Іваницький Тарас Володимирович
| Тарас Іваницький Іваницький Тарас Володимирович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
26 червня 1992 Житомир, Україна | |
| Смерть |
7 березня 2022 (29 років) Київська область, Україна (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Поховання | Висока Піч | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2020, 2022 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Тарас Володимирович Іваницький — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Тарас Іваницький народився 26 червня 1992 року в Житомирі в багатодітній родині. Згодом, разом із батьками переїхав до с. Озадівки на Бердичівщині. Закінчивши місцеву загальноосвітню школу вступив до Бердичевського ПТУ № 4. Тут він здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Майже три роки працював у сфері торгівлі — контролером-ревізором у ТОВ «СТАМА». З початком війни на сході України був мобілізований. Починаючи з 2014 року неодноразово перебував на Донбасі в складі АТО та ООС. Служив у 26-й артилерійській бригаді, якій у травні 2019 року було присвоєно ім'я генерал-хорунжого Романа Дашкевича. У 2016 році перевівся до 95-тої окремої десантно-штурмової бригади в рідному Житомирі. У вересні 2020 року звільнився з військової служби. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну старший солдат був призваний 25 лютого 2022 року до лав Збройних Сил України Бердичівським РТЦК та СП. Обіймав військову посаду навідника мінометного взводу мінометної батареї десантно-штурмового батальйону військової частини А0281. Загинув Тарас Іваницький вранці 7 березня 2022 року внаслідок авіаудару в боях на Київщині.
Чин прощання із загиблим проходив 13 березня у селі Висока Піч Тетерівської сільської громади на Житомирщині. Разом із ним поховали земляків — старшину Олександра Раковського та старшого лейтенанта Олександра Шерова, які загинули разом[1][2][3][4].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилася дружина Тетяна (одружились у серпні 2020 року) та донька Софійка (нар 18 грудня 2021). З двох братів та сестри у лавах ЗСУ також проходить військову службу брат Іван Іваницький[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- медаль «Учасник АТО» (2018),
- Почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» (2018).
- Грамота за військову службу та мужність (2018),
- Подяка Міністра оборони України за участь у параді (2018).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Житомирщині попрощалися з загиблими в боях військовослужбовцями. Суспільне (укр.). 13 березня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ а б На Житомирщині попрощалися з загиблими в боях військовослужбовцями. Новини Рівне (укр.). 13 березня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ Кучерява, Вікторія (19 квітня 2022). Старший солдат Тарас Іваницький: захищав Україну до останнього подиху. РІО Бердичів (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ У бою за нашу Батьківщину загинув військовий з Бердичівського району. Рупор Житомира (укр.). 12 березня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 20 квітня 2022 року № 265/2022 «Про відзначення державними нагородами України»