Янгікургансай
Янгікургансай — річка в Бостанлицькому районі Ташкентського вілоята, в околицях гори Великий Чимган. Утворюється злиттям саїв Мазарсай і Гулькамсай, впадає в Чарвацьке водосховище, протікає по території Угам-Чаткальского національного парку. Перед впаданням у Чарвацьке водосховище перетинає автодорогу 4Р12 Юсуфхона — Бурчмулла[1]. На берегах річки розташовується селище Янгікурган.
До заповнення Чарвацьке водосховище була притокою Чаткалу, тепер у зимовий період також впадає в Чаткал.
Довжина річки — 12 км[2]. Середня витрата води — 0,691 м³/с [3].
Висота витоку — 1166 м над рівнем моря[4]. Висота гирла — 900 м над рівнем моря.
Складові[ред. | ред. код]
Мазарсай і Гулькамсай стікають з північного схилу Чаткальского хребта, протікають переважно у вузьких долинах, місцями зі скелястими стінками. Навесні по руслах часті селеві явища[1], які іноді призводять до людських жертв.
.jpg)
Гулькамсай[ред. | ред. код]
Гулькамсай (також можлива назва Гулікамсай, з узбецької «Сай, де мало квітів»[5]) — ліва складова Янгікургансаю. Витоки лежать під перевалом Гулікам (туристична назва перевалу Пісочний), на відрозі гори Малий Чимган. Тече в напрямку на схід, ущелиною, густо порослою березами і хвойними деревами. Після злиття з Кічкіна-коксаєм повертає на північ. Рельєф змінюється, Гулькамсай тече серед скель («Гулькамські тіснини»). Тіснини являють собою каскад з трьох водоспадів (найвищий — 6 метрів), стислих стрімкими скелями. Проходження тіснин вимагає страхування, або альпіністських навичок[6]. Нижче від тіснин приймає праву притоку Куйлюксай, далі течія проходить по дну широкої долини.
Мазарсай[ред. | ред. код]
Стікає з-під перевалу Сипкий, з відрога гори Аукашка (Чаткальский хребет). Тече переважно в північно-східному напрямку. Приймає велику праву притоку Семісозсай, далі протікає по вузькій, скелястій долині. Поблизу злиття з Гулькамсаєм обладнано водозабір, який забезпечує водою селище Янгікурган і розташовані поруч зони відпочинку.
У верхів'ях Мазарсаю лежать перевали Сипкий, Туманний, Юний краєзнавець, які ведуть у долину приток Акбулаку і Караарчі. Проходження маршрутів через зазначені перевали вимагає доброї фізичної підготовки і може займати 2—5 днів[7]. Назву «Мазарсай» (струмок-кладовище) місцеві жителі пов'язують з тим, що під час навали завойовників (завойовниками вказують Тамерлана і навіть Олександра Македонського) місцеве населення ховалося в ущелинах Мазарсая і було зраджене. Через складність рельєфу, місцеві жителі не змогли втекти від війська і були всі перебиті.
Природа[ред. | ред. код]
Схили Янгікургансаю і його складових покриті арчею, аличею, яблунями, березами[6].
У верхів'ях Мазарсаю завдяки віддаленості від населених пунктів, зустрічаються великі ссавці — ведмеді і гірські козли.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Колбинцев, 1977, с. 39.
- ↑ Обчислено за допомогою програми Google Earth. Довжину розраховано від витоку річки Мазарсай — однієї зі складових Янгікургансаю
- ↑ Чуб, 2007, с. 92.
- ↑ Обчислено за допомогою програми Google Earth. Висоту розраховано для точки злиття Мазарсаю і Гулькамсаю
- ↑ Топонимы Угам-Чаткальского Национального Парка. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 30 листопада 2020.
- ↑ а б Маршруты выходного дня, 1988, с. 14.
- ↑ Маршруты выходного дня, 1988, с. 15.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аркуш карти K-42-93. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1962 р. (рос.)
- Чуб В. Е. Изменение климата и его влияние на гидрометеорологические процессы, агроклиматические и водные ресурсы Республики Узбекистан. — Ташкент : «VORIS NASHRIYOT» MChJ, 2007. — 133 с. — ISBN 978-9943-304-23-9.
- Попов В. Н. Западный Тянь-Шань. — Москва : Физкультура и спорт, 1978. — 136 с.
- Шабанова Н. С., Салихов А. Ф. Маршруты выходного дня. — Ташкент : Медицина, 1988. — 31 с. — ISBN 5-638-0070-4.
- Колбинцев А. П. По дорогам Узбекистана. — Ташкент : Узбекистан, 1977. — 144 с.
)/K42-093%20%20%20-62.jpg){kind=link}