Мовна інспекція (Естонія): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Mariupolianus (обговорення | внесок)
статтю перероблено через переклад відповідної англійської версії
Рядок 46: Рядок 46:
* контроль за виконанням вимог до знання державної мови працівниками
* контроль за виконанням вимог до знання державної мови працівниками


У разі виявлення порушень, інспектори мають право застосовувати адміністративні заходи, від попереджень до штрафів, що стягуються з організацій та приватних осіб, а також рекомендацій державним установам і приватним підприємствам про звільнення працівників.
У разі виявлення порушень, інспектори мають право застосовувати адміністративні заходи, від попереджень до штрафів, що стягуються з організацій та приватних осіб, направляти працівників на безкоштовні мовні курси, а також (в разі систематичного невиконання працівником вимог мовного закону) рекомендувати державним установам і приватним підприємствам звільнити працівника.


== Передумови створення ==
== Критика ==
Найвідоміша частина роботи мовної інспекції полягає в проведенні регулярних перевірок в різних установах, де є значна кількість російськомовних працівників, формально зобов'язаних знати і використовувати естонську мову (до таких відносяться, наприклад, вчителі російської мови в російських школах або вихователі в російських дитячих садках).


Протягом [[Окупація балтійських країн|радянської окупації]] почалась інтенсивна [[русифікація]]. Масивна програма навчання російською мовою була впроваджена замість навчання естонською, а російська заступила естонську в якості єдиної мови в деяких сферах економіки (таких як банківська справа, вугледобування, енергетика, статистика, залізничні, морські та повітряні перевезення). Естонці мусили вчити російську, щоби зберегти свої робочі місця. Станом на [[1980]]-ті, російська стала офіційною мовою, тоді як естонська була ''de facto'' зведена до мови меншини. Через щоразу більші обмеження публічного використання естонської мови в Естонії занепад естонської набув рис реальної перспективи<ref>{{cite book |last=Rannut | first=M. |editor-first=A.| editor-last=Pavlenko |title=Multilingualism in post-Soviet countries |year=2008 |publisher=Multilingual Matters |chapter=Estonianization Efforts Post-Independence |isbn=978-1-84769-087-6 |url=https://books.google.com/books?id=WO_I4d612fMC&pg=PA152 }}</ref>.
Широко поширена думка про мовну інспекцію як про репресивний орган, головною функцією якого є постійний тиск на російськомовну частину суспільства Естонії. Міжнародна організація Amnesty International охарактеризувала це відомство як «репресивний орган, який перешкоджає поширенню прав людини» . Згідно Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, підписаної в тому числі і Естонією, а також Закону Естонії про культурну автономію національних меншин, представники національних меншин Естонії мають право на збереження своєї мови, культури і традицій. Проте мовна інспекція змушує змінювати правопис слів в рідних мовах нацменшин Естонії.


Після відновлення незалежності у [[1989]] естонську мову проголошено єдиною офіційною державною мовою, а Закон про мову ({{lang-et|Keeleseadus}}) став засобом протидії збільшенню російської одномовності серед мешканців Естонії<ref>{{cite journal |last1=Siiner |first1=M. |last2= |first2= |year=2006 |title=Planning Language Practice: A Sociolinguistic Analysis of Language Policy in Post-Communist Estonia |journal=Language Policy |volume=5 |issue=s |pages=161–186 |publisher=Springer |doi=10.1007/s10993-006-9004-9 |url= |accessdate= }}</ref>.
В опублікованій 2 березня 2010 року доповіді Європейської комісії з боротьби з расизмом і нетерпимістю було відзначено, що на думку деяких представників російськомовної меншини Естонії, мовна інспекція користується необмеженою владою. Комісія рекомендувала створити механізм контролю за діяльністю інспекції і проводити регулярні консультації про цю діяльність з представниками російськомовної меншини, з метою поліпшення їхнього ставлення до інспекції.


== Критика ==
Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації в своєму рішенні про становище в Естонії, опублікованому 27 серпня 2010 року, рекомендував владі Естонії переглянути роль мовної інспекції і відмовитися від карального підходу в мовній політиці.

Діяльність інспекції користується схваленням і підтримкою естонських націоналістів.


Існує думка про мовну інспекцію як про репресивний орган, головною функцією якого є постійний тиск на російськомовну частину суспільства Естонії. [[2006]]р. [[Європейська комісія проти расизму та нетерпимості]] ({{lang-en|European Commission against Racism and Intolerance}}) зазначила, що «здається, нічого не впроваджено для нагляду за діями Мовної інспекції при виконанні Закону про мову» та «Мовна інспекція, як здається, не бере до уваги регіональні особливості при застосуванні Закону про мову»<ref>[[European Commission against Racism and Intolerance|ECRI]] [http://hudoc.ecri.coe.int/XMLEcri/ENGLISH/Cycle_03/03_CbC_eng/EST-CbC-III-2006-1-ENG.pdf Third report on Estonia] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110708202707/http://hudoc.ecri.coe.int/XMLEcri/ENGLISH/Cycle_03/03_CbC_eng/EST-CbC-III-2006-1-ENG.pdf |accessdate=08 February 2020}} CRI(2006)1—Para. 18</ref>. У 2010 році ця комісія повторила свою рекомендацію запровадити механізм нагляду за працею Мовної інспекції та додатково рекомендувала проводити «регулярні консультації з представниками російськомовної спільноти стосовно роботи Мовної інспекції з метою покращити її сприйняття членами цієї групи»<ref>[[European Commission against Racism and Intolerance|ECRI]] [http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/ecri/Country-by-country/Estonia/EST-CbC-IV-2010-003-ENG.pdf Fourth Report on Estonia] CRI(2010)3—Para. 24</ref>.
Серед російськомовної частини населення Естонії набуло широкого поширення неофіційна назва інспекції - Мовна інквізиція


Разом з тим, діяльність інспекції користується схваленням і підтримкою естономовних громадян.
Мовну інспекцію неодноразово звинувачували у перевищенні повноважень через відсутність механізму контролю за її діяльністю. У 2006 році [[Європейська комісія проти расизму та нетерпимості]] зазначила: "Схоже, що жодна система не була впроваджена для контролю за діями Мовної інспекції". <ref>{{Cite web |url=http://hudoc.ecri.coe.int/XMLEcri/ENGLISH/Cycle_03/03_CbC_eng/EST-CbC-III-2006-1-ENG.pdf |title=Архівована копія |accessdate=13 вересень 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110708202707/http://hudoc.ecri.coe.int/XMLEcri/ENGLISH/Cycle_03/03_CbC_eng/EST-CbC-III-2006-1-ENG.pdf |archivedate=8 липень 2011 |deadurl=yes }}</ref>


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist|2}}
<references/>


== Посилання ==
== Див. також ==
* [[Естонія]]
* [[Естонська мова]]
* [http://www.keeleinsp.ee/ Офіційний сайт Мовної інспекції]
* [http://www.keeleinsp.ee/ Офіційний сайт Мовної інспекції]



Версія за 08:56, 8 лютого 2020

Мовна інспекція
ест. Keeleinspektsioon
Загальна інформація
Країна Естонія Естонія
Дата створення 1998
Керівництво діяльністю здійснює Уряд Естонії
Керівне відомство Міністерство освіти та досліджень Естонії
Штаб-квартира вул. Ендла, 4, Таллінн
Генеральний директор Ільмар Томуск (з 1995 року)
keeleinsp.ee
Мапа

Мовна інспекція (ест. Keeleinspektsioon) — державний орган, що знаходиться під керівництвом Міністерства освіти Естонії. Завданням Мовної інспекції є нагляд за виконанням Закону про мову, а також інших правових актів, що регулюють знання та застосування державної мови.

Мовну інспекцію (у її першій формі) було створено 1990 року після відновлення незалежності Естонії.

У компетенцію інспекції входять:

  • нагляд за виконанням вимог до використання мови у діловодстві органів державної та місцевої влади, у сфері обслуговування, торгівлі та охорони здовов'я
  • нагляд за відповідністю офіційного вживання мови літературній нормі
  • контроль за виконанням вимог до знання державної мови працівниками

У разі виявлення порушень, інспектори мають право застосовувати адміністративні заходи, від попереджень до штрафів, що стягуються з організацій та приватних осіб, направляти працівників на безкоштовні мовні курси, а також (в разі систематичного невиконання працівником вимог мовного закону) рекомендувати державним установам і приватним підприємствам звільнити працівника.

Передумови створення

Протягом радянської окупації почалась інтенсивна русифікація. Масивна програма навчання російською мовою була впроваджена замість навчання естонською, а російська заступила естонську в якості єдиної мови в деяких сферах економіки (таких як банківська справа, вугледобування, енергетика, статистика, залізничні, морські та повітряні перевезення). Естонці мусили вчити російську, щоби зберегти свої робочі місця. Станом на 1980-ті, російська стала офіційною мовою, тоді як естонська була de facto зведена до мови меншини. Через щоразу більші обмеження публічного використання естонської мови в Естонії занепад естонської набув рис реальної перспективи[1].

Після відновлення незалежності у 1989 естонську мову проголошено єдиною офіційною державною мовою, а Закон про мову (ест. Keeleseadus) став засобом протидії збільшенню російської одномовності серед мешканців Естонії[2].

Критика

Існує думка про мовну інспекцію як про репресивний орган, головною функцією якого є постійний тиск на російськомовну частину суспільства Естонії. 2006р. Європейська комісія проти расизму та нетерпимості (англ. European Commission against Racism and Intolerance) зазначила, що «здається, нічого не впроваджено для нагляду за діями Мовної інспекції при виконанні Закону про мову» та «Мовна інспекція, як здається, не бере до уваги регіональні особливості при застосуванні Закону про мову»[3]. У 2010 році ця комісія повторила свою рекомендацію запровадити механізм нагляду за працею Мовної інспекції та додатково рекомендувала проводити «регулярні консультації з представниками російськомовної спільноти стосовно роботи Мовної інспекції з метою покращити її сприйняття членами цієї групи»[4].

Разом з тим, діяльність інспекції користується схваленням і підтримкою естономовних громадян.

Примітки

  1. Rannut, M. (2008). Estonianization Efforts Post-Independence. У Pavlenko, A. (ред.). Multilingualism in post-Soviet countries. Multilingual Matters. ISBN 978-1-84769-087-6.
  2. Siiner, M. (2006). Planning Language Practice: A Sociolinguistic Analysis of Language Policy in Post-Communist Estonia. Language Policy. Springer. 5 (s): 161—186. doi:10.1007/s10993-006-9004-9.
  3. ECRI Third report on Estonia [Архівовано 2011-07-08 у Wayback Machine.] CRI(2006)1—Para. 18
  4. ECRI Fourth Report on Estonia CRI(2010)3—Para. 24

Див. також