Хлоропрен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хлоропрен
Хімічна структура
Молекулярна модель
Маса 1,5E−25 кг[1]
Небезпечність місцевості chloroprene exposured
Є мономером Неопрен
Хімічна формула C₄H₅Cl[1]
Канонічна формула SMILES C=CC(=C)Cl[1]
Енергія іонізації 8,79 ± 0,01 електронвольт[2]
Густина 0,96 ± 0,01 г/см³[2]
Температура плавлення −153 ± 1 ℉[2]
Точка кипіння 139 ± 0 ℉[2] і 59,4 °C[3]
Тиск насиченої пари 188 ± 1 mm Hg[2]
Температура спалаху −4 ± 1 ℉[2]
Нижня межа займання 1,9 ± 0 % (V/V)[2]
Верхня межа займання 11,3 ± 0,1 % (V/V)[2]
Класифікація та маркування безпеки NFPA 704: Standard System for the Identification of the Hazards of Materials for Emergency Response[d]
Ідентифікатор PGCH 0133
Часове середнє значення межі допустимого впливу 90 ± 1 mg/m³[2]
Гранична порогова концентрація 3,6 ± 0,1 mg/m³[2]
IDLH 1086 ± 1 mg/m³[2]
CMNS: Хлоропрен у Вікісховищі

Хлоропрен ((Хлорбутадієн, 2-хлор-1,3-бутадієн),  — безбарвна рідина, tкип 59,4 °C. Сировина для отримання хлорпренових каучуків. Його полімер відомий під назвою неопрен (торгова марка компанії Дюпон).

Починаючи з 60-х років 20-го століття хлоропрен отримують з ацетилену через вінілацетилен

Пізніше більшого поширення набуло отримання хлоропрену з бутадієну.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]