Фролов Олег Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фролов Олег Володимирович
 Генерал-полковник
Загальна інформація
Народження26 жовтня 1970(1970-10-26) (54 роки)
 НДР, м. Потсдам
Військова служба
Роки служби1993—2019
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС СБУ
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)

Оле́г Володи́мирович Фроло́в (* 26 жовтня 1970, м. Потсдам, НДР) — генерал-полковник, заступник Голови Служби безпеки України (2015—2019).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 жовтня 1970 року в м. Потсдам, Німеччина.[1]

У 1993 році здобув вищу технічну освіту у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі. Другу вищу юридичну освіту здобув у Національній академії СБУ у 2001 році.

З 1993 по 2007 рік проходив військову службу на оперативних та керівних посадах Служби безпеки України — від першої посади офіцера до начальника Головного управління.

Близько 7 років віддав справі захисту державних інформаційних ресурсів у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Після повернення в СБУ у липні 2014 року очолив Департамент оперативно-технічних заходів.

23 червня 2015 року Указом Президента України № 352 призначений заступником Голови СБ України.[1]

У червні 2018 року виступав від імені СБУ на 1-й Конференції високого рівня керівників антитерористичних відомств держав-членів ООН.[2]

У травні 2019 року в Одесі відкрив третій в Україні регіональний центр забезпечення кібербезпеки. Основним завданням новоствореної інституції є реагування на кіберінциденти та кібератаки на державні електронні інформаційні ресурси й об'єкти критичної інфраструктури області.[3]

15 травня 2019 року виступив на панельній дискусії «Моніторинг зовнішнього втручання в українські президентські вибори 2019 року».[4] Він повідомив, що СБУ знайшло близько 400 акаунтів, які мали використовувати в ході президентської виборчої кампанії у мережах Твітер, Фейсбук, Гугл.[5]

11 червня 2019 року звільнений з посади заступника Голови СБУ.[6] Указом Президента України від 21 червня 2019 року № 422/2019 звільнений з військової служби в запас Служби безпеки України у зв'язку з проведенням організаційних заходів із правом носіння військової форми одягу.[7]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Має низку відомчих нагород, почесні відзнаки від інших органів державної влади, нагрудний знак «Хрест Пошани», нагороджений вогнепальною зброєю.[1]

Військові звання

[ред. | ред. код]
  • 23 серпня 2015 — генерал-лейтенант[9]
  • 23 березня 2017 — генерал-полковник[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Фролов Олег Володимирович  :: Служба безпеки України. ssu.gov.ua. Архів оригіналу за 26 Aug 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
  2. Виступ заступника Голови Служби безпеки України Олега Фролова на 1-й Конференції високого рівня керівників антитерористичних відомств держав-членів ООН. Постійне представництво України при ООН (укр.). Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  3. В Одесі відбулось відкриття регіонального центру забезпечення кібербезпеки СБУ. СБУ.
  4. У разі реваншу проросійських сил на виборах до Верховної Ради РФ отримає можливість мінювати закони України. ua.interfax.com.ua. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
  5. За виборчу кампанію СБУ заблокувала 400 акаунтів із фейками РФ. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
  6. Указ Президента України від 11 червня 2019 року № 392/2019 «Про звільнення О.Фролова з посади заступника Голови Служби безпеки України»
  7. Указ Президента України від 21 червня 2019 року № 422/2019 «Про звільнення О.Фролова з військової служби»
  8. Указ Президента України 83/2019. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 7 травня 2021.
  9. Указ Президента України від 23 серпня 2015 року № 496/2015 «Про присвоєння військових звань»
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №76/2017 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2018.