Фронтові подруги

Фронтові подруги
рос. Фронтовые подруги
Жанр	військова драма
Режисер	Віктор Ейсимонт
Сценарист	Сергій Михалков Михайло Розенберг
У головних ролях	Зоя Федорова Андрій Абрикосов
Оператор	Володимир Рапопорт
Композитор	Віссаріон Шебалін
Художник	Федір Бернштам
Кінокомпанія	"Ленфільм"
Тривалість	95 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1941
IMDb	ID 0033637

«Фронтові подруги» (рос. Фронтовые подруги) — радянський художній фільм, знятий Віктором Ейсимонтом на кіностудії «Ленфільм». Картина, що розповідає про роботу прифронтового госпіталю під час радянсько-фінської війни, вийшла на екрани в травні 1941 року, через що не встигла отримати масові перегляди. Проте стрічка мала ряд відгуків у пресі; учасники знімальної групи (режисер, оператор, автори сценарію, виконавиця головної ролі) були удостоєні Сталінської премії другого ступеня (1942). Для Сергія Михалкова робота над сценарієм «фронтових подруг» стала кінодебютом. У 1943 році в США був знятий ремейк фільму — «Три російські дівчини».

Сюжет

У будівлі міського комітету Червоного Хреста шумно й багатолюдно: йде запис добровольців у загін медсестер, яким належить працювати в прифронтовому госпіталі. Хтось із дівчат-дружинниць зізнається, що боїться стрільби і крові; хтось, діставши відмову через занадто юний вік, лається з реєстратором і погрожує написати Ворошилову. Командир загону Наташа Матвєєва (Зоя Федорова) відчуває себе впевнено. Вона йде в добровольці усвідомлено, щоб бути ближче до нареченого — лейтенанта Сергія Коровіна (Андрій Абрикосов). Зустріч з ним відбувається наступного ранку на вокзалі; прощаючись, молоді люди обіцяють писати одне одному при першій можливості. Коли медсестри — спочатку поїздом, потім на вантажівці — добираються до потрібного місця, з'ясовується, що госпіталю як такого поки немає. Військовий лікар, що зустрічає дружинниць, дає завдання: необхідно привести в порядок занедбаний будинок, принести води, приготувати місце для ночівлі. Незабаром починають надходити поранені. Через кілька днів лікар повідомляє Наташі, що в палаті для важких хворих лежить розвідник Андрій Морозов (Борис Блінов), що потребує особливого догляду з постійними чергуваннями. Наташа бере героя, про якого навіть у газетах писали, під особливу опіку. Вона довго розмовляє з ним, читає вголос уривки з «Війни і миру», співає задушевні пісні під гітару. Похмурий, небалакучий Морозов поступово починає відтавати; стає зрозуміло, що Наташа для нього — не тільки медсестра. Сама ж героїня навідріз відмовляється визнавати, що відчуває до пораненого розвідника щось інше, крім сестринського милосердя: і собі, і подругам вона повторює, що в неї є наречений, який служить десь неподалік. Дівчина ще не знає, що скоро сама опиниться в госпітальній палаті й буде чекати від Морозова такої самої підтримки.

У ролях

• Зоя Федорова — Наташа Матвєєва, командир загону
• Андрій Абрикосов — Сергій Коровін, лейтенант
• Борис Блінов — Андрій Морозов, розвідник
• Юрій Толубєєв — Брагінський
• Костянтин Адашевський — військовий лікар
• Володимир Абрамов — Тришин, водій
• Тамара Альошина — Зіна Маслова
• Манефа Соболевська — Тамара Козлова
• Ольга Федоріна — Чижик
• Катерина Мелентьєва — Шура

Знімальна група

• Режисер — Віктор Ейсимонт
• Сценаристи — Сергій Михалков, Михайло Розенберг
• Оператор — Володимир Рапопорт
• Композитор — Віссаріон Шебалін
• Художник — Федір Бернштам
• Звукооператор — Олександр Островський

Посилання

• Фронтові подруги на сайті IMDb (англ.)