Фаоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фаоліт — це кислотостійкий матеріал на основі волокнистого азбесту або суміші азбесту, графіту чи кварцового піску і фенолформальдегідної смоли. Поверхню фаолітових виробів покривають бакелітовим лаком для підвищення їх кислотостійкості.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]

Густина, г/см³ — 1.5-1.6;

Ударна в'язкість, кДж/м² — 2-4;

Теплостійкість за Мартенсом, °C — 100—120;

Міцність при статичному вигині, Мпа — 26-80;

Міцність при стисненні, Мпа — 50-90;

Теплоємність, кДж/(кг·К) — 1.05-1.48;

Коефіцієнт теплопровідності, Вт/(м·К) — 0.29-1.15;

Температурний коефіцієнт лінійного розширення, °C−1 — 2.0÷3.0·10−5.

Застосування

[ред. | ред. код]

Фаоліт застосовують як антикорозійний конструкційний і футеровочний матеріал. З нього виготовляють корпуса адсорберів, ежекторів, колон, холодильників та ін. місткістю до 1,4 м³, а також труби, фітинги, крани та вентилі.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гончаров А. І., Середа І. П. Хімічна технологія. Ч.2. — Київ: Вища шк., 1980. — 280с.
  • Энциклопедия полимеров под ред. Кабанова В. А. М.: изд-во Советская энциклопедия 1977. — Т3. — 1151 с.