Суцвіття
Суцві́ття (лат. inflorescentia) — це система видозмінених пагонів, що несуть квітки.
Квітки рідко розміщені на пагонах поодиноко (напр., магнолія, тюльпан), найчастіше вони зібрані у групи, що утворюють суцвіття. Про переваги останніх над поодинокими квітками йтиметься нижче. Будь-яке суцвіття має головну вісь (вісь суцвіття) та бічні осі, які можуть або розгалужуватись, або бути нерозгалуженими, їхні кінцеві відгалуження (квітконіжки) несуть квітки.
Всі суцвіття поділяються на вузли і міжвузля (пор. з пагоном). На вузлах розміщуються приквітки, а на вузлах квітконіжки — приквітнички.
[ред.] Класифікація і характеристика суцвіть
[ред.] За типом розгалуження
Прості — суцвіття, у яких на головній осі розташовуються поодинокі квітки і, таким чином, галуження не перевищує двох порядків (наприклад, гіацинт, черемха, подорожник та інше);
Складні — суцвіття, у яких на головній осі розташовуються власні (парціальні) суцвіття, тобто розгалуження досягає трьох, чотирьох і більше порядків (наприклад, бузок, бирючина, калина та ін.). Їх також називають волоть.
[ред.] За типом наростання і напрямку розкриття квіток
Рацемозні, ботриоїдні або ботричні (від лат. racēmus і грец. ботріон — китиця, гроно) — суцвіття, які характеризуються моноподіальним типом наростання осей і акропетальним (тобто спрямованим від підстави осі до її верхівки) розкриттям квіток (наприклад, іван-чай, грицики та ін.);
Цимоїди (від лат. cyma — напівзонтик) — суцвіття, які характеризуються симподіальним типом наростання осей і базіпетальним (тобто спрямованим від верхівки осі до її основи) розкриттям квіток.
[ред.] За наявністю чи відсутністю приквіток, їх характер
Фрондозні — з розвиненими зеленими приквітками (меліса лікарська, собача кропива звичайна);
Фрондулозні — з маленькими зеленими приквітками (льонок звичайний, фіалка);
Брактеозні — з лусковидними приквітками (конвалія, бузок, вишня, полин);
Антодії — із забарвленими великими або маленькими, сухими чи соковитими приквітками (шавлія мускатна, цмин пісковий, артишок колючий);
Голі — з редукованими приквітками або без них (капуста, дзвоники).
Існують і перехідні форми суцвітя: фрондозно-фрондульозні, фрондозно-брактеозні тощо.
[ред.] За будовою верхівок головної осі та бічних паракладіїв
Політелічні, відкриті, незавершені, бокоцвіті — головна та бічні осі ростуть необмежено і не закінчуються квіткою; послідовність розквітання знизу вгору, від центру до периферії (родини капустяні, вересові, зонтичні, первоцвіті, бобові, губоцвіті, ранникові, пасльонові, айстрові, злакові тощо).
Монотелічні, закриті, завершені, верхоцвіті — головна і бічні осі рано припиняють ріст, закінчуються квіткою, послідовність розквітання зверху донизу, від периферії до центру (родини жовтецеві, геранієві, гвоздикові, рутові, льонові, розоцвіті, товстолисті, маренові, шорстколисті тощо).
[ред.] За чисельністю, щільністю, компактністю квіток, орієнтацією головної осі та квіток у просторі
[ред.] Чисельність
2-3-квіткові (двоквітковий монохазій герані болотної, триквітковий дихазій бруслини бородавчастої),
Малоквіткові (полуниці лісові).
Багатоквіткові (дивина ведмежа).
[ред.] Щільність
Розлогі (марена красильна, скумпія звичайна, овес).
Валькуваті (гірчак почечуйний).
Вкорочені.
Компактні (бобівник трилистий, сумах дубильний).
Скупчені (симоній смокви, ціацій молочаю, колосок шовковиці).
Густоквіткові.
Щільні (гірчак зміїний).
Видовжені.
[ред.] Компактність квіток
Рідкоквіткові.
Розріджені (рутвиця).
Переривчасті (м’ята перцева) тощо.
[ред.] Орієнтація головної осі та квіток
Односторонні (шоломниця байкальська, конвалія звичайна, наперстянка великоквіткова).
Двосторонні.
Багатосторонні (наперстянка шерстиста).
Прямостоячі (гіркокаштан звичайний, грицики звичайні).
Звислі (робінія звичайна, черемха звичайна, смородина чорна, барбарис звичайний, хміль звичайний).
Пониклі (гірчак перцевий, кропива дводомна, діоскорея ніпонська, бадан товстолистий).
Сучасну класифікацію суцвіть розробив німецький морфолог Вільгельм Тролль (1897—1978). В підручниках використовують спрощений варіант цієї класифікації.
[ред.] За розташуванням на пагоні
Верхівкові, або термінальні — на верхівці головного стебла та його гілок (наперстянка шерстиста, шавлія лікарська, хамоміла обідрана).
Пазушні — у пазухах листків (дуб звичайний, кропива дводомна, шовковиця біла, стефанія гола, маслина європейська).
Інтеркалярні утворені з придаткових бруньок на меживузлях гілок і стовбурів (гледичія каспійська, вовчі ягоди звичайні, шоколадне дерево).
[ред.] За статтю квіток, з яких складається суцвіття
Двостатеві — квітки двостатеві (лопух великий, яблуня домашня, аконіт, блекота тощо).
Моногамні складаються з одностатевих квіток: суцвіття тичинкові (чоловічі) та суцвіття маточкові (жіночі), які в однодомних рослин знаходяться разом на одному екземплярі (береза, дуб, горіх грецький), а у дводомних — на різних (верба, тополя, обліпиха, кропива дводомна).
Полігамні — з одностатевими квітками в одному суцвітті (рогоз широколистий, молочай Тетяни, рицина звичайна) або з одно- і двостатевими квітками в одному суцвітті (дерен швецький, альбіція).
[ред.] Біологічна роль суцвіть
Зібрані у суцвіття квітки — це пристосування рослин для поліпшення запилення. Наприклад, зібрані разом дрібні квітки (у калини, редьки, горобини) добре помітні для комах-запилювачів. А у вітрозапильних рослин дрібні квітки, зібрані у суцвіття, краще вловлюють пилок з повітря (наприклад, у верби, тополі, кукурудзи). У суцвітті утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках. Це сприяє зростанню чисельності виду та його поширенню.
