Перегляд вихідного коду сторінки Юечжи

[[Файл:QinEmpireWithOrdos.jpg|міні|праворуч|250пкс|Юечжи на північному заході Цінської імперії (близько 210 року {{До}}).]]
[[Файл:Yueh-ChihMigrations.jpg|міні|праворуч|250пкс|Міграція юечжи у II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]
'''Юе́чжи''' ({{zh|c=月氏|p=Yuèzhī, Ròuzhī або Rùzhī|w=Yüeh<sup>4</sup>-chih<sup>1</sup>, Jou<sup>4</sup>-chih<sup>1</sup> або Ju<sup>4</sup>-chih<sup>1</sup>}})&nbsp;— китайська назва [[Іранські народи|іранського]] [[Кочівники|кочового]] [[етнос]]у, що кочував на теренах [[Центральна Азія|Центральної]] і [[Східна Азія|Східної Азії]] щонайменше протягом IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;— II&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. та під тиском [[хунну]] та [[усунь]] мігрував до Бактрії, де у другій половині I&nbsp;ст. представники одного з племен цього об'єднання започаткували [[Кушанська імперія|Кушанське царство]].

=== Етимологія етнонімів ===

Щодо етимології назви ''тохари'' наразі загальновизнаної думки не висловлено. Відносно прийнятним є лише виділення [[праіранська мова|праір. основи]] ''*taṷa-''&nbsp;— {{lang-uk|могутній, міцний}}.<ref>{{ref-en}} H. W. Bailey. Indo-Scythian Studies being Khotanese Texts. Volume VII. Cambridge University Press. 1985.</ref>

Також залишається невизначеним співвідношення самоназви ''тохари (тогари)'' та екзоніму ''юечжи''. В контексті цього питання цікавим є вжиток самоназви ''тохари'' у часи [[Кушанське царство|Великих Кушан]]. Отже, у напису Нукундзука близько 137&nbsp;р. ми бачимо назву Тохарістан ({{lang-xbc|?}}), тобто ''земля (країна) тохарів''. Але власне держава завжди має назву Кушаншахр, а її правителі завжди називають себе ''кушанами''.<ref name="M. C. Skinner. 2017">{{ref-en}} M. C. Skinner. Marks of Empire: Extracting a Narrative from the Corpus of Kuṣāṇa Inscriptions. A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. University of Washington. 2017</ref> Можна припустити таке співвідношення й до попередніх часів, тобто принаймні з кінця III&nbsp;ст. {{До}} й до середини I&nbsp;ст. {{До}} на чолі спілки (етносу) тохарів стояли представники одного зі шляхетних родів (ябгу-сіхоу), назву якого збережено в екзонімах юечжи<ref name="Чжан Цянь">{{ref-ru}} [http://bibliotekar.kz/chitat-knigu-onlain-srednjaja-azija-i-vo/srednjaja-azija-i-vostochnyi-turkestan-o.html Чжан Цянь «Шицзи», гл. 123] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161115190649/http://bibliotekar.kz/chitat-knigu-onlain-srednjaja-azija-i-vo/srednjaja-azija-i-vostochnyi-turkestan-o.html |date=15 листопада 2016 }}</ref> та гутії.<ref>Sachs, A. J., Hunger, H., Astronomical diaries and related texts from Babylon, III: Diaries from 164 b.c. to 61 b.c. Vienna, 1996.</ref>

=== Рання історія юечжи ===

Вперше згадуються у [[китай]]ських джерелах кінця династії [[династія Чжоу|Чжоу]] (слід зазначити, що ця теза не набула загального визнання та є доволі суперечливою). Беззаперечними свідченнями щодо юечжи є їх згадки у ханських джерелах стосовно подій кінця III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. Отже, на кінець III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. ''юечжи'' займали західні частини пізнішої [[Велика Монголія|Великої Монголії]], та північно західну частину сучасної китайської провінції [[Ґаньсу]], пізніше весь район [[Таримський басейн|Таримського басейну]] та західніше. На сході межували з [[сюнну]]. На [[210 до н.е.|210&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] контролювали кочовиків сюнну (до 204/203&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), [[лоулань]], [[усунь]]. Близько 182&nbsp;р. до н.&nbsp;е. захопили землі останніх, вбивши їх куньмо (правителя) Наньдоумі. У 177&nbsp;р.до н.&nbsp;е. сюнну вщент розбили юечжи, підкоривши їх.

У [[167 до н. е.|167 році {{До}}]] сюнну остаточно розбили юечжи, вбили їхнього правителя та примусили мігрувати до [[Семиріччя]], де близько 165&nbsp;р. до н.&nbsp;е. юечжи під приводом ''сина вбитого правителя'' розбили й частково вигнали, частково підкорили [[саки (племена)|саків]], які мешкали на цих землях. У Ганьсу залишилася частина юечжи, яка надалі звалася ''малі юечжи'' (на відміну від ''великих юечжи'', що мігрували), які з часом були асимільовані [[Тибето-бірманські мови|тибето-бірманським народом]] [[цян (народ)|цян]].

Близько початку 163&nbsp;р. до н.&nbsp;е. усуні під приводом власного правителя знов розбили юечжи, примусивши останніх до подальшої міграції на пд.-зах.&nbsp;— до [[Греко-Бактрійське царство|Греко-Бактрійського царства]]. Сутичка юечжи з Бактрією близько кінця 163&nbsp;— поч. 162&nbsp;рр.до н.&nbsp;е. закінчилася поразкою перших та визнанням залежності юечжи від бактрійських царів, що продовжувалася до 145&nbsp;р. до н.&nbsp;е., коли після смерті царя [[Євкратид I|Євкратида]] (170—145), [[Греко-Бактрійське царство]] фактично розвалилося на декілька дрібних утворень. Близько 100/99 р. до н.&nbsp;е. юечжи захопили території [[Бактрія|Бактрії]] на південь від [[Сирдар'я|Сирдар'ї]].<ref name="Л.&nbsp;А.&nbsp;Боровкова. 2005."/> Частина саків і юечжи, що залишилася в Семиріччі, ввійшли до складу об'єднання Усунь, настільки підсиливши останню, що куньмо Усунь позбувся влади сюнну.

=== Юечжи в Бактрії ===
На заході юечжи стали відомі під іменем ''тохари''.

Отже, [[129 до н.е.|129 року {{До}}]] ханський (китайський) посол [[Чжан Цянь]] встановив із [[бактрія|бактрійськими]] юечжи дипломатичні відносини. Відтоді й до часів династії [[династія Тан|Тан]] ([[618]]–[[907]]), китайці називали як [[Бактрія|Бактрію]] й народи, що її заселяли, так й Кушанську імперію, назвою ''Велике Юечжи''.<ref name="Л.&nbsp;А.&nbsp;Боровкова. 2005.">{{ref-ru}} Л.&nbsp;А.&nbsp;Боровкова. Кушанское царство (по древним китайским источникам). М., 2005.</ref>

[[123 до н.е.|123 року {{До}}]] у поході проти тохарів загинув парфянський цар [[Артабан I (цар Парфії)|Артабан]]. Ймовірно, тохари, очолювані наслідним принцом, захопили [[Маргіана|Маргіану]].

Жовтень [[119 до н.е.|119 року {{До}}]]&nbsp;— [[Мітрідат II (цар Парфії)|Міхрдат II Аршак]] завдав поразки тохарам (у тексті&nbsp;— гутіям) та примусив їх залишити Маргіану, відступивши за [[Гісарський хребет|Гісарські гори]].

У Хань Шу при описі володінь юечжи сказано про п'ять ''юечжиських сіхоу'',<ref>Сіхоу (ліхоу)&nbsp;— спеціальний китайський титул, який використовувався виключно для позначення вищого суспільного прошарку кочовиків (в першу чергу [[усунь]] та юечжи), представників найвищої родової верхівки, близький за рівнем до китайського «ван»&nbsp;— князь. На території Хань його надавали двічі: у 147&nbsp;р. до н.&nbsp;е. Ханданю та у 131&nbsp;р. до н.&nbsp;е. Чжао Сіню, які перейшли від хунну до Хань й, можливо, були юечжами, що залишились в Ганьсу та стали васалами шаньюя. Докладніше:[http://www.iranicaonline.org/articles/jabguya {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171231171822/http://www.iranicaonline.org/articles/jabguya |date=31 грудня 2017 }} {{ref-en}} Nicholas Sims-Williams and E´tienne De la Vaissière. Jabḡuya, Arabo-persian form of the Central Asian title yabḡu. 2007.]</ref> які отримали контроль над ділянками караванного шляху, заснувавши там власні резиденції, та були зобов'язані забезпечити провіант для китайського посольства. Ці п'ять сіхоу (''Сюмі-сіхоу, Шуанмі-сіхоу, Гуйшуан-сіхоу, Сідунь-сіхоу, Гаофу (Думі)-сіхоу'') були підлеглими великому юечжи, який мав власну ставку. Щодо інтерпретації цього повідомлення єдиної думки не висловлено (від ''юечжи поділялися на п'ять племен'' й до ''таких племен могло бути й значно більше'', хоча превалюючою залишається перша думка).

[[Файл:Yuezhi copy of Heliocles I coin.jpg|міні|ліворуч|300px|Тохарські наслідування монет [[Геліокл I|Геліокла I]]]]

В останнє юечжи як єдине царство згадано у китайських документах, знайдених під час вивчення залишків давньої поштової станції біля [[Дуньхуан]]а. Серед бамбукових паличок (давньокитайський аналог сучасної первинної документації) знайдено документ, який фіксує прибуття делегації від Да-Юечжи (Великого Юечжи) у [[61 до н.е.|61 р. до н.&nbsp;е.]]<ref>''як варіант може були згадано два документи, які датовано між 87-49 рр. {{До}} та 84-73 рр. {{До}}: {{ref-fr}} Frantz Grenet. Nouvelles données sur la localisation des cinq yabghus des Yuezhi. L'arrière plan politique de l'itinéraire des marchands de Maès Titianos. Journal asiatique, (2006) tome 294, n° 2, p. [325]-341</ref> Але вже в документах, датованих [[43 до н.е.|43]] та [[37 до н.е.|37]] роками до н.&nbsp;е., зафіксовані посольства від ще донедавна залежних від Да-Юечжи сіхоу Шуанмі (''Ванруо, посланець сіхоу Шуаньмі з Великих Юечжи'') та ''Сюмі'' (''супровід … сіхоу Сюмі з Великих Юечжи'') відповідно.<ref>{{ref-en}} [http://www.onsnumis.org/publications/Yuezhi-Kushan_Hans-Loeschner_2008-04-15.pdf Hans Loeschner. Notes on the Yuezhi&nbsp;— Kushan Relationship and Kushan Chronology.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180404234342/http://www.onsnumis.org/publications/Yuezhi-Kushan_Hans-Loeschner_2008-04-15.pdf |date=4 квітня 2018 }}</ref> Тобто станом на 43 р. до н.&nbsp;е. тохари як єдине політичне об'єднання вже не існували.<ref>{{ref-en}} Zhang Defang. Discussion on Some Documents Concerning the Western Region (Xi Yü;) in the Inscribed Slips of Han Dynasty from Xuan Quan. History of Relationship between China and Foreign Countries: New Sources and New Problems. (Ed.) Rong Xinjiang, Li Xiaocong. Beijing, 2004</ref>

Приблизно з 50-их років I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. у різних частинах Бактрії починають карбуватися монети різних чеканів&nbsp;— на північному сході відома одна монета (тетрадрахма) правителя Наштени, сина Хшатрани(?) ({{lang-el|ΝΑΣΤΗΝΗΣ (Ξ)ΑΤΡΑΝΝΟΥ}}).<ref>{{ref-en}} Osmund Bopearachchi: Nasten, a Hitherto Unknown Iranian Ruler in India, In: Studies In Silk Road Coins and Culture, The Institute of Silk Road Studies, Kamakura, 1997. Наразі питання походження монети Наштена залишається відкритим, відповідно й належність цього династа до юечжисько-тохарської спілки під питанням.</ref><ref>Серед епіграфічних пам'яток з Ай-Хануму відомі згадки імені Хшатрана&nbsp;— [https://epigraphy.packhum.org/text/321969?bookid=172&location=1558 SEG 33:1227,c] {{lang-el| Ξα̣τ̣ρ̣ανν̣ο̣ς}}; [https://epigraphy.packhum.org/text/321979?bookid=172&location=1558 SEG 33:1234] {{lang-el|Ξατ̣ρ̣α̣ν̣νου}}.</ref> Саме за поширенням різних типів монет визначено декілька окремих регіонів.

[[Файл:Liaka Kusulaka.jpg|thumb|300px|Імітація обола [[Євкратид I|Євкратида I]] з легендою<br/> {{lang-el|…ΟΚΟ ΚΟΖΟΥΛΟ}}]]

==== Кафірніганська група ====

Долина [[Кафірніган]]у багата на знахідки срібних [[обол]]ів-наслідувань карбуванню [[Євкратид I|Євкратида I]] з монограмою {{lang-el|Ν}}, серед яких є екземпляр зі зміненою легендою, яка відома лише пошкодженою: {{lang-el|…ΟΚΟ ΚΟΖΟΥΛΟ}}.<ref> {{ref-en}} Jenkins G.K., Narain A.K., The Coin-types of the Saka-pahlava kings of India. Bombay. 1957.</ref><ref name="Jongeward D., Cribb J., Donovan">{{ref-en}} Jongeward D., Cribb J., Donovan P. Kushan, Kushano-Sasanian, and Kidarite Coins from the Collection of the American Numismatic Society. New York, 2015 (Ancient coins in North American collections 11)</ref><ref name="M. C. Skinner. 2017"/>

Серед наслідувань карбуванню Євкратида I було виділено ще один тип із монограмою {{lang-el|ΟΡ}}, «що дає можливість припустити наявність ще одного політичного володіння, що здійснювало їхнє карбування».<ref>{{ref-ru}} А.&nbsp;Н.&nbsp;Горин. Подражания оболам Евкратида из Южного Узбекистана. Исследования и эссе в честь 60-летнего юбилея Валерия Павловича Никонорова от друзей и коллег. С-Пб. 2014.</ref>

==== Західнобактрійська династія ====
[[Файл:Coin of Sapadbizes.jpg|thumb|300px|left|Монета Сапалбіза (перша чверть I&nbsp;ст.)]]
Західнобактрійська династія, яку ще умовно називають династією Сапалбіза чи Пулагіди ({{lang-fr| Pulagides}}),<ref>{{ref-fr}} Henri-Paul Francfort. Tillya Tépa (Afghanistan). La sépulture d'un roi anonyme de la Bactriane du Ier siècle p.C. Topoi. Orient-Occident. 2011</ref> відома за археологічним (могильники [[Тілля-Тепе]]) та, передусім, відносно багатим нумізматичним матеріалом.

Отже, наразі відомі декілька варіантів монет династів Західної Бактрії, які спочатку обережно докарбовували окремо зображення правителя на [http://www.parthia.com/coins/tillya3-150.jpg драхмах Фраата IV] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160325182726/http://parthia.com/coins/tillya3-150.jpg |date=25 березня 2016 }}, а згодом били наслідування драхм цього правителя, й надалі імітуючи докарбування. Ці імітації були вже значно гіршої якості, ніж оригінальні [[драхма|драхми]] [[Фраат IV|Фраата IV]]. Саме обережне докарбування голови правителя невеликого розміру на аверсі парфянських драхм, яке жодного разу не шкодило обличчя парфянського царя, свідчить про залежність (рівень не визначено) цих династів від Парфії. Окрім докарбувань монет Фраата IV, на цій території відомі поодинокі екземпляри з таким докарбуванням й на монетах інших парфянських царів&nbsp;— [[Фраат V|Фраатака]] та [[Вардан I|Вардана I]].<ref>{{ref-ru}} Е.&nbsp;В.&nbsp;Зеймаль. Древние монеты Таджикистана. Душанбе. «Дониш». 1983.</ref>

Окрім докарбувань на парфянських монетах та їхніх імітацій відомі монети меншого номіналу з іменами представників цієї династії, а саме.<ref>Враховуючи той факт, що династи відомі виключно за монетами, їх розташовано у порядку, який випливає з поступової девальвації їхніх карбувань без будь-якого іншого аналізу.</ref>

* ''Арсейл'' ({{lang-el| AΡΣEIΛHΣ}})<ref>[{{Cite web |url=http://www.coinindia.com/galleries-arseiles.html |title={{ref-en}} Coins of Arselis |accessdate=27 січня 2018 |archive-date=20 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180820002220/http://coinindia.com/galleries-arseiles.html }} {{ref-en}} Coins of Arselis]</ref>&nbsp;— (остання чверть I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.)
* ''Пулаг'' ({{lang-el| ПΥΛΑΓΗΣ}})&nbsp;— династ, відомий за [https://www.numisbids.com/n.php?p=lot&sid=2131&lot=431 нечисленними монетами] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180923200744/https://www.numisbids.com/n.php?p=lot&sid=2131&lot=431 |date=23 вересня 2018 }}, будь-які напрацювання щодо цього династа невідомі.
* ''Сапалбіз'' ({{lang-el| ΣAΠAΛBIZHΣ}})<ref>[{{Cite web |url=http://www.coinindia.com/galleries-sapalbizes.html |title={{ref-en}} The coins gallery: Sapalbizes |accessdate=27 січня 2018 |archive-date=20 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180820002205/http://coinindia.com/galleries-sapalbizes.html }} {{ref-en}} The coins gallery: Sapalbizes]</ref>&nbsp;— (перша чверть I&nbsp;ст.)<ref>датування династів за [http://www.kushan.org/essays/sapadbizes/chronology.htm {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180818150703/http://www.kushan.org/essays/sapadbizes/chronology.htm |date=18 серпня 2018 }} {{ref-en}} Robert Bracey. kushan.org. Material of the Coins. 2001.]</ref>
* ''Паб'' ({{lang-el| ΠABHΣ}})<ref>[{{Cite web |url=http://www.coinindia.com/galleries-pabes.html |title={{ref-en}} The coins gallery: Pabes. |accessdate=27 січня 2018 |archive-date=19 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180819045946/http://coinindia.com/galleries-pabes.html }} {{ref-en}} The coins gallery: Pabes.]</ref> Монети цього династа на реверсі мають зображення [[Геракл]]а й імітують карбування [[Деметрій I (греко-бактрійський цар)|Деметрія I]], тобто, можливо, є найдавнішими.

Слід зазначити, що для більшості відомих монет представників цієї династії походження не визначене, за винятком чотирьох місць: [[Хайрабад-Тепе]], [[Зара-Тепе]], [[Дільберджин]], [[Кампір-Тепе]]. Як зазначалося, чи одним з родових могильників, чи могильником певної групи представників цієї династії була група поховань у Тілля-Тепе.

Отже, наразі можна припустити з великою долею впевненості, що принаймні одна з династій сіхоу, що входила до тохарського об'єднання, за невизначених обставин потрапила у васальну залежність від Парфії вже за часів Фраата IV (близько 20-их років до н.&nbsp;е.).
[[Файл:KushanHead.jpg|міні|праворуч|150px|Ябгу. Фреска з палацового комплексу у [[Халчаян]]і.]]

==== Сурхандар'їнська група (володіння Думі-сіхоу) ====

Володіння Думі-сіхоу відносно впевнено пов'язано з давнім містом [[Термез]] (китайською&nbsp;— Думі)<ref>{{ref-en}} [http://www.silkroadfoundation.org/newsletter/vol14/Yang_SR14_2016_97_105.pdf Yang Juping. Some Notes On Dayuezhi, Daxia, Guishuang, And Dumi In Chinese Sources. The Silk Road 14. 2016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180430181610/http://www.silkroadfoundation.org/newsletter/vol14/Yang_SR14_2016_97_105.pdf |date=30 квітня 2018 }}</ref><ref name="John E. Hill. 2003">{{ref-en}} [http://depts.washington.edu/silkroad/texts/hhshu/hou_han_shu.html#index John E. Hill. The Western Regions according to the Hou Hanshu. Second Edition. University of Washington. 2003.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110606034202/http://depts.washington.edu/silkroad/texts/hhshu/hou_han_shu.html#index |date=6 червня 2011 }}</ref> та з територією поширення наслідувань драхм та тетрадрахм [[Геліокл I|Геліокла I]] з монограмою {{lang-el|ΠΓ}} долиною [[Сурхандар'я|Сурхандар'ї]] та аж до [[Душанбе]] на північний схід. Слід зазначити, що ці монети були в обігу разом із монетами перших ''великих царів царів кушан'' ще й за часів новоствореного Кушанського царства.<ref name="Jongeward D., Cribb J., Donovan"/> Саме на цій території розкопано місто з палацовим комплексом [[Халчаян]] з наразі відомими на весь світ скульптурами місцевих династів та палацовими фресками. Певні сюжети цих фресок дали підстави для припущень, що династи Думі на останню чверть I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. були чи то спільниками, чи то залежними від [[Парфія|Парфії]].<ref>{{ref-ru}} Г.&nbsp;А.&nbsp;Пугаченкова. Халчаян. К проблеме художественной культуры Северной Бактрии'' Ташкент. 1966.</ref> Хоча припущення щодо залежності Бактрії (як цілої так і певних її частин) від парфян далеко не загальновизнані і аргументація їх заслабка.

{{text|«Нумізматичних даних для тверджень щодо безпосереднього контролю парфян значної частини Бактрії у I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;— I&nbsp;ст. н.&nbsp;е. недостатньо. Наслідування за типами парфянських драхм билися та були в обігу за межами власне Парфії&nbsp;— й у Бактрії, можуть бути датовані часом не раніше I&nbsp;ст. н.&nbsp;е. Це, в свою чергу, дає можливість говорити лише про поширення парфянської політичної домінанти у прилеглих районах Бактрії до включення їх до складу Кушанської держави.»<ref>{{ref-ru}} А.&nbsp;Н.&nbsp;Горин. Парфянские монеты Кампыртепа. Scripta Antiqua. ООО «Издательство „Собрание“». 2013.</ref>}}

Окремої уваги заслуговує зміна (чи помилково&nbsp;— питання остаточно не вирішено) назви цих династів із Гаофу-сіхоу на Думі (можливо з підпорядкуванням Термезу).<ref>{{ref-fr}} Frantz Grenet. Nouvelles données sur la localisation des cinq Yabghus des Yuezhi. L'arrière plan politique de l'itinéraire des marchands des Maès Titianos. Journal Asiatique 294/2. 2006</ref> Попередню назву цього володіння&nbsp;— Гаофу-сіхоу&nbsp;— може бути пов'язано з кушанським топонімом Kalf (сучасний [[Келіф]]).

==== Володіння Кушан (Гуйшуан-сіхоу). Об'єднання тохарів під владою династів Кушан ====

[[Файл:Heraios coin.jpg|thumb|300px|left|Монета [[Санаб Кушан|Санаба Кушана]] (друга чверть I&nbsp;ст.)]]
Вперше династи Кушан стали відомими за дуже якісними повноважними срібними монетами (чи не єдиними такої якості у регіоні), які набули поширення у східній частині Бактрії близько другої чверті I&nbsp;ст. (наразі осередком найбільшого поширення визначено долину [[Вахш (річка)|Вахшу]], що, можливо, й була «доменом» кушан). Легенди на цих монетах (у варіантах)&nbsp;— ''владарюючий ябгу [[Санаб Кушан]]''&nbsp;— декларували перш за все незалежність цього правителя у ранзі ябгу-сіхоу. Поширення монет в усій східній частині Бактрії може свідчити, що близько межі першої та другої третини першого сторіччя весь регіон тохарів було вже поділено на дві частини: західна (пропарфянська) та східна (кушанська). Судячи з емісій срібних монет Санаба Кушана певний час його протистояння з Парфією, яка поринула у черговий династичний конфлікт, було досить вдалим. Але близько [[43]] р. молодий та вельми талановитий парфянський цар [[Вардан I]] поклав край спротиву Кушан.<ref>{{ref-en}} [http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Tac.+Ann.+11.10&redirect=true Cornelius Tacitus, The Annals] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200728092149/http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Tac.+Ann.+11.10&redirect=true |date=28 липня 2020 }}</ref> Останні монети Санаба Кушана карбувалися з бронзи та поза Бактрією (на південь від [[Гіндукуш]]у).

Між 44 та [[65]] рр. н.&nbsp;е. ябгу кушан [[Кудзула Кадфіз]], який, ймовірно, наслідував [[Санаб Кушан|Санабу Кушану]], по смерті [[Вардан I|Вардана I]] близько [[43]] рр., внаслідок тривалої війни з парфянами, підкорив інші племена юечжи, започаткувавши [[Кушанська імперія|Кушанську імперію]]. З епіграфічних джерел відомо, що близько 53-[[54]] рр. володіння Парфії на сході вже обмежувалися кордонами Бактрії, і «велике військо дайїв та саків, зневажаючи його, коли він пішов так далеко від власної землі, піддали Парфію спустошенню».<ref>{{ref-en}} [https://www.gutenberg.org/files/2848/2848-h/2848-h.htm#link202HCH0004 Jos. Flav. Ant. Jud. XX. 4. 2.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210426214201/https://www.gutenberg.org/files/2848/2848-h/2848-h.htm#link202HCH0004 |date=26 квітня 2021 }}</ref> Вже у [[63]] р. парфянський цар [[Вологез I]], усвідомлюючи неможливість водночас вести війну й на заході (з Римом), й на сході (з Кушанами), був вимушений укласти з останніми мир, залишивши Бактрію.<ref>{{Cite web |url=http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.02.0077%3Abook%3D15%3Achapter%3D2 |title=Tac., An., XV, 2 (5) «… припинив війну з гірканами, збирає головні сили та виступає з цим військом, загрожуючи римським провінціям.» |accessdate=19 серпня 2018 |archive-date=6 січня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170106134920/http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.02.0077%3Abook%3D15%3Achapter%3D2 }}</ref> Вже у [[75]]/[[76]] р. Кудзула Кадфіз носив титул «магараджа» (великий цар) Кушан.<ref>{{Cite web |url=https://gandhari.org/catalog?itemID=33 |title=CKI 59 |accessdate=21 лютого 2022 |archive-date=21 лютого 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220221180012/https://gandhari.org/catalog?itemID=33 }}</ref> До [[79]] р. владу цього правителя було поширено й на певні сакські території (регіон Кабула тощо).<ref>{{ref-ru}} Тюрин С.&nbsp;С.&nbsp;Индо-парфянское царство: гипотезы, исследования, нумизматические данные. «Иран-наме», 1-2 (33-34), 2015.</ref> Саме цим династом кушан остаточно закінчується історія тохарів-юечжи та починається історія [[Кушанська імперія|Кушанського царства]].

=== Міфологія юечжи ===
[[Файл:Applique, Tillia tepe, tombeVI, Musée national d'Afghanistan.jpg|міні|праворуч|міні|200пкс|Статуетка тохарської богині з курганів [[Тілля-Тепе]]]]

Із мифічного пантеону юечжи відомо лише два оригінальні теоніми жіночого роду, які згадані у, головними чином, [http://epigraphy.packhum.org/text/314742?bookid=783&location=76 Рабатакському написі Канішки Великого (IKEo 318)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171112074508/http://epigraphy.packhum.org/text/314742?bookid=783&location=76 |date=12 листопада 2017 }},<ref name="N. Sims–Williams. 2012">{{ref-en}} N. Sims–Williams. Bactrian Historical Inscriptions of the Kushan Period. The Silk Road, 10. 2012. pp.76-80.</ref> та н монетах ранніх тохарських династів, а саме&nbsp;— Нана та Умма.

==== Нана(я) ({{lang-xbc|Νανα, Ναναια}}) ====
Перша зі згаданих богинь&nbsp;— Нана(я). Зображення Нани (Нанаї) на монетах абсолютно різних тохарських династів є підставою для припущення що ''Нана''&nbsp;— головна богиня тохарського пантеону, їхній етнічний маркер на рівні міфу (на кшталт скіфської [[Табіті]]). Цьому не протирічить й іранська етимологія теоніму від [[Праіранська мова|праір.]] *nanā ({{lang-uk| неня, мамо}}).<ref name="ЕСІМ №5">{{ref-ru}} Д.&nbsp;И.&nbsp;Эдельман. Этимологический словарь иранских языков. Т. 5. 2015.</ref> Свого часу висловлювались різні припущення щодо походження цього теоніму&nbsp;— від близькосхідного до давньогрецького, які вже не актуальні. Наразі є підстави для тверджень, що після еллінізації тохарської еліти у [[Бактрія|Бактрії]], Нану (Нанаю) ототожнювали з грецькою [[Афродіта|Афродітою]]. На підставі аналізу певних сюжетів мистецтва (Нана(я) верхи на леві) та епіграфічних пам'яток кушанського часу висловлено досить аргументоване припущення щодо існування щорічного свята Нани (Нанаї) у серпні, коли планета [[Венера (планета)|Венера]] на небосхилі входить до [[Лев (сузір'я)|сузір'я Лева]]. Окремої уваги заслуговує півмісяць, який є чи не постійною прикрасою Нани/ Нанаї, хоча інтерпретації Нани/Нанаї як виключно місячного божества безпідставні.<ref>{{ref-en}} H. Falk. Kushan rule granted by Nana: The background of a heavenly legitimation. Kushan histories. Hempen Verlag. Bremen. 2015.</ref> В контексті цього доцільно згадати китайську назву тохарів&nbsp;— юечжи ({{zh|c=月氏|p=Yuèzhī}}), що перекладається як ''місячний рід''.

Ймовірно, Нані тохарів відповідає [[скіфи|скіфська]] [[Аргімпаса]] ({{lang-el| Ἀργίμπασα}}).

==== Умма ({{lang-xbc|Ομμα}}) ====
Умму тохарів названо одного разу&nbsp;— у згаданому [http://epigraphy.packhum.org/text/314742?bookid=783&location=76 Рабатакському написі Канішки Великого] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171112074508/http://epigraphy.packhum.org/text/314742?bookid=783&location=76 |date=12 листопада 2017 }}, а саме:{{text|«… цар Канішка наказав Шафару каралрангу зробити у цій місцевості святилище, назване „Вода Богів“, на рівнині Касіг, для тих богів, які прийшли зі славною Уммою&nbsp;— згадана Нана, згадана Умма…»<ref name="N. Sims–Williams. 2012"/>}}
Одна з ймовірних етимологій [[теонім]]у: {{lang-xbc|Ομμα}} < [[праіранська мова|праір.]] *hu-māi̯a&nbsp;— ''таланна; та, що наділяє таланом, вдачею, щастям.''<ref name="ЕСІМ №5"/>

На аналізі порівняння певних сюжетних ліній скіфського та тохарського образотворчого мистецтва висловлено думку що Умма повністю відповідає [[Табіті]] й запропоновано дещо іншу етимологію&nbsp;— ''Найвища, Верховна'' (з епітетом {{lang-xbc|ο[φ]αρρο}}&nbsp;— ''сяюча, славна'').<ref>{{ref-en}} F. Grenet. The Nomadic Element in the Kushan Empire (1st–3rd Century AD). Journal of Central Eurasian Studies, Volume 3 (October 2012).</ref>

==== Інші боги ====
Інші боги та сутності, відомі як з цього напису, так й з монет [[Канішка I|Канішки Великого]] часів імперії досить впевнено пов'язано з представниками пантеонів різних релігій поліетнічного та мультикультурного Кушанського царства, а саме:
* Аурумузд(о) ({{lang-xbc|Αορομοζδο}})&nbsp;— [[Агура Мазда|Агура-Мазда]] зороастрійців;
* Срошард(о) ({{lang-xbc|Σροϸαρδο}})&nbsp;— зороастрійська сутність Сраоша (смиренність, посланець та вісник Агура-Мазди);
* Міхр(о) ({{lang-xbc|Μιιρο}})&nbsp;— індо-іранський [[Мітра]];
* Ардохш(о) ({{lang-xbc|Αρδοχϸο}})&nbsp;— зороастрійська [[Заратуштра|Арта-Вагішта]];
* Атш(о) ({{lang-xbc|Αθϸο}})&nbsp;— зороастрійська (ширше іранська) Арта/Аша;
* Бодд(о) ({{lang-xbc|BOΔΔO}})&nbsp;— [[Будда]] (можливо згадано як {{lang-xbc|μοζδοοανο}}&nbsp;— ''милостивий'' у Рабатакському написі);
* Ма(о) ({{lang-xbc|MAO}})&nbsp;— іранська богиня Місяця Маг;
* Лроасп(о) ({{lang-xbc|ΛPOOAΣΠO}})&nbsp;— зороастрійська Двараспа;
* Манаобаг(о) ({{lang-xbc|MANAOBAΓO}})&nbsp;— зороастрійська [[Заратуштра|Вогу-Мана]] чи ведичний Мананаспаті;
* Оеш(о) ({{lang-xbc|OηþO}})&nbsp;— індійський [[Шива]];
* Орлагн(о) ({{lang-xbc|OPΛAΓNO}})&nbsp;— зороастрійський Веретрагна (у ведизмі [[Індра]] Врітраган) тощо.

=== Тохари на території України ===

На території України з другої пол. II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. відомий етнонім [[тагори|тагори (тагри)]].<ref>{{ref-la}} '''Gaius Plinius Secundus''' "[[:wikisource:la:Naturalis Historia/Liber_VI#.5B22.5D|NATURALIS HISTORIA», VI, V, 22]]. «Tanain vero transisse Satharcheos Herticheos, Spondolicos, Synhietas, Anasos, Issos, Cataeetas, Tagoras, Caronos, Neripos, Agandaeos, Meandaraeos, Satharcheos Spalaeos.»</ref><ref>{{lang-ru|[http://kazantip.rork.ru/biblio/ptolemeus.htm  Ptol., Geo., III, V, 23] }}{{lang-el|"...ὑπὸ δὲ τοὺς Βαστέρνας πρὸς τῇ Δακία Τάγροι..."}}</ref><ref>Стрижак О. С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії.&nbsp;— К.: [[Наукова думка]], 1991.</ref> Висловлено припущення, що юечжисько-тохарське походження мають [[сатархи]].<ref>{{ref-ru}} Десятчиков Ю. М., 1973. Сатархи. ВДИ. №&nbsp;1. </ref>

== Юечжи в ханських джерелах<ref name="Л.&nbsp;А.&nbsp;Боровкова. 2005."/> ==
1. [[Сима Цянь]]. [[Ши-цзі]]. Оповіді про сюнну (110).
* (Стосовно подій бл. / до 220&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) «В той час Дунху були сильні й юечжи квітли…»
* (Щодо подій бл. 210&nbsp;р. до н.&nbsp;е.) «Шаньюй захотів позбавитись Маодуня та звести на трон молодшого сина й послав Маодуня у квітнуче Юечжи до почту правителя. Коли Маодунь вже прибув до Юечжи, Тоумань раптово напав на Юечжи. Юечжи хотіли вбити Маодуня, але Маодунь вкрав у них доброго коня та втік додому. Тоумань за мужність призначив його десятитисячником кінноти.»
* (Стосовно подій 204—203&nbsp;р. до н.&nbsp;е. шаньюй сюнну Маодунь) «… на заході вдарив по відступившим юечжам…»
* (Стосовно подій 177&nbsp;р. до н.&nbsp;е. З листа шаньюя Маодуня імператору [[Династія Хань|Хань]].) «Я покарав західного вана, відправивши його на захід знайти юечжи й напасти на них. За милістю Неба воїни були у відмінному стані, коні міцні, й він, використовуючи ісців, знищив юечжи, всі підлеглі якого були чи вбиті, чи здалися.»

2. [[Сима Цянь]]. [[Ши-цзі]]. Оповіді про Давань (123).<ref name="Чжан Цянь"/>
* (Стосовно подій зими 167—166&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) «… сюнну розбили правителя Юечжи й зробили з його голови чашу для пиття, що юечжи втікли, але, ненавидячі сюнну, не мали союзника для спільного нападу на них…»
* (Стосовно місії Чжан Цяня до юечжи у 129—128&nbsp;рр. {{До}}) «… (імператор) мав намір встановити зв'язок (з юечжами), відправивши посла…» «Правителя Великого Юечжи було вбито сюнну, й на трон було зведено його великого наступника. Ставши правителем й підкорившись [[Бактрія|Дася]], він оселився на багатих землях, які мало коли грабувалися, й бажаючи миру й добробуту, а також через віддаленість Хань, зовсім не хтів помститися сюнну. [[Чжан Цянь|Цянь]] з Юечжи прибув у [[Бактрія|Дася]], урешті-решт, так й не досяг угоди з юечжи.»
* (Опис Великого Юечжи.)<ref>опис Юечжи станом на 128&nbsp;р. {{До}}</ref> «Велике Юечжи знаходиться близько 2000-3000 лі (800—1200 км) на захід від [[Фергана|Давань]], й на північ від р. [[Сирдар'я|Гуйшуй]]. На південь від них&nbsp;— [[Бактрія|Дася]], на захід&nbsp;— [[Парфія|Аньсі]], на північ&nbsp;— [[Кангюй|Канцзюй]]. Це кочове царство, кочують, наслідуючи худобу. За звичаями однакові з сюнну. Натягуючих луки 100—200 тис. У минулі часи розквіту зневажливо ставилися до сюнну. Колиж Маодунь посів трон, то напав й розбив юечжи. А сюннуський правитель Лаошан-шаньюй вбив правителя юечжи та зробив з його голови чашу для пиття. З початку юечжи мешкали між [[Дуньхуан]]ом та [[Цилянь]], коли їх було розбито сюнну, пішли далеко, минуючи [[Фергана|Давань]], на захід від неї завдали удару по [[Греко-Бактрійське царство|Дася]], але підкорилися. Згодом оселились на північ від р. [[Сирдар'я|Гуйшуй]], заснувавши ставку правителя. Нечисленні залишки їхнього народу закріпилися у південних горах. [[кяни|Цяни]] прозвали їх Малим Юечжи.»

3. [[Бань Гу]]. [[Ханьшу]].<ref>{{ref-ru}} [http://bibliotekar.kz/chitat-knigu-onlain-srednjaja-azija-i-vo/otdelenie-ii-povestvovanie-o-zapadnom-kr.html Бань Гу. «Хань Шу»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210521214234/http://bibliotekar.kz/chitat-knigu-onlain-srednjaja-azija-i-vo/otdelenie-ii-povestvovanie-o-zapadnom-kr.html |date=21 травня 2021 }}</ref>
* гл. 61. (Стосовно подій близько 182—162&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) «…в [[Усунь]] правитель зветься куньмо. Маленьке царство Наньдоумі, батька куньмо, разом з Великим Юечжи спочатку знаходилося між [[Цилянь]] та [[Дуньхуан]]ом. Велике Юечжи напало та вбило Наньдоумі, захопило його земли, а люди втікли до Сюнну… У той час коли юечжи, розбиті сюнну, напали на заході на правителя [[Саки Семиріччя|Се]], й він, рушивши на південь, переселився далеко, й юечжи оселилися на його землях, куньмо вже був в силі. Попросив у шаньюя дозволу помститися за батька, напав на заході на Велике Юечжи та розбив їх. Великі Юечжи знову рушили на захід і переселилися в землі [[Бактрія|Дася]]. Куньмо ж, захопивши їхніх людей, залишився жити.»
* гл. 96. (опис Великого Юечжи)<ref>Опис Юечжи станом на 98 р. {{До}}</ref> «Царство Велике Юечжи. Ставка Ланьші віддалена від [[Чанань|Чан'ань]] на 11600 лі. Не підкоряється духу.<ref name="духу">Духу (сіюй-духу)&nbsp;— спеціальна додаткова військова посада для чиновників високого 3-ого рангу 2-ого ступеню служби палацової охорони (Гуанлусюнь), на час їхньої служби за межами імперії, а саме для охорони залежних царств [[Кашгар|Західного Краю]]. Запроваджено у 60 р. до н.&nbsp;е. Штат усієї служби духу комплектувався з військових. {{ref-ru}} Боровкова Л.&nbsp;А.&nbsp;Царства ''західного краю'' во II—I веках до н.э. Институт востоковедения РАН, Крафт+, 2001.</ref> 100000 дворів, 400 тисяч ротів і 100000 добірних військ. На схід до ставки духу 4740 лі, на захід до [[Парфія|Аньсі]] 49 днів шляху. На півдні суміжно з [[Гандхара|Цзибінь]]. Земля, клімат, види виробів, народні звичаї та монети такі ж, як в Аньсі. Вирощують одногорбих верблюдів. … [[Бактрія|Дася]] ж спочатку не мала верховного голови, а міста й землі призначали зазвичай малих очильників. Народ був слабкий і боявся війни. Тому юечжи переселилися сюди, і всі підпорядкувалися та підкорилися йому.<br/>Є п'ять Сіхоу, забезпечувавших ханских послів їжею:<br/>1. Сюмі-сіхоу зі ставкою у м. Хемо… ; <br/>2. Шуанмі-сіхоу зі ставкою у м. Шуанмі… ;<br/>3. Гуйшуан-сіхоу зі ставкою у м. Хуцзао… ;<br/>4. Сідунь-сіхоу зі ставкою у м. Бома… ;<br/>5. Гаофу-сіхоу зі ставкою у м. Гаофу…<br/>Всі п'ять Сіхоу підкорюються Великому Юечжи.»

== Тохари-юечжи в античних джерелах ==
1. [[Страбон]]. Географія. 11.8.2.<ref>{{ref-el}}[https://el.wikisource.org/wiki/Γεωγραφικ%CE%AC/ΙΑ  Strab. 11.8.2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160213015006/https://el.wikisource.org/wiki/Γεωγραφικ%CE%AC/ΙΑ |date=13 лютого 2016 }}</ref>
* найбільш відомі з кочовиків ті, що забрали у еллінів Бактріану, а саме: асії, пасіани, '''тохари''', сакаравли ({{lang-el|«Ἄσιοι καὶ Πασιανοὶ καὶ '''Τόχαροι''' καὶ Σακάραυλοι»}}).

2. [[Юстин]]. [http://simposium.ru/ru/node/80 Епітома твору Помпея Трога «Historiae Philippicae», XLII.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171216201458/http://simposium.ru/ru/node/80 |date=16 грудня 2017 }}<ref>{{ref-ru}} Юстин. Эпитома сочинения Помпея Трога «Historiarum Philippicarum». М., «Росспэн». 2005.</ref>

* 2. (1) Замість [[Фраат II (цар Парфії)|Фраата]] було поставлено царем його стрия [[Артабан I (цар Парфії)|Артабана]]. Скіфи, задовільнившись перемогою та розграбувавши Парфію, повернулися додому. (2) Але й [[Артабан I (цар Парфії)|Артабана]] під час війни з [[юечжи|тохарами]], на яких він напав, було поранено у руку, й невдовзі він помер.
* ''Асіанські царі '''токарів''' та загибель сарауків''

3. [[Клавдій Птолемей]]. Географія.<ref>{{ref-en}}[http://www.heritageinstitute.com/zoroastrianism/reference/ptolemy/ptol145.htm Ptol. Geo.VI.14.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304192518/http://www.heritageinstitute.com/zoroastrianism/reference/ptolemy/ptol145.htm |date=4 березня 2016 }}</ref>
* Geo., VI, 11. «… нижще Заріаспи '''тохарів''' великий народ…»;
* Geo., VI, 12. «… біля Яксарту, на північному березі мешкають Яси та '''Тахори'''…».
* Geo., VI, 16. «… '''Тагурські гори''', центральна частина яких розташована в Емодії, східна частина яких має назву Серіка … /мешкають тут/ '''''Тагурі''', поблизу гір з такою ж назвою…»
* Geo., III, V, 23. «Нижче [[Бастарни|Бастернів]] біля [[Дакія|Дакії]] '''Тагри'''»

4. [[Пліній Старший]] (Naturalis Historia, VI, V, 22.)
* «Танаїс перейшли Сатархи Гертіхеї, Спондоліки, Сінгети, Анаси, Ісси, Катаети, '''Тагори''', Карони, Неріпи, Агандеї, Меандареї, Сатархи Спалеї»

== ''Тохари (гутії)'' у Вавилонському астрономічному календарі ==

Щодо подій жовтня 119&nbsp;р. до н.&nbsp;е.<ref>[{{Cite web |url=http://repository.edition-topoi.org/BDIA/ReposBDIA/BDIA3061/PT-118A.pdf |title={{ref-en}} Babylonian Astronomical Diaries, S.E. 193, A18-A22 |accessdate=18 серпня 2020 |archive-date=13 лютого 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200213113526/http://repository.edition-topoi.org/BDIA/ReposBDIA/BDIA3061/PT-118A.pdf }} {{ref-en}} Babylonian Astronomical Diaries, S.E. 193, A18-A22]</ref>
{{text|«… Того місяця, 15-го, в будинку спостереження було зачитано пергамент царя [[Мітрідат II (цар Парфії)|Аршака]], якого було написано намістнику Вавилону та громаді, що була в Вавилоні; так, багато війська зібралося і пішло воювати проти сина царя та його військ міст [….]<br/> Гутіїв, які вбили мого брата [[Артабан I (цар Парфії)|Артабана]], і я зібрав війська, аби протистояти їм, і бився з ними; велике вбивство я здійснив серед них; крім двох чоловік [….]<br/>[….] не були вбиті, а син царя та його війська втекли від бою і відійшли у важкі гори …<br/>… Того місяця цар Аршак вирушив у віддалені міста Гутіїв країни, щоб воювати.»}}

== Примітки. Джерела. Посилання ==
{{reflist|2}}

== Додатково ==
{{Крижанівський Історія сходу}}
{{Рубель Історія сходу}}
{{Енциклопедія Ніппоніка-2}}

[[Категорія:Племена скіфо-сибірського кола]]
[[Категорія:Кочовики]]
[[Категорія:Стародавній Китай]]
[[Категорія:Стародавній Афганістан]]
[[Категорія:Династія Хань]]