Шаблон:Академічна цитата
Шаблон для оформлення цитат з можливістю нумерації рядків і вказання джерела цитати. Підтримує цитати, наведені в російській дореформеній орфографії.
Синтаксис
[ред. код]
{{академічна цитата | заголовок = Заголовок | підзаголовок = Підзаголовок | текст = Цитата | старт = 1/2/3… | рядок1 = Перший рядок | рядок2 = Другий рядок | рядок3 = Третій рядок ··· | рядок25 = Двадцять п’ятий рядок | джерело = Джерело цитати }} |
{{академічна цитата|текст=Цитата}} {{академічна цитата|Цитата}}
|
|заголовок=
— заголовок цитати. Необов’язковий параметр.|підзаголовок=
— підзаголовок цитати. Необов’язковий параметр.|текст=
— текст цитати. Обов’язковий параметр. Поетичні цитати рекомендується оформляти тегом<poem></poem>
, який спрощує ручну розбивку рядків. Заголовок параметра можна випустити.|рядок1/2/3…25=
— окремий нумерований рядок тексту цитати (виводиться порядковий номер кожного п’ятого рядка). Необов’язковий параметр.|старт=
— порядковий номер першого рядка (за замовчанням — 1). Не працює при пустих полях|рядок1/2/3…25=
.|джерело=
— бібліографічний опис джерела цитати (рекомендується використання шаблонів {{архД}}, {{книга}}/{{стаття}}, {{публікація}}). Необов’язковий параметр.
У разі некоректної роботи шаблону з кодом, що містить знаки рівності, візіьміть усі =
у подвійні фігурні дужки.
Приклади
[ред. код]{{академічна цитата | <poem> Квітчастий луг і дощик золотий. А в далині, мов акварелі, — Примружились гаї, замислились оселі… Ах, серце, пий! Повітря — мов прив’ялий трунок. Це рання осінь шле цілунок Такий чудовий та сумний. Стою я сам посеред нив чужих, Немов покинута офіра. І слухає мій сум природа. Люба. Щира, Крізь плач, крізь сміх. Вона сама — царівна мила — Не раз свій смуток хоронила В самій собі, в піснях своїх. </poem> }} |
| |
{{академічна цитата | заголовок = Слово о плъку Игоревѣ | підзаголовок = Игоря сына Святъславля, внука Ольгова | рядок1 = Не лѣпо ли ны бяшетъ, братие, начяти старыми словесы трудныхъ повѣстий о пълку Игоревѣ, Игоря Святъславлича? | рядок2 = Начати же ся тъй пѣсни по былинамь сего времени, а не по замышлению Бояню. | рядок3 = Боянъ бо вѣщий, аще кому хотяше пѣснь творити, то растѣкашется мыслию по древу, сѣрымъ вълкомъ по земли, шизымъ орломъ подъ облакы. | рядок4 = Помняшеть бо, рече, първыхъ временъ усобицѣ. | рядок5 = Тогда пущашеть 10 соколовь на стадо лебедѣй: которыи дотечаше, та преди пѣснь пояше старому Ярославу, храброму Мстиславу, иже зарѣза Редедю предъ пълкы касожьскыми, красному Романови Святъславличю. | рядок6 = Боянъ же, братие, не 10 соколовь на стадо лебедѣй пущаше, нъ своя вѣщиа пръсты на живая струны въскладаше; они же сами княземъ славу рокотаху. | рядок7 = Почнемъ же, братие, повѣсть сию отъ стараго Владимера до нынѣшняго Игоря, иже истягну умь крѣпостию своею и поостри сердца своего мужествомъ; наплънився ратнаго духа, наведе своя храбрыя плъкы на землю Половѣцькую за землю Руськую. | рядок8 = Тогда Игорь възрѣ на свѣтлое солнце и видѣ отъ него тьмою вся своя воя прикрыты. | рядок9 = И рече Игорь къ дружинѣ своей: | рядок10 = «Братие и дружино! | рядок11 = Луце жъ бы потяту быти, неже полонену быти; а всядемъ, братие, на свои бръзыя комони, да позримъ синего Дону». | рядок12 = Спалъ князю умь похоти и жалость ему знамение заступи искусити Дону великаго. | рядок13 = «Хощу бо, — рече, — копие приломити конець поля Половецкаго, съ вами, русици, хощу главу свою приложити, а любо испити шеломомь Дону». | джерело = Текст [Слова о полку Игореве] / подгот. к печати Д. С. Лихачёв // Слово о полку Игореве / АН СССР ; под ред. В. П. Адриановой-Перетц. — М. ; Л.: Издательство АН СССР, 1950. — С. 7—11. }} |
|
Див. також
[ред. код]- {{початок цитати}}
{{кінець цитати}} - {{цитата}}
- {{виписка}}
- {{coquote}}
- {{rquote}}
Документація вище включена з Шаблон:Академічна цитата/документація. (ред. | історія) Дописувачі можуть експериментувати на підсторінках пісочниця (створити | дзеркало) та тести (створити) цього шаблону. Будь ласка, додавайте категорії до підсторінки /документація. Підсторінки цього шаблону. |