Охта Томоко: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створено шляхом перекладу сторінки «Tomoko Ohta»
(Немає відмінностей)

Версія за 20:42, 21 листопада 2023

Охта Томоко
яп. 太田朋子
Народилася 7 вересня 1933(1933-09-07)[1] (90 років)
Мійоші
Країна  Японія
Діяльність біолог, молекулярний біолог, генетик, викладачка університету
Alma mater North Carolina State University
University of Tokyo
Галузь еволюційна біологія, біологія[2], мікробіологія[2] і генетика[2]
Заклад National Institute of Geneticsd
Членство Національна академія наук США[3]
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди Japan Academy Prize (1985)
Weldon Memorial Prize (1986)
Crafoord Prize (2015)
Japan's Order of Culture (2016)
CMNS: Охта Томоко у Вікісховищі


Освіта

Томоко Охта народилася поблизу Нагої [4] і виросла в Мійосі-чо в префектурі Айчі [5] Відвідувала молодшу середню школу, захопилася математикою та фізикою. Після закінчення середньої школи вступила до університету Нагоя.Вона перевелася на факультет сільського господарства Токійського університету та отримала спеціалізацію садівництво. У 1956 році Охта закінчила факультет сільського господарства Токійського університету.

У 1962 році вступила до аспірантури в Державному університеті Північної Кароліни за підтримки стипендії Фулбрайта. [6] Спочатку працювала над цитогенетикою рослин, але переключила свою увагу на популяційну генетику. Потім працювала над проблемами стохастичної популяційної генетики [7], Охта отримала ступінь доктора філософії. ступінь у 1966 р. [7]

Кар'єра

Повернувшись до Японії в 1967 році, Охта отримала посаду доктора наук у Японському національному інституті генетики (NIG) під керівництвом Мотоо Кімури, єдиного на той час теоретичного популяційного генетика в Японії. [7] Пізніше Охту підвищили на посаду дослідника в Національному інституті генетики, де вона залишалася з 1969 по 1996 рік [8] У квітні 1984 року Охта стала професором кафедри популяційної генетики NIG. З 1989 по 1991 рік працювала віце-директором Національного інституту генетики [6] У 1994 році Охта був віце-президентом Товариства з вивчення еволюції [9]

Дослідження

На початку 1960-х років генетичні теорії про природний відбір [8] припускали, що успадковані мутації або шкідливі та будуть видалені з популяції, або корисні та передадуться майбутнім особинам у популяції.

Охта переконалася, що поділ на хороші, нейтральні та шкідливі мутації є простою моделлю, щоб пояснити спостережувані дані. [10] Вона висунула теорію, що нейтральні мутації відіграють важливу роль в еволюції [11] [8] Вона розробила загальну форму, майже нейтральну теорію еволюції . [12] [13] [14] Її теорія поставила під сумнів позицію наставника Кімури, але вони змогли жорстоко сперечатися і все ж зберегти дружбу.

Теорія Охти про шкідливі фіксації запровадила новий клас моделей фіксації походження з метою пояснення спостережених даних. [12] Охта також досліджувала роль випадковості та чисельності населення. Вона показала, що розмір популяції важливий для визначення того, чи можуть поширюватися оптимальні варіанти.

Коли Охта опублікувала свою теорію, їй було важко привернути увагу наукової спільноти. [8] Підтверджуючі дані про еволюцію білка були послідовно зібрані в 1990-х роках.

Відзнаки

Робота Охти в галузі молекулярної еволюції отримала міжнародне визнання.

Бібліографія

Книги

  • Kimura, Motoo; Ohta, Tomoko (1971). Theoretical aspects of population genetics. Princeton, NJ: Princeton Univ. Press. ISBN 9780691080987.
  • Ōta, Tomoko (1980). Evolution and variation of multigene families. Berlin: Springer-Verlag. ISBN 978-3-540-09998-7.
  • Ohta, ред. (1985). Population genetics and molecular evolution: papers marking the sixtieth birthday of Motoo Kimura. Tokyo: Japan Scientific Societies Press. ISBN 978-0387155845.

Статті

Список літератури

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/members/20002224.html
  4. ↑ Sridhar, Hari; Ohta, Tomoko (22 November 2020). Revisiting Ohta 1973. Reflections on Papers Past (англ.).
  5. ↑ DeBakcsy, Dale (27 May 2020). Breaking Neutral: The Population Genetics Of Tomoko Ohta. Women You Should Know®. Процитовано 28 February 2023.
  6. ↑ а б Profile of Tomoko Ohta. Perspectives on Molecular Evolution."Profile of Tomoko Ohta". Perspectives on Molecular Evolution. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «perspectives» визначена кілька разів з різним вмістом
  7. ↑ а б в Ohta, Tomoko (2012), Tomoko Ohta (PDF), Current Biology, 22 (16): R618—R619, doi:10.1016/j.cub.2012.06.031, PMID 23082325
  8. ↑ а б в г Sato, Narumi. National Institute of Genetics: OHTA, Tomoko - Professor Emeritus. National Institute of Genetics. Процитовано 20 April 2016.Sato, Narumi. "National Institute of Genetics: OHTA, Tomoko - Professor Emeritus". National Institute of Genetics. Retrieved 20 April 2016. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «NIG» визначена кілька разів з різним вмістом
  9. ↑ Officers and Editors (PDF). Society for the Study of Evolution Past. Процитовано 28 February 2023.
  10. ↑ The Crafoord Prize in Biosciences 2015 (PDF). The Royal Swedish Academy of Sciences. Процитовано 28 February 2023.
  11. ↑ Ruse, Michael; Travis, Joseph (1 January 2009). Evolution: The First Four Billion Years (англ.). Harvard University Press. ISBN 978-0-674-06221-4.
  12. ↑ а б McCandlish, David M.; Stoltzfus, Arlin; Dykhuizen, Daniel E. (2014). Modeling Evolution Using the Probability of Fixation: History and Implications. The Quarterly Review of Biology. 89 (3): 225—252. doi:10.1086/677571. ISSN 0033-5770. JSTOR 10.1086/677571. PMID 25195318. Процитовано 28 February 2023.McCandlish, David M.; Stoltzfus, Arlin; Dykhuizen, Daniel E. (2014). "Modeling Evolution Using the Probability of Fixation: History and Implications". The Quarterly Review of Biology. 89 (3): 225–252. doi:10.1086/677571. ISSN 0033-5770. JSTOR 10.1086/677571. PMID 25195318. S2CID 19619966. Retrieved 28 February 2023. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «McCandlish» визначена кілька разів з різним вмістом
  13. ↑ Razeto-Barry, Pablo; Díaz, Javier; Vásquez, Rodrigo A. (2012). The Nearly Neutral and Selection Theories of Molecular Evolution Under the Fisher Geometrical Framework: Substitution Rate, Population Size, and Complexity. Genetics. 191 (2): 523—534. doi:10.1534/genetics.112.138628. ISSN 0016-6731. PMC 3374315. PMID 22426879.
  14. ↑ Steen, TY (29 November 2008). The Case of Ohta Tomoko: A Woman Geneticist in the Neutralist-Selectionist Evolution Controversy. Historia Scientiarum. Second Series (англ.). 18 (2): 172—184.
  15. ↑ Tomoko Ohta. American Academy of Arts & Sciences (англ.). Процитовано 28 February 2023.
  16. ↑ а б Yount, Lisa (2007). A to Z of Women in Science and Math (англ.). Infobase Publishing. с. 232—233. ISBN 978-1-4381-0795-0.
  17. ↑ Emperor to present two awards to Tanaka. The Japan Times. 31 October 2002. Процитовано 28 February 2023.
  18. ↑ Jones, Colin P.A. (9 листопада 2016). So-called egalitarian Japan is still honor-bound. Special To The Japan Times.
  19. ↑ Slatkin, Montgomery (2008). Linkage disequilibrium — understanding the evolutionary past and mapping the medical future. Nature Reviews. Genetics. 9 (6): 477—485. doi:10.1038/nrg2361. ISSN 1471-0056. PMC 5124487. PMID 18427557.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Охта_Томоко&oldid=40973475