Невротизм: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Створена сторінка: '''Нейротизм''' — фундаментальна риса особистості у психології, що характеризується т... Мітка: суміш розкладок у тексті |
м Розставлено посилання Мітки: перше редагування Візуальний редактор |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Нейротизм''' — фундаментальна риса особистості у психології, що характеризується тривожністю, страхом, швидкою зміною настрою, фрустрацією та відчуттям самотності. Вважається, що люди при нейротизмі гірше справляються зі стресом, схильні перебільшувати негативну сторону тієї чи іншої ситуації. Частіше за все такі особистості сором'язливі і мають проблеми із втриманням гніву. |
'''Нейротизм''' — фундаментальна риса особистості у психології, що характеризується тривожністю, страхом, швидкою зміною настрою, фрустрацією та відчуттям самотності. Вважається, що люди при нейротизмі гірше справляються зі стресом, схильні перебільшувати негативну сторону тієї чи іншої ситуації. Частіше за все такі особистості сором'язливі і мають проблеми із втриманням гніву. |
||
Високий ступінь нейротизму вказує на ризик появи плеяди симптомів, що характерні для класичних психічних розладів: [[депресія]], [[фобії]], панічні атаки, — що традиційно характерно для [[Невроз|неврозу]]. Не варто плутати нейротизм та [[невроз]], адже невротичні симптоми може переживати і людина без нейротичної риси. |
Високий ступінь нейротизму вказує на ризик появи плеяди симптомів, що характерні для класичних психічних розладів: [[депресія]], [[фобії]], панічні атаки, — що традиційно характерно для [[Невроз|неврозу]]. Не варто плутати нейротизм та [[невроз]], адже невротичні симптоми може переживати і людина без нейротичної риси.<ref name=":0">{{Cite news|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0191886908002195|title=Development and Validation of an International English Big-Five Mini-Markers|last=Thompson|first=Edmund R.|date=2008-10-01|pages=542–548|work=Personality and Individual Differences|volume=45|doi=10.1016/j.paid.2008.06.013|issue=6|accessdate=2016-09-19}}</ref><ref name=":1">{{Cite news|url=https://www.cambridge.org/core/journals/psychological-medicine/article/neuroticisms-prospective-association-with-mental-disorders-halves-after-adjustment-for-baseline-symptoms-and-psychiatric-history-but-the-adjusted-association-hardly-decays-with-time-a-meta-analysis-on-59-longitudinalprospective-studies-with-443-313-participants/35DF609ABE724C4F25C247D03C38BB3C|title=Neuroticism's prospective association with mental disorders halves after adjustment for baseline symptoms and psychiatric history, but the adjusted association hardly decays with time: a meta-analysis on 59 longitudinal/prospective studies with 443 313 participants|last=Jeronimus|first=B. F.|last2=Kotov|first2=R.|last3=Riese|first3=H.|last4=Ormel|first4=J.|date=2016-08-01|pages=1–24|work=Psychological Medicine|doi=10.1017/S0033291716001653|issn=0033-2917|accessdate=2016-09-19}}</ref><ref name=":2">{{Cite news|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0272735813000664|title=Neuroticism and common mental disorders: Meaning and utility of a complex relationship|last=Ormel|first=Johan|last2=Jeronimus|first2=Bertus F.|last3=Kotov|first3=Roman|last4=Riese|first4=Harriëtte|last5=Bos|first5=Elisabeth H.|last6=Hankin|first6=Benjamin|last7=Rosmalen|first7=Judith G. M.|last8=Oldehinkel|first8=Albertine J.|date=2013-07-01|pages=686–697|work=Clinical Psychology Review|volume=33|doi=10.1016/j.cpr.2013.04.003|pmc=4382368|pmid=23702592|issue=5|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
Нейротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів (методика [[Ганс Айзенк|Ганса Айзенка]]). |
Нейротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів (методика [[Ганс Айзенк|Ганса Айзенка]]). |
||
Прийнято вважати, що особистості, в яких низький рівень нейротизму, є більш емоційно стабільними, терплячими, стресостійкими, рідше відчувають емоційну напругу. Хоча такі індивіди у меншій мірі піддаються негативним емоційним впливам, це не означає, що для них характерний високий рівень позитивних переживань. |
Прийнято вважати, що особистості, в яких низький рівень нейротизму, є більш емоційно стабільними, терплячими, стресостійкими, рідше відчувають емоційну напругу. Хоча такі індивіди у меншій мірі піддаються негативним емоційним впливам, це не означає, що для них характерний високий рівень позитивних переживань. <ref name=":0" /><ref name=":1" /> |
||
== Дослідження нейротизму == |
== Дослідження нейротизму == |
||
[[Ганс Айзенк]], який вважається одним із родоначальників досліджень особистості, вперше вводить поняття нейротизм на базі трьохфакторної теорії особистості на рівні з такими рисами як «психотизм» та «екстраверсія». |
[[Ганс Айзенк]], який вважається одним із родоначальників досліджень особистості, вперше вводить поняття нейротизм на базі трьохфакторної теорії особистості на рівні з такими рисами як «психотизм» та «екстраверсія».<ref name=":3">{{Cite news|url=http://psycnet.apa.org/?&fa=main.doiLanding&doi=10.1037/0003-066X.48.1.26|title=The structure of phenotypic personality traits.|last=Goldberg|first=Lewis R.|pages=26–34|work=American Psychologist|volume=48|doi=10.1037/0003-066x.48.1.26|issue=1|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
Нейротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів, однак достатньо часто у практиці зустрічаються [[Peer review|рецензування]] (peer-reports) при залученні екзаменатора, який спостерігає не тільки за відповідями піддослідного, але і за його моторикою. Опитувальники в основному мають '''лексичний характер''' (піддослідний вибирає слово із декількох запропонованих, що найбільш характерне для нього) або подаються у вигляді '''закінченого виразу'''. Висновки робляться на базі вибраних тверджень (слів, означень, виразів) та часу, що індивід витратив на вирішення даної задачі. |
Нейротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів, однак достатньо часто у практиці зустрічаються [[Peer review|рецензування]] (peer-reports) при залученні екзаменатора, який спостерігає не тільки за відповідями піддослідного, але і за його моторикою. Опитувальники в основному мають '''лексичний характер''' (піддослідний вибирає слово із декількох запропонованих, що найбільш характерне для нього) або подаються у вигляді '''закінченого виразу'''. Висновки робляться на базі вибраних тверджень (слів, означень, виразів) та часу, що індивід витратив на вирішення даної задачі.<ref name=":0" /> |
||
'''Лексичні вирази '''— прикметники, що характеризують нейротичний стан та його прояви, які мають протилежні значення і подаються попарно. [[Льюїс Голдберг]] (1992) запропонував 20 слів для вимірювання ступеню нейротизму у рамках 100-слівної моделі особистості [[Велика п'ятірка (психологія)|«Велика п'ятірка»]]. [[Герард Саусер]] (1994) розробив коротку 8-слівну модель як частину його міні-тесту із 40 слів на емоційний інтелект. |
'''Лексичні вирази '''— прикметники, що характеризують нейротичний стан та його прояви, які мають протилежні значення і подаються попарно. [[Льюїс Голдберг]] (1992) запропонував 20 слів для вимірювання ступеню нейротизму у рамках 100-слівної моделі особистості [[Велика п'ятірка (психологія)|«Велика п'ятірка»]]. [[Герард Саусер]] (1994) розробив коротку 8-слівну модель як частину його міні-тесту із 40 слів на емоційний інтелект.<ref name=":0" /><ref name=":1" /> |
||
При застосуванні методики вибору '''закінченого виразу''' (Statement measures) для дослідника відкривається більше поле для дослідження показників особистості. Як правило, респондентам пропонуються наступні вирази: ''«Залишаюсь спокійним навіть при великому емоційному тиску»'', ''«Мій настрій швидко змінюється»'' тощо. |
При застосуванні методики вибору '''закінченого виразу''' (Statement measures) для дослідника відкривається більше поле для дослідження показників особистості. Як правило, респондентам пропонуються наступні вирази: ''«Залишаюсь спокійним навіть при великому емоційному тиску»'', ''«Мій настрій швидко змінюється»'' тощо.<ref name=":0" /> |
||
=== Біопсихічна теорія особистості === |
=== Біопсихічна теорія особистості === |
||
Явище нейротизму також досліджувалось в рамках біопсихологічної теорії особистості за Греєм. Його метод базувався на шкалі з двома вимірами: Система Гальмування Поведінки (BIS — Behavioural Inhibition System) та Система Активації Поведінки (BАS — Behavioural Activation System). |
Явище нейротизму також досліджувалось в рамках біопсихологічної теорії особистості за Греєм. Його метод базувався на шкалі з двома вимірами: Система Гальмування Поведінки (BIS — Behavioural Inhibition System) та Система Активації Поведінки (BАS — Behavioural Activation System).<ref name=":4">{{Cite news|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0092656605000553|title=The international personality item pool and the future of public-domain personality measures|last=Goldberg|first=Lewis R.|last2=Johnson|first2=John A.|last3=Eber|first3=Herbert W.|last4=Hogan|first4=Robert|last5=Ashton|first5=Michael C.|last6=Cloninger|first6=C. Robert|last7=Gough|first7=Harrison G.|date=2006-02-01|pages=84–96|work=Journal of Research in Personality|volume=40|doi=10.1016/j.jrp.2005.08.007|issue=1|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
За даними досліджень BAS регулює поведінковий підхід, що відповідає за обумовлену або необумовлену нагороду, мають тягу до новизни, розваг, пригод. Взагалом, індивіди з високою активністю BAS є більш імпульсивними і мають проблеми з витримкою при досягненні певних цілей. |
За даними досліджень BAS регулює поведінковий підхід, що відповідає за обумовлену або необумовлену нагороду, мають тягу до новизни, розваг, пригод. Взагалом, індивіди з високою активністю BAS є більш імпульсивними і мають проблеми з витримкою при досягненні певних цілей.<ref>{{Cite news|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0006899306013291|title=Error-related ERP components and individual differences in punishment and reward sensitivity|last=Boksem|first=Maarten A. S.|last2=Tops|first2=Mattie|last3=Wester|first3=Anne E.|last4=Meijman|first4=Theo F.|last5=Lorist|first5=Monicque M.|date=2006-07-26|pages=92–101|work=Brain Research|volume=1101|doi=10.1016/j.brainres.2006.05.004|issue=1|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
Система Гальмування Поведінки (BIS) відповідає за «поведінку уникання» і відноситься до так званої системи покарання. Індивіди при більшій активації BIS умовно вважаються консерваторами і є у значній мірі вразливими до негативних переживань, [[Фрустрація|фрустрації]], емоційних потрясінь, страху, суму, тривоги тощо. |
Система Гальмування Поведінки (BIS) відповідає за «поведінку уникання» і відноситься до так званої системи покарання. Індивіди при більшій активації BIS умовно вважаються консерваторами і є у значній мірі вразливими до негативних переживань, [[Фрустрація|фрустрації]], емоційних потрясінь, страху, суму, тривоги тощо. |
||
Згідно з теорії Грея, якості особистості залежать від сили BAS (підхід мотивації) та BIS (підхід уникання). Таким чином, високий ступінь активації BAS характеризується високою екстраверсією, низьким нейротизмом та імпульсивністю, у той час як BIS — високою інтроверсією, високим нейротизмом та високою тривогою. Також вважається, що при високому рівні BAS спостерігається вищий позитивний [[афект]] при нагороді, а при переважанні BIS навпаки — гіперболізований негативний [[афект]] на покарання. |
Згідно з теорії Грея, якості особистості залежать від сили BAS (підхід мотивації) та BIS (підхід уникання). Таким чином, високий ступінь активації BAS характеризується високою екстраверсією, низьким нейротизмом та імпульсивністю, у той час як BIS — високою інтроверсією, високим нейротизмом та високою тривогою. Також вважається, що при високому рівні BAS спостерігається вищий позитивний [[афект]] при нагороді, а при переважанні BIS навпаки — гіперболізований негативний [[афект]] на покарання.<ref>{{Cite news|url=http://psycnet.apa.org/?&fa=main.doiLanding&doi=10.1037/0022-3514.67.2.319|title=Behavioral inhibition, behavioral activation, and affective responses to impending reward and punishment: The BIS/BAS Scales.|last=Carver|first=Charles S.|last2=White|first2=Teri L.|pages=319–333|work=Journal of Personality and Social Psychology|volume=67|doi=10.1037/0022-3514.67.2.319|issue=2|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
== Психопатологія == |
== Психопатологія == |
||
Дослідження показали, що широкий спектр психічних розладів в тій чи іншій мірі корелює з нейротизмом у порівнянні із загальним рівнем населення. Розлади настрою, такі як [[Депресія (психологія)|депресія]], [[Біполярний афективний розлад|біполярні розлади]], [[тривожність]], розлади харчування ([[булімія]], [[анорексія]]), [[шизофренія]], розлади особистості та [[іпохондрія]] частіше діагностуються у людей з високим нейротизмом. Інші розлади особистості характеризуються незначним рівнем нейротизму ([[нарцисизм]], [[істерія]]). |
Дослідження показали, що широкий спектр психічних розладів в тій чи іншій мірі корелює з нейротизмом у порівнянні із загальним рівнем населення. Розлади настрою, такі як [[Депресія (психологія)|депресія]], [[Біполярний афективний розлад|біполярні розлади]], [[тривожність]], розлади харчування ([[булімія]], [[анорексія]]), [[шизофренія]], розлади особистості та [[іпохондрія]] частіше діагностуються у людей з високим нейротизмом. Інші розлади особистості характеризуються незначним рівнем нейротизму ([[нарцисизм]], [[істерія]]).<ref name=":2" /> |
||
Затримка у задоволенні власних проблем є однією з причин дестабілізації емоційного стану індивідів з вираженим нейротизмом. |
Затримка у задоволенні власних проблем є однією з причин дестабілізації емоційного стану індивідів з вираженим нейротизмом.<ref name=":3" /><ref name=":4" /> |
||
== Нейрофізіологія == |
== Нейрофізіологія == |
||
Дослідження показали, що наявні фізіологічні відмінності мозку, що пов'язані з нейротизмом. [[Ганс Айзенк]] вивів теорію, що нейротизм пов'язаний з активністю [[Лімбічна система|лімбічної системи]]. Також за його дослідженнями виявилось, що нейротизм характерний для індивідів з вираженим переважанням [[Симпатична нервова система|симпатичної регуляції нервової системи]]. |
Дослідження показали, що наявні фізіологічні відмінності мозку, що пов'язані з нейротизмом. [[Ганс Айзенк]] вивів теорію, що нейротизм пов'язаний з активністю [[Лімбічна система|лімбічної системи]]. Також за його дослідженнями виявилось, що нейротизм характерний для індивідів з вираженим переважанням [[Симпатична нервова система|симпатичної регуляції нервової системи]].<ref name=":3" /> |
||
=== Роль серотоніну === |
=== Роль серотоніну === |
||
Важливий фактор наявності нейротизму — генетична схильність. Нейротизм асоціюють з генетичними варіаціями 5-HTTLPR — явищем [[Поліморфізм (біологія)|поліморфізму]] гену транспортеру [[Серотонін|серотоніну]]. Завдяки [[Позитрон-емісійна томографія|позитрон-емісійної томографії (ПЕТ)]] було виявлено, що індивіди з високим показником нейротизму мають високий ступінь зв'язування альтасерину в певних зонах [[Лімбічна система|лімбічної системи]]. Це вказує на те, що такі індивіди мають більшу концентрацію [[Рецептор (білок)|рецепторів]] [[Серотонін|серотоніну]] 2-го типу 5-HT2A у даних відділах. Таким чином, вищезазначені дослідження вказують на те, що рівень |
Важливий фактор наявності нейротизму — генетична схильність. Нейротизм асоціюють з генетичними варіаціями 5-HTTLPR — явищем [[Поліморфізм (біологія)|поліморфізму]] гену транспортеру [[Серотонін|серотоніну]]. Завдяки [[Позитрон-емісійна томографія|позитрон-емісійної томографії (ПЕТ)]] було виявлено, що індивіди з високим показником нейротизму мають високий ступінь зв'язування альтасерину в певних зонах [[Лімбічна система|лімбічної системи]]. Це вказує на те, що такі індивіди мають більшу концентрацію [[Рецептор (білок)|рецепторів]] [[Серотонін|серотоніну]] 2-го типу 5-HT2A у даних відділах. Таким чином, вищезазначені дослідження вказують на те, що рівень експресії серотонінових [[Рецептор (білок)|рецепторів]] має тісний взаємозв'язок із ступенем прояву нейротизму.<ref>{{Cite news|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27257942|title=The Relationship between Personality Traits, the 5HTT Polymorphisms, and the Occurrence of Anxiety and Depressive Symptoms in Elite Athletes|last=Petito|first=Annamaria|last2=Altamura|first2=Mario|last3=Iuso|first3=Salvatore|last4=Padalino|first4=Flavia A.|last5=Sessa|first5=Francesco|last6=D'Andrea|first6=Giovanna|last7=Margaglione|first7=Maurizio|last8=Bellomo|first8=Antonello|date=2016-01-01|pages=e0156601|work=PloS One|volume=11|doi=10.1371/journal.pone.0156601|issn=1932-6203|pmc=4892635|pmid=27257942|issue=6|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
=== Роль BDNF === |
=== Роль BDNF === |
||
[[Фактори росту|Нейротропний фактор мозку]] (Brain-derived neurotrophic factor — BDNF) є одним з ключових білків для виживання, росту та диференціації нейронів. Існує багато доказів, що патологічні флуктуації [[Фактори росту|BDNF]] приймають участь у розвитку емоційних розладів. |
[[Фактори росту|Нейротропний фактор мозку]] (Brain-derived neurotrophic factor — BDNF) є одним з ключових білків для виживання, росту та диференціації нейронів. Існує багато доказів, що патологічні флуктуації [[Фактори росту|BDNF]] приймають участь у розвитку емоційних розладів.<ref>{{Cite news|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20345896?log$=activity|title=Plasma BDNF concentration, Val66Met genetic variant and depression-related personality traits|last=Terracciano|first=A.|last2=Martin|first2=B.|last3=Ansari|first3=D.|last4=Tanaka|first4=T.|last5=Ferrucci|first5=L.|last6=Maudsley|first6=S.|last7=Mattson|first7=M. P.|last8=Costa|first8=P. T.|date=2010-07-01|pages=512–518|work=Genes, Brain, and Behavior|volume=9|doi=10.1111/j.1601-183X.2010.00579.x|issn=1601-183X|pmc=2907437|pmid=20345896|issue=5|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
Нейротизм відображає хронічну тенденцію переживати негативні емоції, що є значним провісником депресивних розладів частково через те, що нейротизм виражає загальну схильність до [[Депресія|депресій]]. Також нейротизм корелює з активністю кровопостачання [[Гіпокамп|гіпокампу]] — структури, що в найбільшій мірі взаємодіє з [[Фактори росту|BDNF]] та приймає участь у розвитку депресивних станів. Згідно з деякими дослідженнями, низький рівень [[Фактори росту|BDNF]] у сироватці крові може відображатись у частих змінах настрою, [[Тривожність|відчуттям тривоги]] тощо. |
Нейротизм відображає хронічну тенденцію переживати негативні емоції, що є значним провісником депресивних розладів частково через те, що нейротизм виражає загальну схильність до [[Депресія|депресій]]. Також нейротизм корелює з активністю кровопостачання [[Гіпокамп|гіпокампу]] — структури, що в найбільшій мірі взаємодіє з [[Фактори росту|BDNF]] та приймає участь у розвитку депресивних станів. Згідно з деякими дослідженнями, низький рівень [[Фактори росту|BDNF]] у сироватці крові може відображатись у частих змінах настрою, [[Тривожність|відчуттям тривоги]] тощо. <ref>{{Cite news|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/25885038|title=Serum brain-derived neurotrophic factor levels and personality traits in patients with major depression|last=Nomoto|first=Hiroshi|last2=Baba|first2=Hajime|last3=Satomura|first3=Emi|last4=Maeshima|first4=Hitoshi|last5=Takebayashi|first5=Naoko|last6=Namekawa|first6=Yuki|last7=Suzuki|first7=Toshihito|last8=Arai|first8=Heii|date=2015-01-01|pages=33|work=BMC psychiatry|volume=15|doi=10.1186/s12888-015-0413-1|issn=1471-244X|pmc=4354762|pmid=25885038|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
=== Роль кортизолу === |
=== Роль кортизолу === |
||
Вважається, що постійне перебування індивіда під дією стресових факторів викликає лабільність захисних механізмів до зміни настрою та тривожних психічних розладів. Стресорний дисбаланс гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової осі (ГГАО) є одним із шляхів, що може відноситись до нейротизму та посилення його проявів. |
Вважається, що постійне перебування індивіда під дією стресових факторів викликає лабільність захисних механізмів до зміни настрою та тривожних психічних розладів. Стресорний дисбаланс гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової осі (ГГАО) є одним із шляхів, що може відноситись до нейротизму та посилення його проявів.<ref name=":5">{{Cite news|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21983226?log$=activity|title=Neuroticism, acculturation and the cortisol awakening response in Mexican American adults|last=Mangold|first=Deborah|last2=Mintz|first2=Jim|last3=Javors|first3=Martin|last4=Marino|first4=Elise|date=2012-01-01|pages=23–30|work=Hormones and Behavior|volume=61|doi=10.1016/j.yhbeh.2011.09.009|issn=1095-6867|pmc=3264834|pmid=21983226|issue=1|accessdate=2016-09-19}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21381799?log$=activity|title=The direct and interactive effects of neuroticism and life stress on the severity and longitudinal course of depressive symptoms|last=Brown|first=Timothy A.|last2=Rosellini|first2=Anthony J.|date=2011-11-01|pages=844–856|work=Journal of Abnormal Psychology|volume=120|doi=10.1037/a0023035|issn=1939-1846|pmc=3118941|pmid=21381799|issue=4|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
[[Кортизол]] — маркер активності системи ГГАО, що детермінований генетично. Це означає, що зміни концентрації [[Кортизол|кортизолу]] в організмі може дати важливу інформацію щодо сили відповіді на стресові ситуації в залежності від того, чи знаходиться організм у хронічному [[Стрес|стресі]] чи у спокійному середовищі. |
[[Кортизол]] — маркер активності системи ГГАО, що детермінований генетично. Це означає, що зміни концентрації [[Кортизол|кортизолу]] в організмі може дати важливу інформацію щодо сили відповіді на стресові ситуації в залежності від того, чи знаходиться організм у хронічному [[Стрес|стресі]] чи у спокійному середовищі.<ref name=":5" /> |
||
Відомо, що виділення [[Кортизол|кортизолу]] має [[Циркадний ритм|циркадний ритм]]. Є дані деяких досліджень, що засвідчують збільшення відчуття [[Тривожність|тривоги]], появи ознак [[Депресія|депресій]] і зміни настрою, зниження працездатності, що пов'язують зі стабільним збільшенням добової концентрації [[Кортизол|кортизолу]] в наслідок дії хронічного [[Стрес|стресу]]. |
Відомо, що виділення [[Кортизол|кортизолу]] має [[Циркадний ритм|циркадний ритм]]. Є дані деяких досліджень, що засвідчують збільшення відчуття [[Тривожність|тривоги]], появи ознак [[Депресія|депресій]] і зміни настрою, зниження працездатності, що пов'язують зі стабільним збільшенням добової концентрації [[Кортизол|кортизолу]] в наслідок дії хронічного [[Стрес|стресу]].<ref name=":5" /> |
||
Однак, на сьогодні остаточного підтвердження достовірності цієї теорії і досі не отримано. Можливою причиною суперечливих даних є відмінності між вимірами рівню [[Кортизол|кортизолу]]. |
Однак, на сьогодні остаточного підтвердження достовірності цієї теорії і досі не отримано. Можливою причиною суперечливих даних є відмінності між вимірами рівню [[Кортизол|кортизолу]].<ref name=":5" /> |
||
== Анатомічні особливості == |
== Анатомічні особливості == |
||
Досліди нейровізуалізації [[МРТ]] виявили, що загальний об'єм мозку негативно корелює із нейротизмом. |
Досліди нейровізуалізації [[МРТ]] виявили, що загальний об'єм мозку негативно корелює із нейротизмом.<ref name=":6">{{Cite news|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3195960/|title=White Matter Integrity and Five-Factor Personality Measures in Healthy Adults|last=Xu|first=Jiansong|last2=Potenza|first2=Marc N.|date=2012-01-02|pages=800–807|work=NeuroImage|volume=59|doi=10.1016/j.neuroimage.2011.07.040|issn=1053-8119|pmc=3195960|pmid=21840401|issue=1|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
Досліди нейровізуалізації показали значну кореляцію між нейротизмом і функціонуванням мозку та його окремих структур. Так, наприклад, для нейротизму характерне значне функціональне збудження префронтальної кори та [[Мигдалеподібне тіло|мигдалевидного тіла]] у відповідь на емоційні стимули, а також функціональний зв'язок між вищезазначеними структурами у відповідь на виконання завдань. |
Досліди нейровізуалізації показали значну кореляцію між нейротизмом і функціонуванням мозку та його окремих структур. Так, наприклад, для нейротизму характерне значне функціональне збудження префронтальної кори та [[Мигдалеподібне тіло|мигдалевидного тіла]] у відповідь на емоційні стимули, а також функціональний зв'язок між вищезазначеними структурами у відповідь на виконання завдань.<ref name=":6" /> |
||
Також виявлено, що бажання пізнавати нове, залежність від нагороди та креативність залежать від ступеню інтегрованості та об'єму [[Біла речовина|білої речовини]], що поєднують такі структури як [[гіпокамп]], [[Мигдалеподібне тіло|мигдалевидне тіло]], [[Лушпина|стріатум]] та префронтальна кора. |
Також виявлено, що бажання пізнавати нове, залежність від нагороди та креативність залежать від ступеню інтегрованості та об'єму [[Біла речовина|білої речовини]], що поєднують такі структури як [[гіпокамп]], [[Мигдалеподібне тіло|мигдалевидне тіло]], [[Лушпина|стріатум]] та префронтальна кора.<ref name=":6" /> |
||
== Статтеві та географічні відмінності == |
== Статтеві та географічні відмінності == |
||
Результати соціологічних досліджень виявили, що, як правило, жінки мають більш значні вираження нейротизму у порівнянні з чоловіками. Дослідження проводились методом [[Велика п'ятірка (психологія)|«Великої п'ятірки»]] серед 55 національностей. Для чоловіків Ботсвани та Індонезіїї було виявлено трохи вищий рівень нейротизму у порівнянні з жінками. Незначна різниця показників (менш ніж 0,2 стандартного відхилення) між чоловіками та жінками характерна для наступних країн: Бангладеш, Танзанія, Ефіопя, Греція, Японія, Ботсвана та Індонезія. Значна різниця показників (більш ніж 0,8 стандартного відхилення) нейротизму між жінками і чоловіками була виявлена в Ізраїлі та Мороко. Виявлено, що для Африканського та Азіатського регіонів характерна менша різниця нейротизму між жінками і чоловіками у порівнянні із Європою, Північною та Південною Америкою. Серед жінок різних національностей показники нейротизму відрізнялись несуттєво. Однак у чоловіків «західного світу» нейротизм виявлявся у меншій мірі аніж для народів Азії та Африки. Загальна тенденція нейротизму у чоловіків прямо пропорційна ступеню розвитку країни. |
Результати соціологічних досліджень виявили, що, як правило, жінки мають більш значні вираження нейротизму у порівнянні з чоловіками. Дослідження проводились методом [[Велика п'ятірка (психологія)|«Великої п'ятірки»]] серед 55 національностей. Для чоловіків Ботсвани та Індонезіїї було виявлено трохи вищий рівень нейротизму у порівнянні з жінками. Незначна різниця показників (менш ніж 0,2 стандартного відхилення) між чоловіками та жінками характерна для наступних країн: Бангладеш, Танзанія, Ефіопя, Греція, Японія, Ботсвана та Індонезія. Значна різниця показників (більш ніж 0,8 стандартного відхилення) нейротизму між жінками і чоловіками була виявлена в Ізраїлі та Мороко. Виявлено, що для Африканського та Азіатського регіонів характерна менша різниця нейротизму між жінками і чоловіками у порівнянні із Європою, Північною та Південною Америкою. Серед жінок різних національностей показники нейротизму відрізнялись несуттєво. Однак у чоловіків «західного світу» нейротизм виявлявся у меншій мірі аніж для народів Азії та Африки. Загальна тенденція нейротизму у чоловіків прямо пропорційна ступеню розвитку країни.<ref>{{Cite news|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21477417?log$=activity|title=A longitudinal etiologic model for symptoms of anxiety and depression in women|last=Kendler|first=K. S.|last2=Gardner|first2=C. O.|date=2011-10-01|pages=2035–2045|work=Psychological Medicine|volume=41|doi=10.1017/S0033291711000225|issn=1469-8978|pmc=3163051|pmid=21477417|issue=10|accessdate=2016-09-19}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://psycnet.apa.org/?&fa=main.doiLanding&doi=10.1037/0022-3514.94.1.168|title=Why can't a man be more like a woman? Sex differences in Big Five personality traits across 55 cultures.|last=Schmitt|first=David P.|last2=Realo|first2=Anu|last3=Voracek|first3=Martin|last4=Allik|first4=Jüri|pages=168–182|work=Journal of Personality and Social Psychology|volume=94|doi=10.1037/0022-3514.94.1.168|issue=1|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
== Еволюційні переваги == |
== Еволюційні переваги == |
||
Згідно з деякими еволюційними теоріями нейротизм може мати деякі переваги. Наприклад, підвищення продуктивності та більше виживання індивідів за несприятливих та агресивних умов середовища завдяки високій чутливості до негативних факторів. Звичайно, надмірний нейротизм сприяє зниженню нервового та фізичного тонусу, що навпаки не буде сприяти кращому пристосуванню організму, тому більшість індивідів з нейротизмом, як правило, знаходяться на шкалі близько до [[Оптимум|оптимуму]]. |
Згідно з деякими еволюційними теоріями нейротизм може мати деякі переваги. Наприклад, підвищення продуктивності та більше виживання індивідів за несприятливих та агресивних умов середовища завдяки високій чутливості до негативних факторів. Звичайно, надмірний нейротизм сприяє зниженню нервового та фізичного тонусу, що навпаки не буде сприяти кращому пристосуванню організму, тому більшість індивідів з нейротизмом, як правило, знаходяться на шкалі близько до [[Оптимум|оптимуму]].<ref>{{Cite news|url=http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S027858460600008X|title=Darwinian models of depression: A review of evolutionary accounts of mood and mood disorders|last=Allen|first=Nicholas B.|last2=Badcock|first2=Paul B. T.|date=2006-07-01|pages=815–826|work=Progress in Neuro-Psychopharmacology and Biological Psychiatry|volume=30|doi=10.1016/j.pnpbp.2006.01.007|issue=5|accessdate=2016-09-19}}</ref> |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Версія за 17:40, 19 вересня 2016
Нейротизм — фундаментальна риса особистості у психології, що характеризується тривожністю, страхом, швидкою зміною настрою, фрустрацією та відчуттям самотності. Вважається, що люди при нейротизмі гірше справляються зі стресом, схильні перебільшувати негативну сторону тієї чи іншої ситуації. Частіше за все такі особистості сором'язливі і мають проблеми із втриманням гніву. Високий ступінь нейротизму вказує на ризик появи плеяди симптомів, що характерні для класичних психічних розладів: депресія, фобії, панічні атаки, — що традиційно характерно для неврозу. Не варто плутати нейротизм та невроз, адже невротичні симптоми може переживати і людина без нейротичної риси.[1][2][3]
Нейротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів (методика Ганса Айзенка).
Прийнято вважати, що особистості, в яких низький рівень нейротизму, є більш емоційно стабільними, терплячими, стресостійкими, рідше відчувають емоційну напругу. Хоча такі індивіди у меншій мірі піддаються негативним емоційним впливам, це не означає, що для них характерний високий рівень позитивних переживань. [1][2]
Дослідження нейротизму
Ганс Айзенк, який вважається одним із родоначальників досліджень особистості, вперше вводить поняття нейротизм на базі трьохфакторної теорії особистості на рівні з такими рисами як «психотизм» та «екстраверсія».[4]
Нейротизм вимірюється, як правило, за допомогою різноманітних шкал та опитувальних тестів, однак достатньо часто у практиці зустрічаються рецензування (peer-reports) при залученні екзаменатора, який спостерігає не тільки за відповідями піддослідного, але і за його моторикою. Опитувальники в основному мають лексичний характер (піддослідний вибирає слово із декількох запропонованих, що найбільш характерне для нього) або подаються у вигляді закінченого виразу. Висновки робляться на базі вибраних тверджень (слів, означень, виразів) та часу, що індивід витратив на вирішення даної задачі.[1]
Лексичні вирази — прикметники, що характеризують нейротичний стан та його прояви, які мають протилежні значення і подаються попарно. Льюїс Голдберг (1992) запропонував 20 слів для вимірювання ступеню нейротизму у рамках 100-слівної моделі особистості «Велика п'ятірка». Герард Саусер (1994) розробив коротку 8-слівну модель як частину його міні-тесту із 40 слів на емоційний інтелект.[1][2]
При застосуванні методики вибору закінченого виразу (Statement measures) для дослідника відкривається більше поле для дослідження показників особистості. Як правило, респондентам пропонуються наступні вирази: «Залишаюсь спокійним навіть при великому емоційному тиску», «Мій настрій швидко змінюється» тощо.[1]
Біопсихічна теорія особистості
Явище нейротизму також досліджувалось в рамках біопсихологічної теорії особистості за Греєм. Його метод базувався на шкалі з двома вимірами: Система Гальмування Поведінки (BIS — Behavioural Inhibition System) та Система Активації Поведінки (BАS — Behavioural Activation System).[5]
За даними досліджень BAS регулює поведінковий підхід, що відповідає за обумовлену або необумовлену нагороду, мають тягу до новизни, розваг, пригод. Взагалом, індивіди з високою активністю BAS є більш імпульсивними і мають проблеми з витримкою при досягненні певних цілей.[6]
Система Гальмування Поведінки (BIS) відповідає за «поведінку уникання» і відноситься до так званої системи покарання. Індивіди при більшій активації BIS умовно вважаються консерваторами і є у значній мірі вразливими до негативних переживань, фрустрації, емоційних потрясінь, страху, суму, тривоги тощо.
Згідно з теорії Грея, якості особистості залежать від сили BAS (підхід мотивації) та BIS (підхід уникання). Таким чином, високий ступінь активації BAS характеризується високою екстраверсією, низьким нейротизмом та імпульсивністю, у той час як BIS — високою інтроверсією, високим нейротизмом та високою тривогою. Також вважається, що при високому рівні BAS спостерігається вищий позитивний афект при нагороді, а при переважанні BIS навпаки — гіперболізований негативний афект на покарання.[7]
Психопатологія
Дослідження показали, що широкий спектр психічних розладів в тій чи іншій мірі корелює з нейротизмом у порівнянні із загальним рівнем населення. Розлади настрою, такі як депресія, біполярні розлади, тривожність, розлади харчування (булімія, анорексія), шизофренія, розлади особистості та іпохондрія частіше діагностуються у людей з високим нейротизмом. Інші розлади особистості характеризуються незначним рівнем нейротизму (нарцисизм, істерія).[3]
Затримка у задоволенні власних проблем є однією з причин дестабілізації емоційного стану індивідів з вираженим нейротизмом.[4][5]
Нейрофізіологія
Дослідження показали, що наявні фізіологічні відмінності мозку, що пов'язані з нейротизмом. Ганс Айзенк вивів теорію, що нейротизм пов'язаний з активністю лімбічної системи. Також за його дослідженнями виявилось, що нейротизм характерний для індивідів з вираженим переважанням симпатичної регуляції нервової системи.[4]
Роль серотоніну
Важливий фактор наявності нейротизму — генетична схильність. Нейротизм асоціюють з генетичними варіаціями 5-HTTLPR — явищем поліморфізму гену транспортеру серотоніну. Завдяки позитрон-емісійної томографії (ПЕТ) було виявлено, що індивіди з високим показником нейротизму мають високий ступінь зв'язування альтасерину в певних зонах лімбічної системи. Це вказує на те, що такі індивіди мають більшу концентрацію рецепторів серотоніну 2-го типу 5-HT2A у даних відділах. Таким чином, вищезазначені дослідження вказують на те, що рівень експресії серотонінових рецепторів має тісний взаємозв'язок із ступенем прояву нейротизму.[8]
Роль BDNF
Нейротропний фактор мозку (Brain-derived neurotrophic factor — BDNF) є одним з ключових білків для виживання, росту та диференціації нейронів. Існує багато доказів, що патологічні флуктуації BDNF приймають участь у розвитку емоційних розладів.[9]
Нейротизм відображає хронічну тенденцію переживати негативні емоції, що є значним провісником депресивних розладів частково через те, що нейротизм виражає загальну схильність до депресій. Також нейротизм корелює з активністю кровопостачання гіпокампу — структури, що в найбільшій мірі взаємодіє з BDNF та приймає участь у розвитку депресивних станів. Згідно з деякими дослідженнями, низький рівень BDNF у сироватці крові може відображатись у частих змінах настрою, відчуттям тривоги тощо. [10]
Роль кортизолу
Вважається, що постійне перебування індивіда під дією стресових факторів викликає лабільність захисних механізмів до зміни настрою та тривожних психічних розладів. Стресорний дисбаланс гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової осі (ГГАО) є одним із шляхів, що може відноситись до нейротизму та посилення його проявів.[11][12]
Кортизол — маркер активності системи ГГАО, що детермінований генетично. Це означає, що зміни концентрації кортизолу в організмі може дати важливу інформацію щодо сили відповіді на стресові ситуації в залежності від того, чи знаходиться організм у хронічному стресі чи у спокійному середовищі.[11]
Відомо, що виділення кортизолу має циркадний ритм. Є дані деяких досліджень, що засвідчують збільшення відчуття тривоги, появи ознак депресій і зміни настрою, зниження працездатності, що пов'язують зі стабільним збільшенням добової концентрації кортизолу в наслідок дії хронічного стресу.[11]
Однак, на сьогодні остаточного підтвердження достовірності цієї теорії і досі не отримано. Можливою причиною суперечливих даних є відмінності між вимірами рівню кортизолу.[11]
Анатомічні особливості
Досліди нейровізуалізації МРТ виявили, що загальний об'єм мозку негативно корелює із нейротизмом.[13]
Досліди нейровізуалізації показали значну кореляцію між нейротизмом і функціонуванням мозку та його окремих структур. Так, наприклад, для нейротизму характерне значне функціональне збудження префронтальної кори та мигдалевидного тіла у відповідь на емоційні стимули, а також функціональний зв'язок між вищезазначеними структурами у відповідь на виконання завдань.[13]
Також виявлено, що бажання пізнавати нове, залежність від нагороди та креативність залежать від ступеню інтегрованості та об'єму білої речовини, що поєднують такі структури як гіпокамп, мигдалевидне тіло, стріатум та префронтальна кора.[13]
Статтеві та географічні відмінності
Результати соціологічних досліджень виявили, що, як правило, жінки мають більш значні вираження нейротизму у порівнянні з чоловіками. Дослідження проводились методом «Великої п'ятірки» серед 55 національностей. Для чоловіків Ботсвани та Індонезіїї було виявлено трохи вищий рівень нейротизму у порівнянні з жінками. Незначна різниця показників (менш ніж 0,2 стандартного відхилення) між чоловіками та жінками характерна для наступних країн: Бангладеш, Танзанія, Ефіопя, Греція, Японія, Ботсвана та Індонезія. Значна різниця показників (більш ніж 0,8 стандартного відхилення) нейротизму між жінками і чоловіками була виявлена в Ізраїлі та Мороко. Виявлено, що для Африканського та Азіатського регіонів характерна менша різниця нейротизму між жінками і чоловіками у порівнянні із Європою, Північною та Південною Америкою. Серед жінок різних національностей показники нейротизму відрізнялись несуттєво. Однак у чоловіків «західного світу» нейротизм виявлявся у меншій мірі аніж для народів Азії та Африки. Загальна тенденція нейротизму у чоловіків прямо пропорційна ступеню розвитку країни.[14][15]
Еволюційні переваги
Згідно з деякими еволюційними теоріями нейротизм може мати деякі переваги. Наприклад, підвищення продуктивності та більше виживання індивідів за несприятливих та агресивних умов середовища завдяки високій чутливості до негативних факторів. Звичайно, надмірний нейротизм сприяє зниженню нервового та фізичного тонусу, що навпаки не буде сприяти кращому пристосуванню організму, тому більшість індивідів з нейротизмом, як правило, знаходяться на шкалі близько до оптимуму.[16]
Див. також
- ↑ а б в г д Thompson, Edmund R. (1 жовтня 2008). Development and Validation of an International English Big-Five Mini-Markers. Personality and Individual Differences. Т. 45, № 6. с. 542—548. doi:10.1016/j.paid.2008.06.013. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ а б в Jeronimus, B. F.; Kotov, R.; Riese, H.; Ormel, J. (1 серпня 2016). Neuroticism's prospective association with mental disorders halves after adjustment for baseline symptoms and psychiatric history, but the adjusted association hardly decays with time: a meta-analysis on 59 longitudinal/prospective studies with 443 313 participants. Psychological Medicine. с. 1—24. doi:10.1017/S0033291716001653. ISSN 0033-2917. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ а б Ormel, Johan; Jeronimus, Bertus F.; Kotov, Roman; Riese, Harriëtte; Bos, Elisabeth H.; Hankin, Benjamin; Rosmalen, Judith G. M.; Oldehinkel, Albertine J. (1 липня 2013). Neuroticism and common mental disorders: Meaning and utility of a complex relationship. Clinical Psychology Review. Т. 33, № 5. с. 686—697. doi:10.1016/j.cpr.2013.04.003. PMC 4382368. PMID 23702592. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ а б в Goldberg, Lewis R. The structure of phenotypic personality traits. American Psychologist. Т. 48, № 1. с. 26—34. doi:10.1037/0003-066x.48.1.26. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ а б Goldberg, Lewis R.; Johnson, John A.; Eber, Herbert W.; Hogan, Robert; Ashton, Michael C.; Cloninger, C. Robert; Gough, Harrison G. (1 лютого 2006). The international personality item pool and the future of public-domain personality measures. Journal of Research in Personality. Т. 40, № 1. с. 84—96. doi:10.1016/j.jrp.2005.08.007. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Boksem, Maarten A. S.; Tops, Mattie; Wester, Anne E.; Meijman, Theo F.; Lorist, Monicque M. (26 липня 2006). Error-related ERP components and individual differences in punishment and reward sensitivity. Brain Research. Т. 1101, № 1. с. 92—101. doi:10.1016/j.brainres.2006.05.004. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Carver, Charles S.; White, Teri L. Behavioral inhibition, behavioral activation, and affective responses to impending reward and punishment: The BIS/BAS Scales. Journal of Personality and Social Psychology. Т. 67, № 2. с. 319—333. doi:10.1037/0022-3514.67.2.319. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Petito, Annamaria; Altamura, Mario; Iuso, Salvatore; Padalino, Flavia A.; Sessa, Francesco; D'Andrea, Giovanna; Margaglione, Maurizio; Bellomo, Antonello (1 січня 2016). The Relationship between Personality Traits, the 5HTT Polymorphisms, and the Occurrence of Anxiety and Depressive Symptoms in Elite Athletes. PloS One. Т. 11, № 6. с. e0156601. doi:10.1371/journal.pone.0156601. ISSN 1932-6203. PMC 4892635. PMID 27257942. Процитовано 19 вересня 2016.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Terracciano, A.; Martin, B.; Ansari, D.; Tanaka, T.; Ferrucci, L.; Maudsley, S.; Mattson, M. P.; Costa, P. T. (1 липня 2010). Plasma BDNF concentration, Val66Met genetic variant and depression-related personality traits. Genes, Brain, and Behavior. Т. 9, № 5. с. 512—518. doi:10.1111/j.1601-183X.2010.00579.x. ISSN 1601-183X. PMC 2907437. PMID 20345896. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Nomoto, Hiroshi; Baba, Hajime; Satomura, Emi; Maeshima, Hitoshi; Takebayashi, Naoko; Namekawa, Yuki; Suzuki, Toshihito; Arai, Heii (1 січня 2015). Serum brain-derived neurotrophic factor levels and personality traits in patients with major depression. BMC psychiatry. Т. 15. с. 33. doi:10.1186/s12888-015-0413-1. ISSN 1471-244X. PMC 4354762. PMID 25885038. Процитовано 19 вересня 2016.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в г Mangold, Deborah; Mintz, Jim; Javors, Martin; Marino, Elise (1 січня 2012). Neuroticism, acculturation and the cortisol awakening response in Mexican American adults. Hormones and Behavior. Т. 61, № 1. с. 23—30. doi:10.1016/j.yhbeh.2011.09.009. ISSN 1095-6867. PMC 3264834. PMID 21983226. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Brown, Timothy A.; Rosellini, Anthony J. (1 листопада 2011). The direct and interactive effects of neuroticism and life stress on the severity and longitudinal course of depressive symptoms. Journal of Abnormal Psychology. Т. 120, № 4. с. 844—856. doi:10.1037/a0023035. ISSN 1939-1846. PMC 3118941. PMID 21381799. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ а б в Xu, Jiansong; Potenza, Marc N. (2 січня 2012). White Matter Integrity and Five-Factor Personality Measures in Healthy Adults. NeuroImage. Т. 59, № 1. с. 800—807. doi:10.1016/j.neuroimage.2011.07.040. ISSN 1053-8119. PMC 3195960. PMID 21840401. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Kendler, K. S.; Gardner, C. O. (1 жовтня 2011). A longitudinal etiologic model for symptoms of anxiety and depression in women. Psychological Medicine. Т. 41, № 10. с. 2035—2045. doi:10.1017/S0033291711000225. ISSN 1469-8978. PMC 3163051. PMID 21477417. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Schmitt, David P.; Realo, Anu; Voracek, Martin; Allik, Jüri. Why can't a man be more like a woman? Sex differences in Big Five personality traits across 55 cultures. Journal of Personality and Social Psychology. Т. 94, № 1. с. 168—182. doi:10.1037/0022-3514.94.1.168. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Allen, Nicholas B.; Badcock, Paul B. T. (1 липня 2006). Darwinian models of depression: A review of evolutionary accounts of mood and mood disorders. Progress in Neuro-Psychopharmacology and Biological Psychiatry. Т. 30, № 5. с. 815—826. doi:10.1016/j.pnpbp.2006.01.007. Процитовано 19 вересня 2016.