Шаблон:Академічна цитата/документація
 |
Це підсторінка документації шаблону Академічна цитата. Вона містить інформацію про використання, категорії та інший вміст, що не є частиною оригінальної сторінки шаблону. |
Шаблон для оформлення цитат з можливістю нумерації рядків і вказання джерела цитати. Підтримує цитати, наведені в російській дореформеній орфографії.
Синтаксис[ред. код]
{{академічна цитата
| заголовок = Заголовок
| підзаголовок = Підзаголовок
| текст = Цитата
| старт = 1/2/3…
| рядок1 = Перший рядок
| рядок2 = Другий рядок
| рядок3 = Третій рядок
···
| рядок25 = Двадцять п’ятий рядок
| джерело = Джерело цитати
}}
|
{{академічна цитата|текст=Цитата}}
{{академічна цитата|Цитата}}
|
|заголовок=— заголовок цитати. Необов’язковий параметр.|підзаголовок=— підзаголовок цитати. Необов’язковий параметр.|текст=— текст цитати. Обов’язковий параметр. Поетичні цитати рекомендується оформляти тегом<poem></poem>, який спрощує ручну розбивку рядків. Заголовок параметра можна випустити.|рядок1/2/3…25=— окремий нумерований рядок тексту цитати (виводиться порядковий номер кожного п’ятого рядка). Необов’язковий параметр.|старт=— порядковий номер першого рядка (за замовчанням — 1). Не працює при пустих полях|рядок1/2/3…25=.|джерело=— бібліографічний опис джерела цитати (рекомендується використання шаблонів {{архД}}, {{книга}}/{{стаття}}, {{публікація}}). Необов’язковий параметр.
У разі некоректної роботи шаблону з кодом, що містить знаки рівності, візіьміть усі = у подвійні фігурні дужки.
Приклади[ред. код]
{{академічна цитата
| <poem>
Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі…
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив’ялий трунок.
Це рання осінь шле цілунок
Такий чудовий та сумний.
Стою я сам посеред нив чужих,
Немов покинута офіра.
І слухає мій сум природа. Люба. Щира,
Крізь плач, крізь сміх.
Вона сама — царівна мила —
Не раз свій смуток хоронила
В самій собі, в піснях своїх.
</poem>
}}
|
| |
{{академічна цитата
| заголовок = Слово о плъку Игоревѣ
| підзаголовок = Игоря сына Святъславля, внука Ольгова
| рядок1 = Не лѣпо ли ны бяшетъ, братие, начяти старыми словесы трудныхъ повѣстий о пълку Игоревѣ, Игоря Святъславлича?
| рядок2 = Начати же ся тъй пѣсни по былинамь сего времени, а не по замышлению Бояню.
| рядок3 = Боянъ бо вѣщий, аще кому хотяше пѣснь творити, то растѣкашется мыслию по древу, сѣрымъ вълкомъ по земли, шизымъ орломъ подъ облакы.
| рядок4 = Помняшеть бо, рече, първыхъ временъ усобицѣ.
| рядок5 = Тогда пущашеть 10 соколовь на стадо лебедѣй: которыи дотечаше, та преди пѣснь пояше старому Ярославу, храброму Мстиславу, иже зарѣза Редедю предъ пълкы касожьскыми, красному Романови Святъславличю.
| рядок6 = Боянъ же, братие, не 10 соколовь на стадо лебедѣй пущаше, нъ своя вѣщиа пръсты на живая струны въскладаше; они же сами княземъ славу рокотаху.
| рядок7 = Почнемъ же, братие, повѣсть сию отъ стараго Владимера до нынѣшняго Игоря, иже истягну умь крѣпостию своею и поостри сердца своего мужествомъ; наплънився ратнаго духа, наведе своя храбрыя плъкы на землю Половѣцькую за землю Руськую.
| рядок8 = Тогда Игорь възрѣ на свѣтлое солнце и видѣ отъ него тьмою вся своя воя прикрыты.
| рядок9 = И рече Игорь къ дружинѣ своей:
| рядок10 = «Братие и дружино!
| рядок11 = Луце жъ бы потяту быти, неже полонену быти; а всядемъ, братие, на свои бръзыя комони, да позримъ синего Дону».
| рядок12 = Спалъ князю умь похоти и жалость ему знамение заступи искусити Дону великаго.
| рядок13 = «Хощу бо, — рече, — копие приломити конець поля Половецкаго, съ вами, русици, хощу главу свою приложити, а любо испити шеломомь Дону».
| джерело = Текст [Слова о полку Игореве] / подгот. к печати Д. С. Лихачёв // Слово о полку Игореве / АН СССР ; под ред. В. П. Адриановой-Перетц. — М. ; Л.: Издательство АН СССР, 1950. — С. 7—11.
}}
|
|
Див. також[ред. код]
- {{початок цитати}}
{{кінець цитати}} - {{цитата}}
- {{виписка}}
- {{coquote}}
- {{rquote}}