Старіння Японії: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
Рядок 68: Рядок 68:
Літні японці традиційно довіряють піклування про себе своїм дорослим дітям, а урядова політика все ще заохочує створення {{ніхонґо|«''санседай кадзоку''»|三世代家族,|«сімейство трьох поколінь»}}, де подружня пара піклується як про дітей, так і про батьків. У 2015 році 177 600 осіб у віці від 15 до 29 років безпосередньо доглядали за старшим членом сім’ї<ref>{{cite news|last1=Oi|first1=Mariko|title=Who will look after Japan's elderly?|url=https://www.bbc.com/news/world-asia-31901943|access-date=23 February 2016|work=BBC|date=16 March 2015}}</ref>. Однак міграція молодих людей у великі міста Японії, поява жінок на робочих місцях та зростання вартості догляду як за молодими, так і за літніми утриманцями вимагали нових рішень, такі як [[будинок престарілих|будинки престарілих]], садки для дорослих та домашні оздоровчі програми<ref name=Kelly>{{cite book |last1=Kelly |chapter=Finding a Place in Metropolitan Japan: Transpositions of Everyday Life |pages=189–238 |chapter-url=https://books.google.com/books?id=4botSGbxZBIC&pg=PA189 |first1=William |editor1-last=Gordon |editor1-first=Andrew |year=1993 |title=Postwar Japan as History |publisher=University of California Press |isbn=978-0-520-07475-0 }}</ref>. Щороку Японія закриває 400 початкових і середніх шкіл, перетворюючи деякі з них на центри догляду за людьми похилого віку<ref>{{cite news|last1=McNeill|first1=David|title=Falling Japanese population puts focus on low birth rate|url=https://www.irishtimes.com/news/world/asia-pacific/falling-japanese-population-puts-focus-on-low-birth-rate-1.2450457|access-date=24 February 2016|newspaper=The Irish Times|date=2 December 2015}}</ref>.
Літні японці традиційно довіряють піклування про себе своїм дорослим дітям, а урядова політика все ще заохочує створення {{ніхонґо|«''санседай кадзоку''»|三世代家族,|«сімейство трьох поколінь»}}, де подружня пара піклується як про дітей, так і про батьків. У 2015 році 177 600 осіб у віці від 15 до 29 років безпосередньо доглядали за старшим членом сім’ї<ref>{{cite news|last1=Oi|first1=Mariko|title=Who will look after Japan's elderly?|url=https://www.bbc.com/news/world-asia-31901943|access-date=23 February 2016|work=BBC|date=16 March 2015}}</ref>. Однак міграція молодих людей у великі міста Японії, поява жінок на робочих місцях та зростання вартості догляду як за молодими, так і за літніми утриманцями вимагали нових рішень, такі як [[будинок престарілих|будинки престарілих]], садки для дорослих та домашні оздоровчі програми<ref name=Kelly>{{cite book |last1=Kelly |chapter=Finding a Place in Metropolitan Japan: Transpositions of Everyday Life |pages=189–238 |chapter-url=https://books.google.com/books?id=4botSGbxZBIC&pg=PA189 |first1=William |editor1-last=Gordon |editor1-first=Andrew |year=1993 |title=Postwar Japan as History |publisher=University of California Press |isbn=978-0-520-07475-0 }}</ref>. Щороку Японія закриває 400 початкових і середніх шкіл, перетворюючи деякі з них на центри догляду за людьми похилого віку<ref>{{cite news|last1=McNeill|first1=David|title=Falling Japanese population puts focus on low birth rate|url=https://www.irishtimes.com/news/world/asia-pacific/falling-japanese-population-puts-focus-on-low-birth-rate-1.2450457|access-date=24 February 2016|newspaper=The Irish Times|date=2 December 2015}}</ref>.


У 2008 році було зафіксовано існування приблизно 6000 спеціальних будинків престарілих, які опікувалися 420 000 японських людей похилого віку. [49] Оскільки в Японії багато подібних закладів, попит на доглядальників є високим. Незважаючи на це, перевагу в Японії надають [[сімейний опікун|сімейним опікунам]] як основним, та передбачається, що японські літні люди можуть виконувати [[повсякденна діяльність|повсякденні дії]] з меншою допомогою та жити довше, якщо їхній основний опікун є родичем. [49]
У 2008 році було зафіксовано існування приблизно 6000 спеціальних будинків престарілих, які опікувалися 420 000 японських людей похилого віку<ref name=":2">{{Cite book|title=Trends and Factors in Japan's Long-term Care Insurance System: Japan's 10-year Experience|last=Olivares-Tirado|first=Pedro|publisher=Springer|year=2014|isbn=978-94-007-7874-0|pages=80–130}}</ref>. Оскільки в Японії багато подібних закладів, попит на доглядальників є високим. Незважаючи на це, перевагу в Японії надають [[сімейний опікун|сімейним опікунам]] як основним, та передбачається, що японські літні люди можуть виконувати [[повсякденна діяльність|повсякденні дії]] з меншою допомогою та жити довше, якщо їхній основний опікун є родичем<ref name=":2" />.


=== Політичні ===
=== Політичні ===

Версія за 14:07, 18 березня 2024

Ця стаття в процесі редагування користувачем Cherry Blossom Angel певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Cherry Blossom Angel (внесок, журнали) о 14:07 UTC (106042 хвилини тому).
Віково-статева піраміда Японії 2020 року з прогнозами до 2100 року
Населення Японії за трьома демографічними категоріями (з 1920 по 2010 рік, з прогнозами до 2060 року)

Японія має найбільшу частку людей похилого віку серед усіх країн світу[1]. Оцінки 2014 року показали, що близько 38% населення Японії було старше 60 років, а 25,9% — старше 65 років, у 2022 році цей показник зріс до 29,1%. До 2050 року, за оцінками, очікується, що одна третина населення Японії становитиме 65 років і старше[2].

Очікується, що процес старіння японського суспільства, який характеризується рівнем народжуваності нижчем від рівня відтворення та високою очікуваною тривалістю життя, буде продовжуватися. У період з 1947 по 1949 роки в Японії відбувся післявоєнний бебі-бум , за яким послідував тривалий період низької народжуваності[3]. Ці тенденції призвели до скорочення населення Японії після досягнення піку в 128,1 мільйона людей в жовтні 2008 року[4]. У 2014 році населення країни становило 127 мільйонів. Очікується, що ця цифра скоротиться до 107 мільйонів (на 16%) до 2040 року та до 97 мільйонів (на 24%) до 2050 року, якщо поточна демографічна тенденція збережеться[5]. Глобальний аналіз 2020 року показав, що Японія була однією з 23 країн, у яких до 2100 року може спостерігатися загальне скорочення населення на 50% або навіть більше[6]. Ці тенденції змусили деяких дослідників стверджувати, що Японія перетворюється на «супер-старе» суспільство як у сільській, так і в міській місцевості[7].

Громадяни Японії переважно вважають свою країну комфортною та сучасною, відчуття «демографічної кризи» не поширено[4]. Японський уряд відповів на занепокоєння з приводу шкоди, яку демографічні зміни завдають економіці та соціальній сфері, політикою, спрямованою на відновлення рівня народжуваності, а також підвищення активності людей похилого віку в суспільстві[8].

Динаміка старіння

Докладніше: Населення Японії
Японський демографічний перехід у 1888-2019

З 1974 по 2014 рік кількість японців віком від 65 років зросла майже в чотири рази, становлячи 26% населення Японії, або 33 мільйона осіб. За цей же період частка дітей віком до 14 років зменшилася з 24,3% у 1975 до 12,8% у 2014 році[9]. Кількість людей похилого віку перевищила кількість дітей у 1997 р.; у 2014 р. продажі підгузників для дорослих перевищили продажі підгузків для немовлят[10]. Ця зміна демографічного складу японського суспільства, яку називають старінням населення (яп. 高齢化社会, трансліт. ко:реікасякаі)[11], відбулася за коротший період часу, ніж в будь-якій іншій країні.

Відповідно до прогнозів, заснованих на поточному рівні народжуваності, особи старше 65 років становитимуть 40% населення до 2060 року[12][13], а загальна чисельність населення скоротиться на одну третину з 128 мільйонів у 2010 році до 87 мільйонів у 2060 року[14]. Частка літніх громадян Японії стабілізується. Однак, через стагнацію народжуваності, за оцінками, частка молодих людей (віком до 19 років) в Японії становитиме лише 13% у 2060 році, порівняно з 40% у 1960 році[3].

Економісти з Університету Тохоку встановили зворотний відлік до національного вимирання, який передбачає, що в 4205 році в Японії залишиться лише одна дитина[15]. Ці прогнози спонукали прем’єр-міністра Абе Сіндзо встановити поріг скорочення населення у 100 мільйонів[8][10].

Причини

Див. також: Шлюб в Японії
Рівень народжуваності та смертності в Японії (падіння в 1966 році відбулося через те, що він був хіное ума: рік, який в японському Зодіаку вважається лихим)[16].

Висока тривалість життя

Очікувана тривалість життя в Японії в 2016 році становила 85 років[17]: 81,7 рік для чоловіків і 88,5 років для жінок[18]. Оскільки загальне населення Японії скорочується через низький рівень народжуваності, частка людей похилого віку зростає[19].

Очікувана тривалість життя при народженні швидко зросла після закінчення Другої світової війни, коли середня очікувана тривалість життя становила 54 роки для жінок і 50 для чоловіків, а відсоток населення у віці 65 років і старше стабільно зростає з 1950-х років. Збільшення очікуваної тривалості життя призвело до зниження рівня смертності до 1980-х років, але потім смертність знову зросла до історичного максимуму (з 1950 року) у 10,1‰ на 1000 осіб у 2013 році[9].

Такі фактори, як якісне харчування, передові медичні та фармакологічні технології та добрі умови життя, сприяли тому, що очікувана тривалість життя перевищує середню. Крім того, мир і процвітання після Другої світової війни були невід’ємною частиною масштабного економічного зростання післявоєнної Японії, що ще більше сприяло довголіттю населення[19]. Частка витрат на охорону здоров’я також різко зросла, оскільки літнє населення Японії проводить більше часу в лікарнях і відвідує лікарів. Кожен день 2011 року 2,9% людей віком 75–79 років перебували в лікарні, а 13,4% відвідували лікаря[20].

Низький рівень народжуваності

Сумарний коефіцієнт народжуваності в Японії
Відсоток народжень від незаміжніх жінок у вибраних країнах, 1980 і 2007 роках[21]. Як видно на діаграмі, Японія не дотримується тенденції західних країн щодо народження дітей поза шлюбом.

Сумарний коефіцієнт народжуваності в Японії (або СКН, кількість дітей, народжених кожною жінкою протягом її життя) залишався нижче порогу відтворення в 2,1 з 1974 року та досяг історичного мінімуму в 1,26 у 2005 році[9]. Станом на 2016 рік, СКН становив 1,41 народжених дітей на одну жінку[18]. Експерти вважають, що ознаки незначного збільшення відображають закінчення «темпового ефекту», який виникає внаслідок зміни часу народження дітей, а не позитивні зміни[22].

Економіка та культура

Низка економічних і культурних факторів сприяла зниженню народжуваності наприкінці XX століття: пізніші та рідші шлюби, вища освіта, урбанізація, збільшення нуклеарних сімейних домогосподарств (а не розширеної сім’ї), поганий баланс між роботою та особистим життям, збільшення участі жінок у робочій силі, зниження заробітної плати та довічної зайнятості, невеликі житлові площі та високі витрати на виховання дитини[23][24][25][26].

Багато молодих людей стикаються з економічною незахищеністю через відсутність постійної роботи. Близько 40% робітників Японії є нерегулярними працівниками, включно з працюючими неповний робочий день і тимчасовими працівниками[27]. За даними Міністерства праці, непостійні працівники заробляють приблизно на 53% менше, ніж звичайні у порівняному місячному вирахуванні[28]. Молоді чоловіки з цієї групи рідше розглядають можливість вступу в шлюб або одруження[29][30]. Багато молодих японців також повідомляють, що перевтома від праці перешкоджає їхній мотивації до романтичних стосунків[31][32].

Хоча більшість подружніх пар мають двох або більше дітей[33], все більше молодих людей відкладають або зовсім відмовляються від шлюбу та батьківства. Консервативні гендерні ролі часто означають очікування від жінок, що вони залишаться вдома з дітьми, а не будуть працювати[34]. Між 1980 і 2010 роками відсоток населення, яке ніколи не одружувалося, зріс з 22% до майже 30%, незважаючи продовження старіння населення[9], а до 2035 року кожен четвертий чоловік не одружиться в кращі батьківські роки[35]. Японський соціолог Ямада Масахіро ввів термін «паразит-одинак» (яп. パラサイトシングル, трансліт. парасайто сінґуру) для незаміжніх жінок у віці від 20 до 30 років, які продовжують жити з батьками[36].

Результати урядового опитування, оприлюднені 14 червня 2022 року, показали, що чверть неодружених та 46,4% осіб у віці за тридцять років не мають бажання одружуватися, причому 26,5% чоловіків і 25,4% жінок вважають за краще залишатися неодруженими. Поширеними причинами відмови від шлюбу є втрата свободи, фінансовий тягар і робота по дому. Жінки, які раніше не були заміжніми, в якості основних причин вказували на тягар роботи по дому, догляду за дітьми та хворими, а чоловіки посилалися на фінансову нестабільність та нестабільність праці. Деякі жінки також заявили про небажання змінювати прізвище[37].

Показники незайманості та помірності

У 2015 році 1 з 10 дорослих японців у віці 30 років повідомив, що не мав сексуального досвіду. Підрахувавши людей, які, можливо, мали одностатеві стосунки, дослідники вирахували, що близько 5% людей не мають жодного сексуального досвіду[38]. Відсоток жінок віком від 18 до 39 років без досвіду становив 24,6% у 2015 році, збільшившись порівняно з 21,7% у 1992 році. Так само відсоток чоловіків віком від 18 до 39 років становив 25,8% у 2015 році, що на 20% більше, ніж у 1992 році. Чоловіки зі стабільною роботою та високим рівнем доходу частіше займаються сексом, а чоловіки з низьким рівнем у 10-20 разів рідше мають сексуальний досвід. І навпаки — жінки з нижчим рівнем доходу частіше мали статевий акт[39]. Безробітні чоловіки у вісім разів частіше залишаються незайманими, а ті, які працюють неповний робочий день або тимчасово зайняті — у чотири рази[40].

Згідно з опитуванням 2010 року, 61% неодружених японців у віці 20 років і 70% у віці 30 років називають себе «травоїдними чоловіками» (яп. 草食男子, трансліт. Сосьоку дансі), тобто вони не зацікавлені в шлюбі чи дівчині[41].

Опитування Кабінету міністрів Японії у 2022 році показало, що близько 40% неодружених японців у віці 20 років ніколи не ходили на побачення[42], а 25% молодих дорослих жінок сказали, що ніколи не зустрічалися[42]. Підраховано, що 5% одружених чоловіків і жінок, які не мали жодного партнера для побачень, скористалися послугами конкацу (скорочення від кеккон кацудо, або «полювання на шлюб», серія стратегій з пошуку партнера, подібних до пошуку роботи) щоб знайти пару[42].

Наслідки

Вікова демографічна структура Японії з 1940 по 2010 роки з прогнозами до 2060 року

Демографічні тенденції змінюють відносини всередині та між поколіннями, створюючи нові обов’язки уряду та змінюючи багато аспектів японського суспільного життя. Старіння та зменшення чисельності населення працездатного віку викликало занепокоєння щодо майбутнього робочої сили країни, потенційного економічного зростання та платоспроможності національної системи пенсійного забезпечення та охорони здоров’я[43].

Соціальні

Менше населення могло б зробити перенаселені мегаполіси країни більш придатними для життя, а стагнація економічного виробництва могла б піти на користь скороченню робочої сили. Проте низька народжуваність і висока тривалість життя перевернули стандартну піраміду населення, змушуючи все більш звужену базу молодих людей забезпечувати та піклуватися про більшу когорту старших, навіть коли вони намагаються створити власні сім’ї[44]. У 2014 році коефіцієнт демографічного навантаження (співвідношення людей старше 65 років до осіб у віці 15–65 років, що вказує на співвідношення залежного населення похилого віку до осіб працездатного віку) становив 40%[9]. Очікується, що до 2036 року цей показник зросте до 60%, а до 2060 року майже до 80%[45].

Поширеність деменції серед країн ОЕСР (на 1000 людей)

Літні японці традиційно довіряють піклування про себе своїм дорослим дітям, а урядова політика все ще заохочує створення «санседай кадзоку» (яп. 三世代家族,, «сімейство трьох поколінь»), де подружня пара піклується як про дітей, так і про батьків. У 2015 році 177 600 осіб у віці від 15 до 29 років безпосередньо доглядали за старшим членом сім’ї[46]. Однак міграція молодих людей у великі міста Японії, поява жінок на робочих місцях та зростання вартості догляду як за молодими, так і за літніми утриманцями вимагали нових рішень, такі як будинки престарілих, садки для дорослих та домашні оздоровчі програми[47]. Щороку Японія закриває 400 початкових і середніх шкіл, перетворюючи деякі з них на центри догляду за людьми похилого віку[48].

У 2008 році було зафіксовано існування приблизно 6000 спеціальних будинків престарілих, які опікувалися 420 000 японських людей похилого віку[49]. Оскільки в Японії багато подібних закладів, попит на доглядальників є високим. Незважаючи на це, перевагу в Японії надають сімейним опікунам як основним, та передбачається, що японські літні люди можуть виконувати повсякденні дії з меншою допомогою та жити довше, якщо їхній основний опікун є родичем[49].

Політичні

Економічні

Місця з високим рівнем народжуваності

Урядова політика

Порівняння з іншими країнами

Примітки

  1. ↑ Elderly citizens accounted for record 28.4% of Japan's population in 2018, data show. The Japan Times. 15 September 2019. Процитовано 7 June 2020.
  2. ↑ Aging in Japan｜ILC-Japan. www.ilcjapan.org. Процитовано 21 березня 2017.
  3. ↑ а б Marlow, Iain (13 November 2015). Bold steps: Japan's remedy for a rapidly aging society. The Globe and Mail (en-ca) . Процитовано 5 квітня 2017.
  4. ↑ а б Armstrong, Shiro (16 травня 2016). Japan's Greatest Challenge (And It's Not China): Massive Population Decline. The National Interest. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 22 червня 2020.
  5. ↑ Johnston, Eric (16 May 2015). Is Japan becoming extinct?. The Japan Times Online. Процитовано 13 September 2018.
  6. ↑ Vollset, Stein Emil; Goren, Emily; Yuan, Chun-Wei; Cao, Jackie; Smith, Amanda E; Hsiao, Thomas; Bisignano, Catherine; Azhar, Gulrez S; Castro, Emma; Chalek, Julian; Dolgert, Andrew J; Frank, Tahvi; Fukutaki, Kai; Hay, Simon I; Lozano, Rafael (2020). Fertility, mortality, migration, and population scenarios for 195 countries and territories from 2017 to 2100: a forecasting analysis for the Global Burden of Disease Study. The Lancet (англ.). 396 (10258): 1285—1306. doi:10.1016/S0140-6736(20)30677-2. PMC 7561721. PMID 32679112.
  7. ↑ Muramatsu, Naoko; Akiyama, Hiroko (1 August 2011). Japan: Super-Aging Society Preparing for the Future. The Gerontologist. 51 (4): 425—432. doi:10.1093/geront/gnr067. PMID 21804114.
  8. ↑ а б Yoshida, Reiji (29 October 2015). Abe convenes panel to tackle low birthrate, aging population. The Japan Times. Процитовано 21 February 2016.
  9. ↑ а б в г д Ministry of Internal Affairs and Communication, Statistics Bureau. Japan Statistical Yearbook, Chapter 2: Population and Households. Процитовано 13 January 2016.
  10. ↑ а б Fighting Population Decline, Japan Aims to Stay at 100 Million. Nippon.com. 26 August 2014. Процитовано 21 February 2016.
  11. ↑ Traphagan, John W. (2003). Demographic Change and the Family in Japan's Aging Society. Suny Series in Japan in Transition, SUNY Series in Aging and Culture, Suny Series in Japan in Transition and Suny Series in Aging and Culture. SUNY Press. с. 16. ISBN 978-0791456491.
  12. ↑ Japan population to shrink by a third by 2060. The Guardian. 30 January 2014. Процитовано 14 January 2016.
  13. ↑ International Futures. Population of Japan, Aged 65 and older. Процитовано 5 грудня 2012.
  14. ↑ Population Projections for Japan (January 2012): 2011 to 2060, table 1-1 (National Institute of Population and Social Security Research, retrieved 13 January 2016).
  15. ↑ Yoshida, Hiroshi; Ishigaki, Masahiro. Web Clock of Child Population in Japan. Mail Research Group, Graduate School of Economics and Management, Tohoku University. Архів оригіналу за 18 July 2018. Процитовано 14 March 2017.
  16. ↑ Clyde Haberman (15 січня 1987). Japan's Zodiac: '66 was a very odd year. The New York Times. Процитовано 14 травня 2018.
  17. ↑ The World Factbook — Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 6 квітня 2017.
  18. ↑ а б East Asia/Southeast Asia :: Japan — the World Factbook - Central Intelligence Agency. 22 September 2022.
  19. ↑ а б Population Aging and Aged Society: Population Aging and Life Expectancy (PDF). International Longevity Center Japan. Архів (PDF) оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  20. ↑ Health Status: Utilization of Health Care (PDF). International Longevity Center Japan. Процитовано 21 березня 2017.
  21. ↑ Changing Patterns of Nonmarital Childbearing in the United States. CDC/National Center for Health Statistics. 13 травня 2009. Процитовано 24 вересня 2011.
  22. ↑ Harding, Robin (4 February 2016). Japan birth rate recovery questioned. Financial Times. Процитовано 21 February 2016.
  23. ↑ ((Statistics Bureau, Ministry of Internal Affairs and Communications, Japan)). Chapter 5. Statistical Handbook of Japan 2014. Процитовано 18 January 2016.
  24. ↑ Yamada, Masahiro (3 August 2012). Japan's Deepening Social Divides: Last Days for the "Parasite Singles". Nippon.com. Процитовано 14 January 2016.
  25. ↑ Why the Japanese are having so few babies. The Economist. 23 July 2014. Процитовано 14 January 2016.
  26. ↑ Kato, Akihiko. The Japanese Family System: Change, Continuity, and Regionality over the Twentieth century (PDF). Max Planck Institute for Demographic Research. Архів (PDF) оригіналу за 28 вересня 2022.
  27. ↑ 1 in 4 men, 1 in 7 women in Japan still unmarried at age 50: Report. The Japan Times Online. 5 квітня 2017.
  28. ↑ Nohara, Yoshiaki (1 May 2017). Japan Labor Shortage Prompts Shift to Hiring Permanent Workers. Bloomberg. Процитовано 12 January 2018.
  29. ↑ IPSS, "Attitudes toward Marriage and Family among Japanese Singles" (2011), p. 4.
  30. ↑ Hoenig, Henry; Obe, Mitsuru (8 April 2016). Why Japan's Economy Is Laboring. Wall Street Journal.
  31. ↑ Ishimura, Sawako (24 жовтня 2017). お疲れ女子の6割は恋愛したくない!?「疲労の原因」2位は仕事内容、1位は？(60% of tired women do not want to love!? "Cause of fatigue" second place work content, first place?). Cocoloni Inc. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 21 квітня 2019.
  32. ↑ Shoji, Kaori (2 грудня 2017). Women in Japan too tired to care about dating or searching for a partner. The Japan Times. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  33. ↑ National Institute of Population and Social Security Research (IPSS). "Marriage Process and Fertility of Japanese Married Couples." (2011). pp. 9–14.
  34. ↑ Soble, Jonathan (1 січня 2015). The New York Times. Процитовано 20 березня 2017.
  35. ↑ Yoshida, Reiji (31 December 2015). Japan's population dilemma, in a single-occupancy nutshell. The Japan Times. Процитовано 14 January 2016.
  36. ↑ Wiseman, Paul (2 June 2004). No sex please we're Japanese. USA Today. Процитовано 10 травня 2012.
  37. ↑ 1 in 4 singles aged in 30s in Japan unwilling to marry: gov't survey. Mainichi. 14 червня 2022. Архів оригіналу за 16 червня 2022.
  38. ↑ Cyrus Ghaznavi, Haruka Sakamoto, Daisuke Yoneoka, Shuhei Nomura, Kenji Shibuya, Peter Ueda. 2019. Trends in heterosexual inexperience among young adults in Japan: analysis of national surveys, 1987-2015. BMC Public Health. DOI: 10.1186/s12889-019-6677-5
  39. ↑ Shibuya, Kenji (8 April 2019). First national estimates of virginity rates in Japan. The University of Tokyo. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 20 квітня 2019.
  40. ↑ Shibuya, Kenji (8 April 2019). Let's Talk About (No) Sex: A Closer Look at Japan's 'Virginity Crisis'. The Diplomat. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.
  41. ↑ Harney, Alexandra (15 June 2009). Japan panics about the rise of "herbivores"—young men who shun sex, don't spend money, and like taking walks. - Slate Magazine. Slate.com. Процитовано 20 August 2012.
  42. ↑ а б в Roughly 40 percent of single Japanese men in their 20s have never been on a date, survey says. 15 червня 2022. Архів оригіналу за 15 червня 2022.
  43. ↑ Hashimoto, Ryutaro (attributed). General Principles Concerning Measures for the Aging Society. Ministry of Foreign Affairs of Japan. Retrieved 2011-3-5.
  44. ↑ Soble, Jonathan (26 February 2016). Japan Lost Nearly a Million People in 5 Years, Census Says. New York Times. Процитовано 27 February 2016.
  45. ↑ Population Projections for Japan (January 2012): 2011 to 2060, table 1-4 (National Institute of Population and Social Security Research, retrieved 13 January 2016).
  46. ↑ Oi, Mariko (16 March 2015). Who will look after Japan's elderly?. BBC. Процитовано 23 February 2016.
  47. ↑ Kelly, William (1993). Finding a Place in Metropolitan Japan: Transpositions of Everyday Life. У Gordon, Andrew (ред.). Postwar Japan as History. University of California Press. с. 189—238. ISBN 978-0-520-07475-0.
  48. ↑ McNeill, David (2 December 2015). Falling Japanese population puts focus on low birth rate. The Irish Times. Процитовано 24 February 2016.
  49. ↑ а б Olivares-Tirado, Pedro (2014). Trends and Factors in Japan's Long-term Care Insurance System: Japan's 10-year Experience. Springer. с. 80—130. ISBN 978-94-007-7874-0.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старіння_Японії&oldid=42137087