Hypericum coris

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Hypericum coris
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Звіробоєві (Hypericaceae)
Рід: Звіробій (Hypericum)
Вид:
H. coris
Біноміальна назва
Hypericum coris
Синоніми[1]
  • Hypericum multicaule Lam.
  • Hypericum coriifolium Salisb.
  • Hypericum verticillatum Lam.

Hypericum coris, який також називають жовтим корісом, вид квіткової рослини родини Hypericaceae і є типовим видом секції Coridium. Це невисокий чагарник, зустрічається в Швейцарії та на північному заході Італії . Вид є популярною садовою рослиною з 18 століття, цінується за тривалий період цвітіння та за те, наскільки добре він пристосовується до вирощування. [2]

Таксономія

[ред. | ред. код]

Цей вид був вперше описаний Карлом Ліннеєм в 1753 році в його книзі Species Plantarum, том. 2 і пізніше був визначений як типовий вид секції Coridium. [3] Вид за зовнішнім виглядом схожий на H. asperuloides, але відрізняється характеристиками капсули та насіння. [4]

Вид — низький або карликовий чагарник, який виростає до 10–40 сантиметрів у висоту.

Його стебла тонкі, річні кільця стебла виду набагато менші, ніж у інших видів Hypericum і відзначаються пористістю . Судини розташовані короткими радіальними рядами, мають діаметр від тридцяти до шістдесяти мікрометрів. На відміну від більшості видів роду, судини містять темнозабарвлені речовини. [5]

Міжвузля 4–35 мм завдовжки. Листя розташовані групами по чотири у верхівках (мутовках), мають тьмяний сірувато-зелений колір з нижньої сторони і розміри 4–20 × 0,7–2 мм Зазвичай вони є лінійними, як правило, одножилкові. Залози на листковій пластинці бліді, досить щільні і точкові.

Рослина зазвичай має 3–20 квіток, але може мати й лише одну. Суцвіття завдовжки 15–65 мм і не має додаткових відгалужень. Квіти 13–20 мм в діаметрі. Чашолистки, як правило, рівні, вільні або майже вільні, розміром приблизно 3 × 1 мм і мають округлу форму. Пелюстки жовті без червоного відтінку. Налічується близько тридцяти тичинок, найдовші досягають 7–11 мм.

Поширення

[ред. | ред. код]
Ботанічна ілюстрація H. coris

Вид, як правило, зустрічається в західному регіоні альпійського гірського масиву. Зокрема, рослини зустрічаються по всій Швейцарії та північно-західній Італії, а також крайньому південно-східному регіоні Франції[6]. Вид зустрічається на сонячних ділянках серед вапнякових порід на висоті від 120 метрів до 2000 метрів над рівнем моря[7].

Екологія

[ред. | ред. код]

Hypericum coris цвіте влітку з червня по липень і для нормального росту потрібне сонце і помірна кількість води. Рослина вирощується як декоративна в деяких альпінаріях[8].

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Hypericum coris L. — The Plant List. www.theplantlist.org. Процитовано 3 травня 2019.
  2. Hypericum Coris - Heath-Leav'd St John's-Wort. The Botanical Magazine (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 3 травня 2019.
  3. Ernst, Edzard (2003). Hypericum : the genus Hypericum. Taylor and Francis. ISBN 0415369541. OCLC 50314801.
  4. Robson, NORMAN K. B. (14 травня 2013). Studies in the genus Hypericum L (Hypericaceae) 5(2). Sections 17. Hirtella to 19. Coridium. Phytotaxa. 4 (1): 127. doi:10.11646/phytotaxa.4.1.3. ISSN 1179-3163.
  5. Schweingruber, Fritz Hans; Börner, Annett; Schulze, Ernst-Detlef (21 вересня 2012), Introduction to Volume 2, Atlas of Stem Anatomy in Herbs, Shrubs and Trees, Springer Berlin Heidelberg: 1—4, doi:10.1007/978-3-642-20435-7_1, ISBN 9783642204340
  6. Hypericum coris L., 1753 - Millepertuis coris. Inventaire National du Patrimoine Naturel. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 3 травня 2019.
  7. Nomenclature | Hypericum online. hypericum.myspecies.info. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  8. Hypericum coris | California Flora Nursery. www.calfloranursery.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 3 травня 2019.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]