Невроз
| Неврози |
|
| МКХ-10 | F40-48 |
|---|---|
Невро́з (від дав.-гр. νεῦρον — нерв + osis — суфікс для позначення запальних процесів; синоніми — психоневро́з, невроти́чний розлад) — група захворювань, в основі яких лежать тимчасові зворотні порушення психіки функціонального характеру, зумовлені перевантаженням основних нервових процесів — збудження та гальмування.
Основними причинами неврозів є психічні травми. Неврози — це хворобливі форми реакцій нервової системи на ситуації, які травмують психіку, тому їх ще називають психогенними патологічними реакціями.
Дія психічної травми багато в чому визначається віком людини та індивідуальними особливостями нервової системи[1](тип нервової системи, перенесені тривалі виснажуючі захворювання).
Неврози мають різні форми, які характеризуються різними невротичними проявами: психогенні шокові реакції, істерія, неврастенія, психастенія, невроз страху, невроз нав'язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад), нічне нетримання сечі (енурез), мовні неврози (заїкання, мутизм та ін.), нервова анорексія, невроз нав'язливих рухів (нервовий тик) тощо.
Неврози мають динамічну та різноманітну психопатологічну і соматичну симптоматику на фоні недостатності психичного захисту з формуванням конфлікту, який проявляється функціональними порушеннями у різних сферах (емоційній, вегетативній, ендокринній, соматичній та ін.)[2] Нерідко нервози супроводжуються іншими психічними розладами, зокрема депресією.
Зміст |
Істеричний невроз [ред.]
Істеричний невроз характеризується підвищеною афективною лабільністю та навіюваністю, тенденцією до наслідування, схильністю до фантазування, поведінкою з елементами театральності. Істеричні напади не виникають, коли хворий знаходиться один, та не супроводжуються різким падінням з забиттям та пошкодженнями. Рухові розлади мають виразний характер та відповідають змісту переживань хворого. Хворий падає, хаотично розмахує руками та ногами, б'є ними о підлогу, вигинається, викрикує окремі слова. Триває напад від декількох хвилин до декількох годин. На відміну від епілептичного, істеричний напад не супроводжується вираженим порушенням м'язового тонусу, спазмами сфінктерів з їхнім розслабленням та нетриманням сечі та калу, у хворих зберігається реакція зрачків на світло, хворі сприймають звертання до них та реагують на нього. Після нападу в хворих залишається невиразний спогад про нього.
Один з проявів істерії — розлад свідомості, що виникає під впливом психічної травми. Сприйняття порушене, викривлене. Афективні порушення характеризуються тривогою, страхом. У поведінці з'являються риси дитячості, безпомічності, елементи несправжнього недоумства — псевдодеменції. У деяких хворих розвиваються неврологічні порушення: зниження чутливості, дрижання рук, ніг, астазія-абазія, істерична глухота, афонія. Вегетативні розлади: серцебиття, задишка, виражені судинні реакції.
Неврастенія [ред.]
Неврастенія виникає внаслідок перенапруження та виснаження нервової системи через надмірні розумові та фізичні навантаження. Характеризується астенією, дратівливістю, слабкістю, зниженням працездатності, порушенням сну. Є суб'єктивне відчуття розладу пам'яті. Розвиваються вегетативні порушення: посилена пітливість, серцебиття, задишка, головний біль.
Невротична депресія [ред.]
Невротична депресія проявляється пригніченим настроєм з певною загальмованістю психомоторних реакцій та мислення, одноманітними депресивними спогадами, песимістичними поглядами на майбутнє, фіксованістю на травмуючій ситуації. Супроводжується схильністю до сліз, дратівливістю, сенситивністю, зниженням апетиту, порушенням сну. Невротична депресія не досягає глибини психозу, носить зворотний характер, минає при розв'язанні травмуючої ситуації або під впливом лікування.
Лікування [ред.]
По-перше, це усунення психотравмуючої ситуації або пом'якшення реакції пацієнта на неї. Хворих шпиталізують у санаторні відділення психоневрологічних лікарень. Виключення пацієнта з травмуючої ситуації (сімейні негаразди, конфлікт на роботі тощо), загальноукріплююче лікування має позитивний ефект. Перебіг неврозу пов'язаний з одночасним пониженим рівнем мозкового серотоніну, тому для лікування неврозів назначають тривалий прийом антидепресантів ( селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну ), зокрема циталопраму. Необхідно усувати фактори, що понижують рівень мозкового серотоніну. Показане застосування траквілізаторів та психотерапії.
На фоні пом'якшення невротичної симптоматики проводять психотерапію:
- когнітивно-поведінкова терапія: вироблення у хворого правильної реакції на ситуацію, закріплення у нього певних поглядів на свою поведінку у травмуючий ситуації, зміна способу реагування на неї;
- аутогенне тренування;
- групова психотерапія хворих з різними формами неврозів;
- гіпнотерапія.
Найбільш ефективним методом лікування неврозів є поєднання медикаментозного лікування з когнітивно-поведінковою терапією. Певні кола психіатрів поділяють думку, що психоаналітична психотерапія є неефективною для лікування неврозів, депресій та інших психічних розладів. [3][4][5][6]
Проводяться заходи з соціальної реабілітації.
Примітки [ред.]
- ↑ Невропатология: Учеб. для студентов дефектол. фак. пед. ин-тов по спец. «Дефектология». Л. О. Бадалян. — 2-e изд., перераб. — М.:Просвещение; 1987. (рос.)
- ↑ Критерии диагностики в неврологии: Нозоматика: Справ. пособие. Горбач И. Н. — Мн.: Выш.шк., 1997. (рос.)
- ↑ Прощавай, Фрейде! Місце психотерапевтів у розвинутих країнах все міцніше займають соцмережі
- ↑ Все, что нужно знать о Фрейде. Часть 9. Эффективность психоанализа.
- ↑ Психоаналіз. Ефективність
- ↑ Подборка цитат доктора Горбатова
