Шулежко Олександра Максимівна
| Шулежко Олександра Максимівна | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Олександра Шелудько |
| Народилася |
1903 Михайлівка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Померла |
1994 Київ, Україна |
| Країна |
 Україна[1] |
| Національність | українка |
| Діяльність | вихователька дитячого будинку |
| Відома завдяки | врятувала від смерті і голоду 102 дітей |
| У шлюбі з | Федір Шулежко, священик |
| Нагороди | Праведниця народів світу (1996) |
Олекса́ндра Макси́мівна Шуле́жко (Шелудько, нар. 1903, Михайлівка Драбівського району (нині Черкаської області) — пом. 1994, Київ) — вихователька, яка в роки німецької окупації врятувала від смерті і голоду 102 дітей, серед яких 25 дітей були євреями. Праведниця народів світу (1996).
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександра Шелудько народилася 1903 року в селі Михайлівка Золотоніського повіту (нині Черкаської області) в заможній селянській родині.
Закінчила гімназію і педагогічне училище.
1921 року вийшла заміж за священика Федора Шулежка, який згодом приєднався до Української автокефальної православної церкви. Після того, як чоловіка репресували 1937 року, Олександра сама залишилася з чотирма дітьми. Один син помер немовлям, другий загинув під час війни (згорів заживо танкістом), а доньки Алла і Лариса вижили.
Після окупації Черкас Олександра Максимівна створила притулок для багатьох осиротілих дітей, хоча при цьому ризикувала життям свої рідних доньок. Їй вдалось врятувала від смерті й голоду 102 дитини, з них 25 дітей були євреями.
Завдяки сміливості, винахідливості, знанню німецької мови їй вдалось вводити в оману німецьку окупаційну адміністрацію і поліцаїв. На невеличкій земельній ділянці притулок організував господарство: тримали курей, кіз, поросят, яких годували самі вихованці. Єврейських дітей у притулку записували як українців, греків, вірмен або татар залежно від особливостей зовнішності. Під час перевірок їх переховували в ізоляторі. Поліцаям говорили, що там тримають інфекційних хворих.
Відступаючи, німці примусово евакуювали і притулок. Хоча частину дітей Олександрі вдалось влаштувати в навколишніх селах, але з іншими довелось поїхати з німцями. Під час перебування у Вінницькій області, користуючись розгубленістю німців, Олександра Максимівна змогла повернутись з дітьми до Черкас.
Але там її чекала недовіра радянської адміністрації і заборона на спілкування з дітьми притулку і на роботу за фахом. Вона змогла лише влаштуватись на роботу до реєстратури в поліклініці. До 1968 року її підозрювали у співпраці з фашистами.
Та все ж завдяки священику Троїцької церкви отцю Омеляну їй було видано партизанський квиток, а згодом її знайшла заслужена нагорода — 1985 року їй вручили Орден Вітчизняної війни. Також вона стала двічі почесним донором СРСР, здавши за життя 150 літрів крові.[2]
На старості років Олександра Максимівна переїхала до однієї з дочок у Київ. 1994 року вона пішла з життя.
Пам'ять[ред. | ред. код]
11 червня 1996 року «Яд Вашем» присвоїв їй почесне звання «Праведник народів світу». Її ім'я також викарбувано на Стіні Пам'яті Алеї Праведників народів світу.
2008 року з друку вийшла книжка «Пам'яті славетної землячки», автори Раїса Загоріна, Таміла Шапіро, Черкаси, видавництво «Вертикаль»[3].
5 серпня 2013 року в Черкасах на стіні будинку № 200 на вулиці Хрещатик відкрили меморіальну дошку на честь Олександри Шулежко.[4]
22 грудня 2022 року колишню вул. Пушкіна в м. Черкаси було перейменовано на вул. Праведниці Шулежко.
2015 року вийшов присвячений їй документальний фільм "Олександра Шулежко. Доля праведниці".[5]
2017 року Олександрі Максимівні присвоєно звання «Почесний громадянин міста Черкаси»[3].
14 березня 2019 року в Черкасах відбулася презентація 2-го доповненого видання книги "Пам'яті славетної землячки".
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Righteous Among the Nations Database
- ↑ Подвиг матері, жінки, людини. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 9 травня 2017.
- ↑ а б Банк портретів / Шулежко Олександра
- ↑ У Черкасах відкрили меморіальну дошку на честь Праведниці народів Світу Олександри Шулежко
- ↑ Д/ф «Олександра Шулежко. Доля праведниці»[недоступне посилання з серпня 2019] UA:Перший
Джерела[ред. | ред. код]
- Олександра Шулежко. Жіночі історії Другої світової
- Жіночі долі у вирі Другої світовоїgazeta.dt.ua
- Праведники народов мираyadvashem.org(рос.)