Хіоська вівця: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Πρόβατο Χίου»
(Немає відмінностей)

Версія за 22:09, 8 квітня 2021

Хіоська вівця - жирнохвоста молочна порода овець, родом з Греції. Вважається однією з найпродуктивніших порід у світі, також відома своєю репродуктивною здатністю. [1]

Історія

Точне походження хіоської вівці невідоме. Вважається, що порода створена на острові Хіос. Ймовірно, її створили завдяки схрещуванню місцевих тварин із породами із Західної Анатолії (ківірджик і даглич).[2]

До 1980-х років порода була рідкісною (1400 шт. у 1985 році [3]). Однак завдяки програмі Міністерства сільського розвитку та продовольства її кількість швидко зростала і порода стала однією з найчисленіших в Греції. Поголів'я породи становить близько 86 000 тварин. Хіоську породу розводять, в основному, в Македонії та Фракії (номи Гревена, Кілкіс, Салоніки, Пелла, Серрес, Халкідікі, Іматія, Пієрія та Еврос), а також у Фессалії. З іншого боку, на острові Хіос поголів'я хіоських овець зменшується. У 1990 році місцева популяція становила близько 2000 тварин, [4] тоді як за даними 2014 року вона зменшилася до 400-500 голів. [5]

Хіоська вівця досить популярна на Кіпрі. [6] У Лівані породу з великим успіхом використовують для хрещування з місцевою породою авассі для збільшення репродуктивної здатності. [7] Також породу використовують у Туреччині для покращення місцевого стада. [8] [9] Експерименти з хіоськими вівцями проводились також в Єгипті та Об’єднаних Арабських Еміратах.[1] [10]

Морфологія

Хіоська вівця в Афінському сільськогосподарському університеті

Висота холки баранів становить близько 84 см, овець - 76 см. Середня вага 87 і 66 кг відповідно.[11]

Колір білий з великими чорними плямами на морді, вухах, кінцівках, животі та грудях. Голова, кінцівки, нижня частина шиї і тулуба оголені. Голова конусоподібна і відносно довга, з опуклим лобом. Вуха великі і напіввісні. Самці мають міцні гвинтоподібні роги. Самиці, в основному, безрогі, але 30% мають невеликі роги. [3] Хвіст має форму конуса, в його основі ширина становить близько 9 см, тоді як нижня частина пропорційно тонша і утворює відкриту спіраль. [5]

Продуктивність та репродуктивні властивості

Це високопродуктивна тварина, але між різними стадами існує велика різниця. Середня продуктивність досягає 226-277 кг молока за рік, [12] [13] але деякі вівці давали до 500 кг. [2] [5] Однак у стадах Туреччини та Кіпру продуктивність значно нижча - 120-180 кг та 195 кг відповідно. Період доїння становить від 174 до 230 днів. [3] Жирність молока становить 5,9-6,8%, а вміст білка - 5,5%.

Вага овець порівняно висока. При відлученні, яке зазвичай відбувається через 42 дні після народження, ягнята важать 12-14 кг,[3] а інтенсивно відгодовані барани набирають вагу 30 кг у віці 114 днів. [5] Однак барани дуже жирні і не мають високої харчової цінності.

Самці стають репродуктивно здатними у віці 8 місяців, а у самиці у віці 8-9 місяців. [3] Індекс поліморфізму коливається від 1,6 до 2,0 [11] але частота триплетів досить висока.[5]

Сприйнятливість до хвороб

Як правило, порода вважається досить сприйнятливою до таких захворювань, як мастит, піроплазмоз та прогресуюча пневмонія . [3] [11]

Посилання

  1. ↑ а б Porter, V; Alderson, L; Hall, S.J.G.; Sponenberg, D.P. (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding. CABI. ISBN 9781845934668.
  2. ↑ а б Fuquay, John W; Fox, Patrick P; McSweeney, Paul L.H. (2011). Encyclopedia of dairy sciences. Elsevier. ISBN 0123744075. OCLC 771916882.
  3. ↑ а б в г д е Φυλή Χίου (PDF). Υπουργείο Αγροτικής Ανάπτυξης και Τροφίμων. Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2017. Процитовано 24 Ιουνίου 2017.
  4. ↑ Hatziminaoglοu, J; Zervas, N.P; Boyazoglu, J. (1990). Prolific dairy sheep breeds in Greece. У Bougler, J; Tisserand, J.-L. (ред.). Les petits ruminants et leurs productions laitières dans la région méditerranéenne. Montpellier: CIHEAM.
  5. ↑ а б в г д Ζυγογιάννης, Δημήτριος (2014). Προβατοτροφία. Θεσσαλονίκη: Εκδόσεις Σύγχρονη Παιδεία. ISBN 978-960-357-115-5.
  6. ↑ Bouche, R; Derkimba, A; Casabianca, F. (2012). New trends for innovation in the Mediterranean animal production. Springer Science & Business Media. ISBN 9789086867264. OCLC 785536788.
  7. ↑ Ampy, F.R.; Rottensten, K.V. (1968). Fertility in the Awassi Sheep. 1. Seasonal influence on fertility. Tropical Agriculture, Trinidad.
  8. ↑ Unal, N.; Akcapınar, Η.; Atasoy, F.; Aytac, M. (2006). Some reproductive and growth traits of crossbreed genotypes produced by crossing local sheep breeds of Kivircik × White Karaman and Chios × White Karaman in steppe conditions. Arch. Tierz. Dummerstorf. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  9. ↑ Askin, Y.; Kaymakci, M.; Isik, N. (1983). Studies in Turkey on increasing reproductive performance in sheep and goats. Proceedings of International Symposium on Production of Sheep and Goats on in the Mediterranean Area. Ankara: 91—100.
  10. ↑ Ibrahim, S.A. (1997). Seasonal variations in semen quality of local and crossbred rams raised in the United Arab Emirates. Animal Reproduction Science.
  11. ↑ а б в Ρογδάκης, Εμμανουήλ (2006). Γενική Ζωοτεχνία. Αθήνα: Εκδόσεις Σταμούλη. ISBN 960-351-674-0.
  12. ↑ Valergakis, G.E.; Arsenos, G.; Basdagianni, Z.; Banos, G. (1 червня 2008). Grouping strategies and lead factors for ration formulation in milking ewes of the Chios breed. Livestock Science (English) . 115 (2-3): 211—218. doi:10.1016/j.livsci.2007.07.006. ISSN 1871-1413. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 25 червня 2017.
  13. ↑ Valergakis, G. E.; Gelasakis, A. I.; Oikonomou, G.; Arsenos, G.; Fortomaris, P.; Banos, G. (2010/10). Profitability of a dairy sheep genetic improvement program using artificial insemination. animal. 4 (10): 1628—1633. doi:10.1017/s1751731110000832. ISSN 1751-732X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хіоська_вівця&oldid=31194625