякі виконавці перейшли до [[Національна заслужена академічна капела України «Думка»|хору «Думка»]] під керівництво [[Городовенко Нестор Феофанович|Нестора Городовенка]]. У жовтні 1935-го року, культурна політика країни помінялася, і з залишків Полтавської та Київських капель була сформована Зразкова капела бандуристів під керівництвом М. Михайлова.

=== Під час ІІ Світової війни ===
З початком [[німецько-радянська війна|німецької агресії]] учасники Державної зразкової капели були змобілізовані і колектив був знову розформований&nbsp;— молодших виконавців [[Мобілізація|мобілізували]] до лав [[РСЧА]], старших та неблагонадійних залучали копати [[Протитанковий рів|протитанкові рови]]. Дехто подався в батьківські оселі у провінцію. На час захоплення у вересні [[Київ|Києва]] вояками [[Вермахт]]у, у місті перебувало лиш четверо артистів колишнього передвоєнного колективу. Майже відразу по зміні керівництва столиці один з них&nbsp;— Дмитро Черненко&nbsp;— у перших числах щойно організованої газети «[[Українське Слово]]» подав об'яву до членів капели повернутися до Києва і знову розпочати свою працю. На заклик відгукнулися з усіх усюд і колектив бандуристів, під керівництвом колишнього [[концертмейстер]]а капели [[Назаренко Григорій Павлович|Григорія Назаренка]], вже наприкінці 1941 року знов почав концертувати. В цей час учасники капели звернулися до [[Київська міська управа|міської управи]] та дістали дозвіл на патронат [[Тарас Григорович Шевченко|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]]. Міський відділ культури і освіти нової влади, на чолі з [[Іван Кавалерідзе|Іваном Кавалерідзе]], офіційно затверджує колектив під назвою ''Українська Капела Бандуристів ім. Тараса Шевченка'' і надає для репетицій приміщення [[Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки|театру Бергоньє]]. Перший виступ з великим успіхом відбувся в [[Біла Церква|Білій Церкві]], капела [[гастролі|гастролює]] по [[Генеральна округа Київ|Київщині]].

[[Файл:УХБ. Місто Гайдельберг. Серпень 1943.jpg|thumb|230px|right|''Капела в [[Гайдельберг]]у'', 1943]]

Незабаром, з [[Табір військовополонених|таборів для полонених]], [[Гребінка|Гребінки]] та [[Ромни|Ромен]] відповідно, німці звільнили [[Пивко Тимофій Тимофійович|Тимофія Пивка]] та [[Китастий Григорій Трохимович|Григорія Китастого]]<ref>В повоєнних мемуарах діаспори згадується варіант синхронної втечі з різних таборів цих виконавців, а також певні адаптаційні труднощі по приїзду до Райху, що можливо розглядати як данину часу за нової геополітичної ситуації.</ref>, останньому й було передано мистецьке керівництво колективом.

Невдовзі за ініціативи директора видавництва «Волинь» [[Мстислав (Патріарх Київський)|Степана Скрипника]] та члена відділу культосвіти Києва [[Приходько Микола Теодорович|Миколи Приходька]] колектив запрошено до [[Генеральна округа Волинь-Поділля|Волині]]. Під час виступів краєм у червні 1942-го року колектив очолив [[Майстренко Іван Васильович|Іван Майстренко]]. Відбулось кілька тріумфальних концертів у [[Рівне|Рівному]] та [[Луцьк]]у. Згодом був концерт 26 липня біля містечка [[Жидачів]] під час насипання могили ''Борцям за волю України, що загинули від куль [[НКВД|енкаведистів]] при відступі радянських військ'', на завершенні котрого пролунав марш ''«Гей, нумо, хлопці, до зброї!»''.

[[Файл:hanushevsky02.jpg|thumb|230px|right|''Капела бандуристів ім. Тараса Шевченка [[Інґольштадт]]'', 1946]]

В 1942-му році, капела з 17-ти учасників виїхала на гастролі до [[Третій Райх|Райху]]&nbsp;— переважно на концертні виступи в таборах [[Остарбайтери|Остарбайтерів]]. Колектив було закріплено до відділу культури «[[Сила через радість|Kraft durch Freude]]». По жовтень 1943-го року, артисти відбули 370 концертів у 168-х містах.

Від жовтня 1943-го року, капела перебувала на гастролях в [[Галичина|Галичині]]. Зокрема 8&nbsp;— 9 березня 1943 року дала два концерти в [[Дрогобич]]і<ref>Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI&nbsp;ст.) Дрогобич, Коло, 2009.&nbsp;— ISBN 978-966-7996-46-8.</ref>. Пересуваючись з виступами краєм, капеляни з родинами переїхали в містечко [[Турка]]. Тут вони зустріли поета [[Іван Багряний|Івана Багряного]]. На його слова, покладені на музику Григорієм Китастим, було створено ''«[[Чорними хмарами вкрита руїна|Марш Україна]]»'', котрий набув популярності в [[УПА]] і виконувався того літа на кожному концерті. 25 липня 1944-го року капела залишила містечко й вирушила до [[Відень|Відня]]&nbsp;— в австрійській столиці та її околицях відіграла кілька концертів. Грудень 1944-го&nbsp;— березень 1945-го, колектив перебував у [[Берлін]]і. Невдовзі до падіння Райху учасники гурту з родинами переїхали до [[Баварія|Баварії]]. 31 квітня крайове містечко [[Ердінг]] зайняли американці.

Перед завершенням війни колектив опинився в американській зоні окупації в містечку [[Інгольштадт]], а згодом в [[Реґенсбурґ|Реґенсбурзі]]. Капела продовжувала свою концертну діяльність. Було додатково запрошено [[Божик Володимир|Володимира Божика]] та ряд інших професійних співаків, переважно з [[Галичина|Галичини]]. Капела бандуристів таким чином була перетворена на чоловічий хор, де лише частина учасників грала супровід на бандурі.

=== США ===

1949 року капела емігрувала до [[Детройт]]а, [[США]]. Незабаром колектив почав концертні виступи, намагаючись зберегти свій професійний статус. Проте діяльність з поширення [[Етнічна музика|етнічної]] вокально-інструментальної музики на новому місці виявилася неприбутковою, значна кількість артистів, аби прогодувати сім'ї, влаштувались на роботу в місцевій промисловості, переважно в [[Автомобільна промисловість|автобудівній галузі]]. Безпосередньо ж музичним виступам було присвячено лиш декілька тижнів на рік. Ці фактори зумовили подальший самодіяльний статус колективу.

1958-го року гурт виїхав на гастролі до [[Європа|Європи]]. Рецензії були схвальні, проте турне не виправдало себе фінансово&nbsp;— колектив нажив собі великі борги. Без відповідної фінансової бази для подальшої праці диригенти В.Божик та Г.Китастий залишили капелу.

У зв'язку з цими подіями, на початку 1960-х в капелі бандуристів настала мистецька криза. Пропоновані диригенти часто мінялися. Керували в різні періоди Іван Китастий, [[Євген Цюра]], [[Петро Потапенко]] та [[Задорожний Іван Михайлович|Іван Задорожний]]. Склад учасників теж був нестабільний.

Довголітній адміністратор капели&nbsp;— [[Гончаренко Петро Федорович|Петро Гончаренко]] зумів зорганізувати сплату попередніх боргів і зберіг колектив як мистецьку одиницю. Він також віднайшов нових диригентів, продовжував видавати платівки гурту, наладнав в Америці виробництво бандури та організував професійні концертні гастролі, зокрема найуспішнішим став артпроєкт «Слово Тараса».

У 1968-му до керівництва повернувся Г. Китастий. З його приходом репертуар поповнився новими творами. Також він вклав внесок у виховання молодих бандуристів, котрі з часом поповнили склад капели. Кожен другий рік колектив гастролював по Північній Америці, 1981-го в [[Австралія|Австралії]].

[[Файл:VM instr soloist wShev.jpg|thumb|240px|Інструментальний соліст виступає перед капелею]]

У 1984-му Г. Китастий упокоївся і керівництво перейшло до [[Колесник Володимир Андрійович|Володимира Колесника]]. Під його проводом до складу капели була долучена група молодих співаків. Репертуар було відновлено вимушено забутими, забороненими свого часу творами Гната Хоткевича: «[[Дума про Байду|Поема про Байду]]», «[[Буря на Чорному морі]]», «Невільничий ринок у Кафі», «[[Заповіт (вірш)|Заповіт]]» та інші з тих котрі певний час складали репертуар Полтавської капели бандуристів, але з арештом Хоткевича були заборонені. Виконавці капели під його керівництвом повністю перейшли на бандури харківського типу та почали вивчення [[Харківський спосіб гри на бандурі|харківської школи гри на бандурі]]. Під керівництвом В. Колесника капела в 1991-94му роках гастролювала по Україні, здобувши [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Шевченківську премію]]<ref>{{Cite web |url=http://www.knpu.gov.ua/content/kapela-banduristiv-im-tshevchenka |title=КНПУ/Капела бандуристів ім. Т. Шевченка |accessdate=21.06.2015 |archive-date=2015-06-21 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150621123004/http://www.knpu.gov.ua/content/kapela-banduristiv-im-tshevchenka }}</ref>.

1996-го колектив очолив Олег Махлай. Під його керівництвом капела відвідувала Україну, концертувала по Європі та видала численні записи.

== Диригенти та мистецькі керівники ==
[[Файл:Bandurist Chorus Toronto.jpg|міні|праворуч|500пкс|]]
* [[Назаренко Григорій Павлович|Григорій Назаренко]] (1942)
* [[Китастий Григорій Трохимович|Г. Китастий]] (1942—1948)
* [[Божик Володимир|В. Божик]] (1946—1947) (1949—1958)
* [[Китастий Григорій Трохимович|Г. Китастий]] (1957—1958)
* [[Китастий Іван Трохимович|І. Китастий]] (1959)
* [[Потапенко Петро Аврамович|П. Потапенко]] (1959-62, 65)
* [[Задорожний Іван Михайлович|Іван Задорожний]] (1961-62,65-66)
* [[Цюра Євген Василюович|Євген Цюра]] (1962-65, 67)
* [[Китастий Григорій Трохимович|Г. Китастий]] (1968—1983)
* [[Колесник Володимир Андрійович|В. Колесник]] (1984—1996)
* [[Андріян Бриттан|А. Бриттан]] (2008—2009),
* [[Герявенко Богдан|Б.Герявенко]] (2010—2012)
* {{нп|Олег Махлай|О. Махлай|en|Oleh_Mahlay}} (1996—2008, 2012-)

== Репертуар ==

Хор бандуристів відрізнявся від радянських колективів специфічним репертуаром, котрий містив релігійні твори, церковні колядки, республіканські, стрілецькі та повстанські пісні.

;Вибране
Гнат Хоткевич:
* ''«[[Поема про Байду]]»'',
* ''«[[Буря на Чорному морі]]»'',
* ''«[[Невільничий ринок у Кафі]]»'',
* ''«[[Пісня про Нечая]]»'',
[[Файл:Bandurist Chorus Koerner Hall Nov 2019.jpg|міні|праворуч|800пкс|]]
Григорій Китастий:
* ''«[[Пісня про Тютюнника]]»'',
* ''«Чорними хмарами»'' (марш «Україна»),
* ''«Вставай народе»'',
* ''«Грай кобзарю»'',
* ''«Поема про Конотопську битву»'',
* ''«Гомін Степів»'',

Обробки:
* ''«[[Чорна рілля ізорана]]»'',
* ''«[[Ой дівчино шумить гай]]»'',
* ''«[[Ніч яка місячна]]»'',
* ''«[[Реве та стогне Дніпр широкий]]»''
та інші.

== Звукозаписи ==

* Ukrainian Bandurist's Chorus (UBC) # 1 Hryhoriy Kytasty Conductor / Українська капеля бандуристів під мистецьким проводом Григорія Китастого&nbsp;— Альбом 6-ох двосторонніх 12-цальових грампластинок записані на швидкості 78rpm. Номери пластинок EO-CC-537 до 548 (Чикаго, березень 1950, at RCA Victor Studio).
** Пізніше перевидано як довгограюча платівка (RCA Custom Records, Chicago, Ill; mx 822U-6835/6836).
* UBC #2: Ukrainian Bandurists Chorus # 2 Volodymyr Boshyk Conductor / Українська капеля бандуристів, диригент Володимир Божик&nbsp;— Альбом 6-ох двосторонніх 10-цальових платівок (78 об./хв.), mx PR-408/409, 410/411, 412/413, 414/415, 416/419 та 417/418 (Монреаль, березень 1951, at RCA Victor Studios).
** Перевидано австралійською фірмою [[Carinia]] (номери платівок UB-429 до UB-434).
** Перевидано [[Союз українців у Великій Британії|Союзом українців у Великій Британії]] під лейблом [[Echo (лейбл, Велика Британія)|Echo]], платівка E-123 та (ймовірно) інші.
** Частково (5 платівок з 6) по-піратськи перевидано в Нью-Йорку під лейблами [[Ukrainian records]] та {{нп|Stinson Records|Stinson|en|Stinson Records}} (номери платівок UK-1, UK-2, UK-3, UK-7 та UK-28).
** Частково (3 платівки з 6) по-піратськи перевидано в Нью-Йорку під лейблом [[Argee records]] (номери платівок 2503, 2504, 2505).
* UBC #3: Ukrainian Bandurist's Chorus #3 Volodymyr Boshyk Conductor / Колядки&nbsp;— Коляди&nbsp;— Щедрівки. Українська капеля бандуристів ім. Т. Шевченка під мистецьким проводом В. Божика&nbsp;— Альбом 4-ох двосторонніх 10-цальових платівок, mx 8688 до 8695 (Детройт, 1952).
* UBC #4: платівка UB-5639/???? та інші (USA, 1955?).

Подальші альбоми випускалися як окремі 12-цальові платівки на 33 1/3 rpm, видання RCA Custom Records, Chicago, Ill:
* UBC #5: Ukrainian Carols: Ukrainian Bandurists Chorus (LO8P-4512/4513);
* UBC #6: Слово Тараса: Українська Капеля Бандуристів ім. Тараса Шевченка (M8OP-6413/6414);
* UBC #7:
* UBC #8:
* UBC #9:
* UBC #10: 1918—1968 Ювілейний Альбом Українська Капеля Бандуристів ім. Тараса Шевченка. Мистецький Керівник Григорій Китастий/Ukrainian Bandurist Chorus, Conductor Hryhory Kytasty, 50th Anniversary Stereophonic Phonorecord (822U (чи W4RS)-6229/6230);
* UBC #11: Birth of the song (conductor Ivan Zadorozny) (822U-5300/5301);
* UBC #12: Song of Ukraine: 40th anniversary record (conductors Hryhory Kytasty and Volodymyr Bozyk) (822U-5094/5095);
* UBC #13: Christmas Carols: Ukrainian Bandurist Chorus (822U-3980/3981);
* UBC #14: Пісня весни / Song of spring (822U-5072/5073);
* UBC #15:
* UBC #16: Вставай, народе! / Arise ye people! (822U-5074/5075);
* UBC #17:
* UBC #18: 1918—1978 Ювілейний Альбом Українська Капеля Бандуристів ім. Тараса Шевченка. Дириґент&nbsp;— Григорій Китастий / Ukrainian Bandurist Chorus, Conductor Hryhory Kytasty, 60th Anniversary (822U-5076/5077);
* UBC #19: Грай, бандуро / Play, bandura (822U-5078/5079);
* UBC #20: «Ой гиля, гиля гусоньки на став»&nbsp;— видана 1981&nbsp;р. (822U-5080/5081);
* UBC #21: 65-ліття / 65th anniversary&nbsp;— видана 1982&nbsp;р. (by Audio Graphics, номер 8304x32).

Поза серією: Choral music of the Ukraine: Ukrainian Bandura Choir (записи зі світового турне 1958-59 рр.)&nbsp;— 12-цальова пластинка 33 1/3 rpm видання London International (TW 91201, mx LPD 7357/7358).

== Посилання ==
* {{УМузЕ-2|частина=Капела бандуристів ім. Тараса Шевченка|сторінки =322-323}}
* [https://web.archive.org/web/20131028193224/http://pivnich.info/horobra-cimnadtsyatka-yaka-zberehla-kapelu-banduryst-oleksij-dzyubenko/ Хоробра «сімнадцятка», яка зберегла Капелу]

== Література ==
* [[Головащенко Михайло Іванович|Головащенко М.]] ''Браво, бандуристи'' // [[Культура і життя]], 15.VII.1991.
* Головащенко М. ''З піснею і Україною в серці'' (Про запис творів Гната Хоткевича у виконанні Державною капели бандуристів України і капели бандуристів ім. Т. Шевченка) // [[Культура і життя]], 1.II.1992.
* Гончаренко П. ''Капела Бандуристів перед концертом у Вашингтоні'' // Новий Шлях, Торонто, Канада. №&nbsp;42, 15.X.1988
* [[Гордійчук Микола Максимович|Гордійчук М. М.]] Бандура діаспори // Під срібний дзвін бандур. [Вип.] 1. : З репертуару Капели бандуристів ім. Т. Г. Шевченка та Дівочої капели бандуристок м. Детройт, США.&nbsp;— Київ : Музична Україна, 1993.&nbsp;— С. 6—9.
* Дутчак В. ''Капела бандуристів ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка'' // Музика, 1991 №&nbsp;5&nbsp;— С.24-25
* Дутчак В. Капела бандуристів ім. Т. Шевченка&nbsp;— провідна мистецька одиниця українського зарубіжжя (До ювілею творчої діяльності). / В. Дутчак // Музична україністика: сучасний вимір: Збірник наукових статей на пошану доктора мистецтвознавства, професора, члена-кореспондента Академії мистецтв України Алли Терещенко.&nbsp;— Київ&nbsp;— Івано-Франківськ, 2008.&nbsp;— В. 2&nbsp;— С. 319—329.
* Дутчак В. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ&nbsp;— початку XXI століття: монографія / Віолетта Дутчак.&nbsp;— Івано-Франківськ: Фоліант, 2013.&nbsp;— 488 с. + 72 іл.
* Козак С. ''Тріумф Капели Бандуристів імені Тараса Шевченка'' // Літературна Україна&nbsp;— 11.VII.1991
* Костюк О. ''Сорок років з ім'ям великого кобзаря в серці'' // Вісті, №&nbsp;7, грудень 1963, Міннеаполіс, США&nbsp;— С.9-13
* Мішалов В. Ю. ''Харківська бандура&nbsp;— Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті''&nbsp;— (Серія Слобожанський світ)— Харків,- Торонто, 2013 −368с.
* Панасенко Й. ''До історії розвитку Капели бандуристів ім. Т. Шевченка'' (1923—1963) // Вісті, №&nbsp;7, Грудень, 1963&nbsp;— С.14-20
* Самчук, У. ''Живі струни'' Детройт, США, 1976.&nbsp;— 468с.

== Примітки ==
{{reflist}}

{{бібліоінформація}}
{{портали|Українська музика|Українська діаспора|США|Північна Америка}}

[[Категорія:Українська капела бандуристів імені Тараса Шевченка| ]]
[[Категорія:Бандуристи діаспори]]
[[Категорія:Кобзарські колективи]]
[[Категорія:Українські організації США]]
[[Категорія:Українська діаспора Детройта]]
[[Категорія:Українці Інгольштадта]]
[[Категорія:Українська діаспора Регенсбурга]]
[[Категорія:Лауреати Шевченківської премії 1992 року]]
[[Категорія:Організації, названі на честь Тараса Шевченка]]
[[Категорія:Музичні колективи, що з'явились 1918]]
[[Категорія:Кобзарство]]
[[Категорія:Хорові колективи США]]
[[Категорія:Музичні гурти Детройта]]