Нарцисизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нарциси́зм — риса характеру, яка полягає у виключній самозакоханості. Термін походить з грецького міфу про Нарциса, прекрасну молоду людину, який відкинув кохання німфи Ехо. У покарання за це він був приречений закохатися у власне відображення у воді озера, і помер від цієї любові.

У психології та психіатрії надмірний нарцисизм розглядають як серйозну особистісну дисфункцію або розлад особистості. Часто говорять про нарцисичної акцентуації характеру. Слова «нарцисизм», «нарцисичної» і «нарцис» зазвичай використовуються як негативно забарвлені, що вказують на марнославство, зарозумілість, егоїзм або просто самозакоханість. Стосовно соціальної групи вони можуть іноді означати елітарність або байдужість до проблем інших людей.

Зиґмунд Фрейд вважав, що певний нарцисизм є невід’ємною частиною будь-якої людини від її народження, і був першим хто застосував цей термін у психології[1].

Ендрю Моррісон стверджує, що дорослій людині розумну кількість здорового нарцисизму дозволяє збалансувати задоволення своїх потреб щодо оточуючих.

Посилання[ред.ред. код]