Стандарт Сагана: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Sagan standard»
(Немає відмінностей)

Версія за 12:19, 5 жовтня 2023

Sagan is pictured besides a Viking lander mockup
Карл Саган популяризував однойменний стандарт.

Стандарт Сагана — це афоризм про те, що «надзвичайні твердження вимагають надзвичайних доказів» (англ. extraordinary claims require extraordinary evidence, іноді скорочується до ECREE). [1] Названа на честь наукового комунікатора Карла Сагана, який використав цю фразу у своїй книзі «Мозок Брока» 1979 року та в телевізійній програмі «Космос» 1980 року. Стандарт був описаний як фундаментальний для наукового методу та розглядається як втілення основних принципів наукового скептицизму.

Стандарт Сагана подібний до бритви Оккама тим, що обидві евристики віддають перевагу простішому поясненню феномену перед складнішим. У застосуванні існує певна неясність щодо того, коли докази вважаються достатньо «надзвичайними». Стандарт Сагана часто використовують для оскарження даних і наукових висновків або для критики псевдонаукових тверджень. Деякі критики стверджують, що стандарт може пригнічувати інновації та підтверджувати підтверджувальне упередження.

Подібні заяви раніше робили такі діячі, як Томас Джефферсон у 1808 році, П’єр-Симон Лаплас у 1814 році та Теодор Флурнуа у 1899 році. Формулювання «Надзвичайні твердження вимагають незвичайних доказів» було використано лише за рік до Сагана науковим скептиком Марчелло Труцці. Також стверджується, що філософ Девід Юм вперше повністю охарактеризував принципи стандарту Сагана у своєму есе 1748 року «Про чудеса».

Застосування

An interesting debate has gone on within the Federal Communications Commission; between those who think that all doctrines that smell of pseudoscience should be combated and those who believe that each issue should be judged on its own merits, but that the burden of proof should fall squarely on those who make the proposals. I find myself very much in the latter camp. I believe that the extraordinary should certainly be pursued. But extraordinary claims require extraordinary evidence.

— Carl Sagan in his 1979 book Broca's Brain[2]

Стандарт Сагана[3][4][5], за словами психолога Патріціо Трессольді, «є основою наукового методу та моделлю для критичного мислення, раціонального мислення та скептицизму всюди».[6] Це також було описано як "фундаментальний принцип наукового скептицизму". [7] Фраза часто використовується в контексті паранормальних та інших псевдонаукових тверджень.[8][9][10] Він також часто згадується в науковій літературі, щоб оскаржити пропозиції щодо досліджень, як-от новий вид амазонського тапіра[7], двобатьківське успадкування мітохондріальної ДНК[11] або голоценове «мега-цунамі».[12]

Стандарт пов’язаний з бритвою Оккама, оскільки, згідно з такою евристикою, більш простим поясненням віддають перевагу більш складним. Лише в ситуаціях, коли існують надзвичайні докази, надзвичайна претензія буде найпростішим поясненням.[8] Стандартизована форма цього з’являється під час перевірки гіпотези, де перевагу надають гіпотезі про відсутність доказів запропонованого явища, так званій «нульовій гіпотезі». Формальний аргумент передбачає призначення більш сильного байєсова перед прийняттям нульової гіпотези на відміну від її відхилення.[13]

Аналіз і критика

Науковий комунікатор Карл Саган не описав жодних конкретних чи кількісних параметрів щодо того, що є «надзвичайним доказом», що викликає питання про те, чи можна об’єктивно застосовувати стандарт.[6][14][15] Академік Девід Демінг зазначає, що було б «неможливо заснувати все раціональне мислення та наукову методологію на афоризмі, значення якого цілком суб’єктивне». Натомість він стверджує, що «надзвичайні докази» слід розглядати як достатню кількість доказів, а не як докази, які вважаються надзвичайно якісними.[14] Трессольді зазначив, що поріг доказів зазвичай визначається на основі консенсусу.[6] Ця проблема менш очевидна в клінічній медицині та психології, де статистичні результати можуть встановити силу доказів.[6]

Демінг також зазначив, що стандарт може «пригнічувати інновації та підтримувати ортодоксальність».[16] Було стверджено, що більшість наукових відкриттів, які спонукали до зміни парадигми, спочатку вважалися «надзвичайними» і не отримали б такого широкого визнання, якби потрібні були надзвичайні докази.[17][18] Психолог Річард Шиффрін стверджував, що стандарт слід використовувати не для заборони публікації досліджень, а для визначення того, яке найкраще пояснення феномену.[19] Уніфіковане відхилення екстраординарних тверджень може підтвердити упередження підтвердження в підполях.[18] Навпаки, математичний психолог Ерік-Ян Вагенмейкерс заявив, що надзвичайні твердження часто неправдиві, а їх публікація «забруднює літературу».[20]

Вчений-когнітивіст і дослідник ШІ Бен Герцель вважає, що ця фраза використовується як «риторичний мем» без критичного осмислення. [10] Філософ Теодор Шик стверджував, що «надзвичайні твердження не вимагають надзвичайних доказів», якщо це найбільш адекватне пояснення.[10]

Походження та попередники

portrait of philosopher David Hume
Філософ Девід Юм, можливо, був першим, хто повністю описав принципи стандарту Сагана.

Саган популяризував цей афоризм у своїй книзі «Мозок Брока» 1979 року[14] і в телевізійному шоу 1980 року «Космос» з посиланням на заяви про відвідування Землі інопланетянами. [21] Саган вперше озвучив однойменний стандарт в інтерв'ю The Washington Post у 1977 році.[22] Однак науковий скептик Марчелло Труцці використав формулювання «Надзвичайні твердження вимагають незвичайних доказів» у статті, опублікованій Parapsychology Review у 1975 році,[22] а також у статті Zetetic Scholar у 1978 році[23] Дві статті 1978 року цитували фізика Філіпа Абельсона — тодішнього редактора журналу Science — використовуючи ту саму фразу, що й Труцці.[24][25]

У своєму есе «Про чудеса» 1748 року філософ Девід Юм писав, що якщо «факт... є частиною надзвичайного і дивовижного... докази... отримують зменшення, більше чи менше, пропорційно факту. більш-менш незвичайний». Демінг зробив висновок, що це було перше повне роз’яснення стандарту. На відміну від Сагана, Юм визначив природу «надзвичайного»: він писав, що це велика кількість доказів.[26]

Інші також висували дуже схожі ідеї. Дослідник цитат цитує подібні заяви Бенджаміна Бейлі (у 1708 році), Артура Ешлі Сайкса (1740), Бейлбі Портеуса (1800), Еліху Палмера (1804) та Вільяма Крейга Браунлі (1824), усі вони використовували це в контексті надзвичайні твердження християнської теології та передбачувані надзвичайні докази, надані Біблією.[22] Французький вчений П’єр-Сімон Лаплас у есе (1810 і 1814) про стабільність Сонячної системи писав, що «вагомість доказів незвичайного твердження має бути пропорційна його дивності».[6][22] Томас Джефферсон у листі 1808 року так висловлює сучасний скептицизм щодо метеоритів: «Щодня виникають тисячі явищ, які ми не можемо пояснити, але там, де наводяться факти, які не мають аналогії з законами природи, які нам ще відомі, їх правдивість потребує пропорційних доказів. до їхніх труднощів».[27][28]

Див. також

Примітки

Цитування

  1. ↑ Kaufman (2012), p. 124.
  2. ↑ Sagan (1979), p. 62.
  3. ↑ Kiely et al. (2019), p. 1475.
  4. ↑ Lineweaver (2022)
  5. ↑ Hauter (2023), p. 161.
  6. ↑ а б в г д Tressoldi, p. 1.
  7. ↑ а б Voss et al. (2014), p. 893.
  8. ↑ а б Smith (2011)
  9. ↑ Tressoldi, pp. 1—3.
  10. ↑ а б в Evidence for Psi (2015), p. 292. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «g292» визначена кілька разів з різним вмістом
  11. ↑ Salas et al. (2020)
  12. ↑ Pinter et al. (2008), pp. 37—38.
  13. ↑ Matthews (2010), p. 6.
  14. ↑ а б в Deming (2016), p. 1320.
  15. ↑ The Library of Congress.
  16. ↑ Deming (2016), p. 1319.
  17. ↑ Cardeña (2018), p. 673.
  18. ↑ а б Shiffrin et al. (2021), p. 266.
  19. ↑ Shiffrin et al. (2021), p. 265.
  20. ↑ Shiffrin et al. (2021), pp. 265—266.
  21. ↑ Sagan (1980), 1:24 min.
  22. ↑ а б в г Quote Investigator (2021)
  23. ↑ Truzzi (1978), p. 11.
  24. ↑ U.S. News & World Report (1978), pp. 41–42.
  25. ↑ Rao (1978), pp. 41–42.
  26. ↑ Deming (2016), p. 1328.
  27. ↑ Berkes (2008)
  28. ↑ "Letter to Daniel Salmon".

Цитовані роботи

Книги

 

  • Broderick D.; Goertzel B., ред. (2015). Evidence for Psi: Thirteen Empirical Research Reports. McFarland. ISBN 9780786478286.
  • Kaufman, Marc (2012). First Contact: Scientific Breakthroughs in the Hunt for Life Beyond Earth (вид. Reprint). Simon and Schuster. ISBN 9781439109014.
  • Kiely, John; Pickering, Craig; Halperin, Israel (2019). Comment on "Biological Background of Block Periodized Endurance Training: A Review". Sports Medicine. 49: 1475—1477.
  • Matthews, Paul (2010). Sample Size Calculations: Practical Methods for Engineers and Scientists. Mathews Malnar and Bailey. ISBN 978-0615324616.
  • Sagan, Carl (1979). Broca's Brain: The Romance of Science. Hodder and Stoughton. ISBN 9780394501697.
  • Smith, Jonathan C. (2011). Pseudoscience and Extraordinary Claims of the Paranormal: A Critical Thinker's Toolkit. John Wiley & Sons. ISBN 9781444358940.

Журнальні статті

 

Інші засоби масової інформації

 

Наукова діяльність
Карл Саган
Книги
Наукові
Фантастика
Про Сагана
Медіа
Сім'я
Премії ім.
Карла Сагана
Визнання
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стандарт_Сагана&oldid=40569397