Азбест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Азбест
Mineral Asbesto GDFL033.jpg
Загальні відомості
Клас мінералу силікати
Генезис скарновий, метаморфічний
Хімічна формула CaMg3Si4O12
Ідентифікація
Колір золотисто-жовтий, зелений до чорного, в розпушеному стані білий
Твердість за шкалою Мооса 2—2,5

Азбéст (рос. асбест, англ. asbestos, нім. Asbest) — загальна назва мінералів класу силікатів, що утворюють тонковолокнисті агрегати.

Загальний опис[ред.ред. код]

Склад: CaMg3Si4O12, або CaO • 3MgO • 4SiO2;

Вогнестійкі, луго- та кислототривкі, нетеплопровідні, діелектрики. Здатні розщеплюватися на тонкі міцні волокна. Поперечні зрізи елементарних волокон мають трубчасту будову із зовнішнім діаметром 26 нм, внутрішнім 13 нм і товщиною стінок 6,5 нм. Колір золотисто-жовтий, зелений до чорного, в розпушеному стані білий.

Твердість 2—2,5.

Щільність 2,5.

Погано проводить тепло і електричний струм, в кислотах розчиняється.

Міцність недеформованих волокон 3-3,3 ГПа, довжина — від часток мм до 50 мм.

Розрізняють хризотил-А. та амфібол-А., які відрізняються за структурою та мінералогічними ознаками.

Добувають в переважно з мінералів групи серпентину (хризоліт) і амфіболу (тремоліт, білий амфібол; рибекіт, блакитний амфібол, також називається крокодилітом).

Види[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • азбест актинолітовий (те саме, що актиноліт-азбест);
  • азбест амфіболовий (волокниста відміна деяких амфіболів — антофіліту, кумінгтоніту, тремоліту, актиноліту, рихтериту, крокідоліту, родузиту і арфведсоніту);
  • азбест волокнистий (те саме що аміант); азбест голубий (крокідоліт);
  • азбест деревний (волокнисто-таблитчаста відміна дафніту);
  • азбест дерев'янистий (низькосортна грубоволокниста відміна хризотилу);
  • азбест змійовиковий (хризотил);
  • азбест італійський (тремоліт-азбест та хризотил-азбест з П'ємонту й Ломбардії, Італія);
  • азбест мінливий (хризотил); азбест натріїстий (екерманіт азбестоподібний);
  • азбест нікелестий (відміна азбесту, яка містить до 1% NiO);
  • азбест обертання (азбестоподібний агрегат, який складається з паралельно розміщених вздовж довгої осі волокон-кристалів; кожний азбестовий кристал двома іншими осями розміщений довільно; внаслідок весь агрегат дає пулюєграму обертання таку саму, яку дав би одиничний кристал при обертанні навколо однієї осі видовження кристалу);
  • азбест південно-африканський (відміна крокідоліту з ПАР);
  • азбест пілотичний (сплутано-волокнисті агрегати азбесту);
  • азбест роговообманковий (дуже тонковолокниста відміна рогової обманки);
  • азбест синій (те саме, що крокідоліт);
  • азбест спайності (азбестоподібні волокна мінералів, які утворюються внаслідок розщеплення по двох напрямках цілком досконалої спайності, наприклад, по призмі);
  • азбест сплутановолокнистий (те саме, що азбофіт);
  • «азбест» турмаліновий (тонковолокниста — бл. 1500-3000 Ǻ — відміна турмаліну у вигляді шкіри гірської з альпійських жил в кератофірах, напр. місцевості Веррукано, Швейцарія);
  • азбест хризотиловий (те саме, що хризотил-азбест).
  • азбестоїд — крихка відміна азбесту.

Промисловість[ред.ред. код]

Азбестове волокно з давніх-давен застосовувалося для виготовлення неспалимих ґнотів, одягу та ін. виробів. Сучас. азбестова промисловість виробляє понад 2 000 видів продукції. Азбест широко використовується для виробн. азбестоцементних покрівельних матеріалів, водопровід. і каналізац. труб та ін. виробів і конструкцій, азбестотех. виробів для різних галузей машинобудування, тепло- і електроізоляц. матеріалів. У Росії виробн. азбесту виникло на Уралі на початку 18 ст. В кін. 19 ст. запроваджено механізацію збагачення азбесту. В 1913 було вироблено 23 тис. т азбесту. В СРСР на основі використання великих ресурсів азбесту на Уралі, механізації гірничих робіт і введення в дію великих збагачувальних фабрик виробництво азбесту в 1940 досягло 143 тисяч т. За післявоєнні роки проведено дальшу технічну реконструкцію азбестових рудників, розширено діючі і збудовано нові потужні збагачувальних фабрики. Випуск азбесту в 1957 становив 801 тисяч т проти 241 тисяч т в 1950. А. п. широко впроваджуються високопродуктивне гірничотранспортне устаткування, автоматизація виробництва, радіозв'язок та ін. На кінець семирічки на базі родовищ азбесту на Уралі і в Казахстані випуск азбесту досягне бл. 2 млн т (без 7-го сорту). В Україні в азбестоцементній та ін. галузях промисловості широко використовується азбест, завезений в основному з Уралу.

Родовища[ред.ред. код]

Родовища асбесту, головним чином, пов'язані з ультраосновними породами, і утворюються в процесі їхньої серпентинізації під дією гідротермальних розчинів, пов'язаних з гранітоїдними інтрузіями.[1]

Найбагатші родовища асбесту має Канада(хризотил-асбест). При цьому, хоча в кінці ΧΧ століття на канаду припадала майже третина світового видобутку асбесту[2], у 2011 році в ній працювало лише дві шахти у Квебеку[3], а в 2012 році і ці шахти були зупинені[4]. Це пов'язано з появою доказів значної канцерогенності асбесту.

Серед країн, що продовжують активно видобувати асбест, найбільшим виробником є Росія (55% світового видобутку за 2015 рік), що має родовища на Уралі - Баженівське і Киембаївське родовище (хризотил), в Туві - Ак-Довуракське родовище (хризотил). Також великі родовища має Китай (хризотил) - 20% світового видобутку, Казахстану (Житикаринське родовище, хризотил) - 12% видобутку[5], Бразилії (хризотил) - 14% видобутку,Південно-Африканській Республіці (крокидоліт, хризотил), США (хризотил, амфіболи), Зімбабве (хризотил), Італії (тремоліт, хризотил), Франції (тремоліт), Японії (хризотил, тремоліт, актиноліт), Австралії (крокидоліт, хризотил), на Кіпрі (Хризотіл).[1]

Застосування[ред.ред. код]

Азбест відзначається здатністю розділятися на тоненькі гнучкі волокнисті кристали, не горить і має високі теплоізоляційні властивості. З нього виготовляють спеціальні теплозахисні костюми і брезенти, фільтри, азбестовий картон і інші теплоізоляційні матеріали.

Значні кількості його використовують для виготовлення азбестоцементних труб (див. фаоліт), шиферу тощо.

Застороги щодо використання[ред.ред. код]

Азбест під електронним мікроскопом.

Зараз застосування азбестів суворо контролюється, бо навіть найменша частинка азбесту, яка потрапляє у легені, може викликати серйозне хронічне захворювання або навіть рак[6]. З цієї причини азбест заборонений у ЄС[7].

Див. також[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]