Єпархія Зела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Єпархія Зела (на лат.: Dioecesis Zelitena) — закрита кафедра Константинопольського патріархату та титулярна кафедра католицької церкви.

Історія[ред. | ред. код]

Зела, що відповідає місту Зіле на території сучасної Туреччини[1], — стародавнє єпископство римської провінції Геленопонт у цивільній єпархії Понт. Вона входила до Константинопольського патріархату і була суфраганом архієпископства Амасеї. Місце знаходження задокументовано в Notitiae Episcopatuum патріархату до ХІІ століття.[2]

Є кілька документованих єпископів цієї стародавньої візантійської єпархії. Перший — Іраклій, який брав участь у Анкірській раді в 314 р.; його ім'я також зустрічається серед отців, які брали участь у першому Вселенському соборі, що відбувся в Нікеї в 325 році. Ближче до середини IV століття відомий аріанський єпископ Бітінікій, який входив до групи східних єпископів, які відмовилися від Сардикського собору (343/344) і підписали арійську формулу віри на альтернативному соборі, що відбувся в Філіпополі; єпископ на ім’я Бітінікій, але не вказуючи, де він належить, також взяв участь у синоді в Гангрі, датування якого, досі невідоме, знаходиться між 340 і 360 роками.[3]

Два єпископи відомі з V століття: Аттик, який був присутній на Халкедонському соборі в 451 році;[4] та Іперехіон, який підписав у 458 році лист єпископів Еленопонта до імператора Лева I після вбивства Протерія Александрійського.[5]

Георгій був присутній на соборі в Трулло в 692 році.[6] Костянтин входить до числа єпископів, які були присутні на другому Нікейському соборі 787 року.[7] Павло нарешті брав участь у соборі 879-880 рр., який реабілітував Константинопольського патріарха Фотія;[8] цього єпископа можна ототожнити з анонімним прелатом, згаданим у синодальному листі самого Фотія, написаному між листопадом 877 і вереснем 886 року.[9]

З {VIII століття Зела зараховується до титульних єпископських престолів Католицької Церкви; місце було вакантним з 7 липня 1964 року. Останнім його власником був Хосе Марія Гарсія Лахігера, єпископ -помічник Мадрида.

Хронотаксис[ред. | ред. код]

Грецькі єпископи[ред. | ред. код]

  • Іраклій † (до 314 - після 325)
  • Аттик † (згадується в 451 р.)
  • Гіперехіон † (згадується в 458 р.)
  • Георгій † (згадується в 692 р.)
  • Костянтин † (згадується 787 р.)
  • Павло † (згадується 879 р.)
  • Анонім † (згадується між 877 і 886 роками)

Титулярні єпископи[ред. | ред. код]

  • Етьєн П'єр Лесерре † (25 вересня 1753 р . - ? звільнився)
  • Франциско Сан-Андрес, OSH † (2 жовтня 1758 - 20 січня 1766 помер)
  • Джованні Девоті † (26 березня 1804 — 29 травня 1804 призначений титулярним архієпископом Карфагену)
  • Антон Каучіц † (23 вересня 1805 — 24 серпня 1807 призначений єпископом Любляни)
  • Жан-Луї Флоранс, O.S.A. † (помер 2 жовтня 1807 - 14 грудня 1814)
  • Джузеппе Марія Пеццелла, OSA † (23 червня 1828 - близько 1830 змінив єпископа Кальві і Теано)
  • Пітер Поль Лефевер † (помер 23 липня 1841 - 4 березня 1869)
  • Мануель Марія Леон Гонсалес-і-Санчес † (28 січня 1876 — 22 червня 1877 призначений єпископом Хаена)
  • П'єр-Ноель-Жозеф Фукар, євродепутат † (помер 13 серпня 1878 - 31 березня 1889)
  • Лоран Блеттері, O.S.A. † (2 вересня 1890 - 17 серпня 1891 пішов у відставку)
  • Герман Йозеф Шмітц † (помер 25 серпня 1893 - 21 серпня 1899)
  • Марі-Фелікс Шуле, депутат Європарламенту † (померла 21 лютого 1901 - 31 липня 1923)
  • Василь Такач † (помер 20 травня 1924 - 13 травня 1948)
  • Алехандро Айсон Олалія † (14 травня 1949 — 6 травня 1950 змінив єпископа Тугегарао)
  • Хосе Марія Гарсія Лагігера † (17 травня 1950 — 7 липня 1964 призначений єпископом Уельви)

Примітка[ред. | ред. код]

  1. ↑ (англ.) The Princeton Encyclopedia of Classical Sites.
  2. ↑ Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Paris, 1981, indice p. 518, voce Zela.
  3. ↑ A. Lambert, v. Bithynicus, in «Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques», vol. IX, Paris, 1937, col. 20.
  4. ↑ (лат.) Concilium universale Chalcedonense. Volumen sextum, prosopographia et topografia, actorum calcedonensium et encycliorum indices, edidit Eduardus Schwartz, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», II/6, Berlino-Lipsia 1938, p. 13 (Attikos 2 Zelon).
  5. ↑ (лат.) Concilium universale Chalcedonense, volumen quintum: Collectio Sangermanensis, in «Acta Conciliorum Oecumenicorum», edidit Eduardus Schwartz, vol. II/5, Berlino-Lipsia 1936, pp. 84-86.
  6. ↑ (лат.) Concilium Constantinopolitanum a. 691/2 in Trullo habitum, edidit Heinz Ohme, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», series II, vol. II/1, Berlino-Boston 2013, p. 75, nº 116.
  7. ↑ Jean Darrouzès, Listes épiscopales du concile de Nicée (787), in Revue des études byzantines, 33 (1975), p. 40.
  8. ↑ (нім.) Paulos, «Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit», edizione online, nº 26305.
  9. ↑ (нім.) Anonymus, «Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit», edizione online, nº 30655.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єпархія_Зела&oldid=36303700