Шлюб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міжособові стосунки
Типи стосунків

Агамія · Шлюбний союз · Броманс · Вдівство · Цивільне партнерство · Дружба · Жінка (дружина) · Значимий інший · Казуальні · Конкубінат · Куртизанка · Коханець (коханка) · Моногамія · Чоловік (чоловік) · Гомосексуалізм · Педерастія · Поліаморія · Полівірність · Полігамія · Спорідненість · Романтичні · Сім'я · Сексуальний партнер · Співжиття

Події

Залицяння · Статевий акт · Укладання шлюбу · Подружня зрада · Розлучення

Почуття та емоції

Близький зв'язок · Потяг · Комперсія · Закоханість · Кохання (ерос, філія, сторге, агапе· Платонічне кохання · Романтичне кохання · Пристрасть · Захоплення · Ревнощі · Прив'язанність

Вчинки

Калим (Придане· Гіпергамія · Подружня зрада · Сексуальна поведінка · Викрадення нареченої

Насилля у відносинах

У сім'ї · Над дорослими · Над дітьми · Підліткове насилля

Wedding rings.jpg

Шлюб (від слов'янського «слюб» — з'єднання за любов'ю)[1] — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком та жінкою, яка визначає їхні права та обов'язки одного щодо іншого й щодо дітей. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю.(докладно).

1. Шлюб - це сімейний союз двох людей, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Генеза[ред.ред. код]

У своєму історичному розвитку шлюб пройшов кілька етапів. Спочатку за первіснообщинного ладу його не було. Згодом з екзогамії й групового шлюбу поступово виникають спочатку парний шлюб, що об'єднує лише одну подружню пару, а потім патріархальна сім'я і з нею моногамний шлюб, який стає економічним осередком суспільства. В антагоністичних класових формаціях шлюб часто є майновою угодою. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс відзначали, що буржуазна сім'я ґрунтується на суто грошових відносинах.

Види шлюбу[ред.ред. код]

Шлюб — сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.

Одностатевий шлюб — це шлюб, визнаний за законом або шлюб, що визнано в соціальному відношенні між двома людьми однієї статі.

В українській мові жінку в шлюбі з чоловіком називають одруженою або дружиною цього чоловіка. В Україні, як і багатьох інших країнах, існує традиція зміни прізвища. Здебільшого дружина приймає прізвище свого чоловіка, в окремих випадках чоловік може взяти собі прізвище дружини. Іноді утворюються подвійні прізвища.

Існують поняття церковного шлюбу й цивільного шлюбу. Хоча здебільшого люди, які вступають у церковний шлюб у сучасну епоху вступають також у цивільний шлюб, але історично це було не обов'язковим. Церковний шлюб здійснюється за ритуалами відповідної релігії, цивільний шлюб реєструється в державних установах. Люди можуть проживати разом, утворюючи сім'ю, але не вступаючи в шлюб (Фактичний шлюб).

Історично шлюб був союзом між чоловіком і жінкою. В сучасну епоху законодавством деяких країн дозволені цивільні шлюби між особами однієї статі.

Шлюби часто розпочинаються особливою церемонією — весіллям. Весіллю за традицією передують церемонії сватання та заручин, призначені, відповідно, для пропозиції укласти шлюб і для оголошення наміру провести весілля.

Шлюб припиняється або внаслідок розлучення або внаслідок смерті чоловіка або жінки. Після смерті чоловіка дружину називають вдовою, після смерті дружини чоловіка називають вдівцем.

Суть[ред.ред. код]

Суть шлюбу визначається встановленими суспільними відносинами. Шлюб здійснюється для утворення сім'ї, народження дітей, спільного проживання і утворення спільної власності. Права і обов'язки людей, які вступають в цивільний шлюб, закріплені у законодавстві, яке може бути дуже різним у різних країнах, і яке змінювалося впродовж епох.

В деяких суспільствах була дозволена полігінія — шлюб між одним чоловіком і кількома жінками. Протилежна ситуація, коли одна жінка має кількох чоловіків, називається поліандрією.

Законодавства сучасної ери, зокрема законодавство України, здебільшого передбачають рівні права та обов'язки шлюбних партнерів. Однак, у різні епохи і в різних країнах, права чоловіка та жінки відрізнялися й можуть відрізнятися й сьогодні. Навіть у державах, де проголошена рівність партнерів, суспільна мораль часто встановлює свої, відмінні від закону, норми поведінки шлюбних партнерів. Зазвичай мораль засуджує позашлюбні статеві відносини, однак, суспільство часто доволі легко прощає подружню зраду чоловікові, й дуже строге щодо поведінки дружини. В деяких суспільствах подружня зрада з боку дружини строго карається законом. До таких суспільств належать, зокрема, суспільства, які живуть за законами шаріату.

Матеріальні права шлюбних партнерів теж установлюються законом і значно відрізняються як у різних країнах, так і навіть у різних областях однієї країни. Майнові права подружньої пари були різними в різні епохи. В деяких країнах при вступі у шлюб, чоловік та жінка вкладають шлюбний контракт, який визначає їхні права під час спільного проживання та при розлучені. В деяких країнах майно, придбане за час спільного проживання, вважається спільним і при розлученні ділиться між колишніми партнерами, в інших країнах такого правила немає. У випадку розлучення суд може призначити виплату аліментів тій стороні, яка потрапляє при розлученні в скруту.

Шлюбний вік[ред.ред. код]

Докладніше: Шлюбний вік

Раніше для Росії були типові ранні шлюби. Історики відзначали, що в XVI–XVII століттях "російські одружувалися дуже рано. Бувало, що наречений мав від 12 до 13 років … Рідко траплялося, щоб російська довго залишався неодруженим… ". Поступово вік вступу в шлюб підвищувався. Петро I указом 1714 заборонив дворянам одружитися, не досягнувши 20 , і виходити заміж, не досягнувши 17 років, а за указом Катерини II (1775 р.) для всіх станів заборонялося вінчати чоловіків молодше 15, жінок молодше 13 років; в разі порушення указу шлюб розривався, а священик позбавлявся сану. Пізніше нижня межа шлюбного віку ще більш підвищилася . Відповідно до імператорським указом 1830 мінімальний вік для вступу в шлюб піднявся до 16 років для нареченої і 18 років для нареченого. Однак селяни і нижні верстви міського населення нерідко зверталися до духовних властей за дозволом видати заміж дочку в більш ранньому віці. Як головний мотив висувалася необхідність мати в будинку робітницю або господиню . Ще й до початку XX століття шлюблення в Російській імперії залишалося досить раннім. Більше половини всіх наречених і близько третини женихів в Росії були не старші 20 років[2].

Див. ще: пізній шлюб, en:Hajnal line

Регулятори інституту шлюбу[ред.ред. код]

На нього впливають, мораль, політико-правові інститути та ін. Основа шлюбу варіюється в залежності від типу суспільства (романтичне кохання на Заході, розрахунок у деяких інших суспільствах), але більшість шлюбних церемоній, контрактів і звичаїв включають набір прав і обов'язків, таких як турбота і захист, полягають в продовженні роду, сімейної лінії і створення спільної власності.

Шлюб і суспільство[ред.ред. код]

Санкціонуючи шлюб, суспільство охороняє його. Особи, що вступають у шлюб, несуть відповідальність за матеріальне забезпечення й виховання дітей, за майбутнє сім'ї. Карл Маркс писав, що якби шлюб не був основою сім'ї, то він так само не був би предметом законодавства, як, наприклад, дружба.

Умови для укладення шлюбу[ред.ред. код]

Умови для укладення шлюбу в Україні: взаємна згода осіб, які бажають укласти шлюб (адже шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка) та досягнення цими особами шлюбного віку.

Шлюбний вік[ред.ред. код]

Шлюбний вік в Україні для жінок - 18 років, для чоловіків — 18 років, однак за заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам[3]. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми як майбутніх подружжя і батьків обов'язками та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрації шлюбу.

Так, Перший і Другий Литовські статути визначали віком громадянського повноліття для чоловіків — вісімнадцять, а для дівчат — п'ятнадцять років, а Третій Статут знижує повноліття для дівчат до тринадцяти років[4]. Про дуже ранні шлюби, коли дівчата виходили заміж у 10 — 11 років, згадує, зокрема Ян Ласицький. Його повідомлення, очевидно, більше стосується одного із пережитків давньої традиції — так званих змовин малолітніх, коли батьки зісватували своїх неповнолітніх дітей з перспективою їхнього майбутнього одруження, укладаючи при цьому формальні договори. Іноді такі змовини завершувалися вінчанням 29. Проте найголовнішим юридично-звичаєвим актом, який скріплював шлюб, було тільки весілля «з піснями й танцями», яке остаточно й узаконювало подружжя в очах громади. До кінця XVI ст. звичай цей майже повністю зникає, однак релікти його ще довго зберігалися і в наступних століттях[4].

Обмеження на шлюб[ред.ред. код]

Жінка та чоловік у європейській традиції (винятки — …) можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі (одноженство, моногамія), право на повторний шлюб вони мають після припинення попереднього шлюбу. Не можуть перебувати у шлюбі особи, які є родичами прямої лінії споріднення, рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра, двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця, усиновлювач та усиновлена ним дитина. Це є певною гарантією, що шлюб укладається з додержанням умов, необхідних для створення повноцінної сім'ї.

Статистика шлюбів (брачность)[ред.ред. код]

Ще на рубежі XIX і XX століть брачность в Росії була майже загальної. Згідно першого загального перепису населення 1897 р., в кінці XIX ст. до віку 50 років у шлюбі складалися практично всі чоловіки і жінки, частка населення, ніколи не перебувала у шлюбі, у віковій групі 45-49 років була істотно нижче, ніж у країнах Західної Європи[2].

Кількість укладених шлюбів дуже чутлива до різних віянь і традицій. Шлюбна дата може бути приурочена до круглої дати, наприклад, 07.07.2007, днів (День закоханих), астрологічної картини (високосний рік) тощо.

Шлюб у релігіях[ред.ред. код]

Дивись детальніше статті — Сватання, вінчання, заручини.

Шлюб і право[ред.ред. код]

Найважливіші питання шлюбних і сімейних відносин регулюються законом — Сімейним кодексом, який визначає поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого у державному органі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). В Україні не вважається укладеним шлюб, який не зареєстрований в РАЦС, зокрема, з точки зору законодавства не є одруженими особи, які уклали шлюб в церковних установах — до його реєстрації в РАЦС. Умовами дійсності шлюбу є:

1. Шлюб може бути укладений лише між чоловіком та жінкою.

2. Досягнення обома особами шлюбного віку.

3. Дієздатність обох осіб.

4. Добровільність чоловіка і жінки на укладання шлюбу.

5. Одна особа може перебувати лише в одному шлюбі одночасно, для укладання нового шлюбу необхідно припинити будь-який раніше укладений шлюб.

6. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

Викуплення вини шлюбом

«Історія української культури[4]» [про середні віки] вказує, «якщо ж жінка виявляла бажання одружитися з ґвалтівником, то суд вважав своє попереднє рішення недійсним. Звільнення шлюбом засудженого на смерть було ремінісценцією однієї з давніх звичаєвих форм укладення шлюбу». Існував інститут недоторканості злочинців, убивць у храмах та пошлюблення повій (тз. храмове служіння). Ці теми розкриваються у секціях релігії статті .

Шлюбний процес[ред.ред. код]

Підготовка до подружнього життя

Існує, зокрема, в Україні, як світська, так і релігійна підготовки до шлюбу. Завдання цієї програми — підготувати молодих людей до сімейного життя, навчити їх будувати здорові стосунки. Мета — зменшити не лише кількість розлучень, а й рівень насильства в родинах. Наречені можуть безкоштовно відбути спеціалізований курс після того, як подадуть заяви в РАЦС. Програму провадять спеціалісти: психологи, соціальні працівники та лікарі. Теми курсу стосуються сутності подружнього життя і взаємовідносин у сім'ї, психологічних проблем та їх подолання, криз у подружжі, планування родини. Передбачено зустрічі з батьками наречених та декілька занять про значення духовності в житті подружжя. На тренінгах-курсах, шлюбні особи можуть краще пізнати одне одного, з'ясувати важливі питання спільного життя щодо обов'язків у сім'ї, народження та кількості дітей, ставлення до кар'єри тощо.

На релігійних передподружніх підготовках розглядаються питання віри, покликання до подружжя, суті та змісту таїнства шлюбу, етики статевого життя, дітонародження.

Розірвання шлюбу[ред.ред. код]

Докладніше: Розлучення

Дореволюційна Росія майже не знала розлучення , шлюбний союз укладався на все життя і практично не міг бути розірваний. Розлучення розглядалося церквою як тяжкий гріх і дозволялося у виняткових випадках. Підставою для розлучення могло служити тільки « безвісна відсутність » і « позбавлення всіх прав стану » одного з подружжя. Тим не менше, у міру зміни суспільних умов , поступової емансипації жінок , вже в дореволюційний час змінювалися погляди на цінності подружжя, ставлення до розлучення . Але ці зміни торкалися в основному елітарні верстви населення , офіційні розлучення були великою рідкістю. У 1913 р. на 98500000 православних в Росії був розірваний всього 3791 шлюб[2].

В Україні незалежно від того, ділить подружжя майно чи ні, за розлученням належить звернутись до відділу РАЦС. («Сімейний кодекс України», що був прийнятий 10.01.2004). Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя у випадку, передбаченому статтею 106 Сімейного кодексу України, провадиться на підставі їх письмової заяви, у якій повинно бути зазначено про відсутність у подружжя спільних дітей. У цих випадках оформлення розлучення і видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу провадиться на підставі Постанови про розірвання шлюбу, що виноситься відділом реєстрації актів цивільного стану після закінчення одного місяця з дня подання подружжям заяви про розлучення, якщо вона не була відкликана.

«Сімейні» відносини без укладання шлюбу[ред.ред. код]

Докладніше: Конкубінат

Українська держава прагне підтримати інститут сім'ї в нашій країні, і Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року сімейні відносини між чоловіком і жінкою без укладання шлюбу значною мірою прирівняні до укладеного шлюбу (стаття 74 Сімейного кодексу).

В Україні вільні сімейні стосунки, що не оформлені ані церквою, ані державою, часто помилково називають «цивільним шлюбом». Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року містить вираз «жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі». Терміни «цивільний шлюб», «фактичний шлюб», «співжиття» в Сімейному кодексі України відсутні.

Козаки були високоморальною громадою, тому козацький шлюб не міг суперечити християнським поняттям і загальнолюдській моралі, а саме, поняттю пожиттєвої вірності. «Сказано теж: хто відпускає свою жінку, хай дасть їй розлучний лист. А Я кажу вам: хто відпускає свою жінку, той робить з неї перелюбку, і хто взяв би розлучену, чинить перелюб.» Матвій.

Відтворення шлюбу/сім'ї[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  2. а б в А. Г. Вишневский. Эволюция российской семьи
  3. http://economics.unian.net/ukr/detail/124596
  4. а б в Історія української культури

Посилання[ред.ред. код]