Імператорський Харківський університет
| Імператорський Харківський університет | |
|---|---|
| Харьковский университет | |
 | |
| 49°59′19″ пн. ш. 36°13′46″ сх. д. / 49.98861111113877342° пн. ш. 36.22944444447177403° сх. д.Координати: 49°59′19″ пн. ш. 36°13′46″ сх. д. / 49.98861111113877342° пн. ш. 36.22944444447177403° сх. д. | |
| Тип | Імператорські університети Російської імперії |
| Країна |
 Російська імперія |
| Розташування | Харків |
| Засновано | 1803 |
| Закрито | 1917 |
| Ректор | Осиповський Тимофій Федорович |
| Складається з | юридичний факультет Імператорського Харківського університетуd |
| Випускники | Категорія:Випускники Імператорського Харківського університету |
 | |
 Imperial Kharkov University у Вікісховищі | |
Імператорський Харківський університет (1805—1917) — один із дванадцяти Імператорських університетів Російської імперії (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна в Україні).
Історія університету[ред. | ред. код]
Харківський університет належав до числа тих небагатьох у Російській імперії вищих навчальних закладів, які створила ініціатива місцевого суспільства.
Думка про заснування університету виникла у Василя Назаровича Каразіна, на той час керуючого справами в одному з комітетів Міністерства народної освіти.
Ще 1802 року вона була ним висловлена в бесіді з імператором Олександром I і отримала повне схвалення. У Харкові ця думка також дістала підтримку суспільства; 30 травня 1802 року в Харкові зібралося дворянство для принесення імператору подяки та обговорення питання про університет; Каразін зачитав свій проєкт устрою майбутнього університету. На його думку, університет мав з'явитися «не школою за німецьким зразком влаштованою, а всеосяжним училищем», яке містило б у собі з'єднання різних академій (наук, мистецтв, інженерної, духовної), університету і нижчих професійних шкіл. Було ухвалено постанову про збір коштів серед дворянства і купецтва. Військові обивателі поступилися під будівництво університету понад 130 гектарів землі. Взяли участь у пожертвуваннях й інші міста Харківської губернії, а також дворянство сусідніх губерній. У Санкт-Петербурзі 24 січня 1803 року відбулася Височайша воля на заснування в Харкові університету, піклувальником якого було призначено графа С. О. Потоцького. Усі господарські розпорядження було доручено В. Н. Каразіну і професору І. Ф. Тимковському. До початку 1805 року було підібрано перший склад викладачів, запрошених Потоцьким переважно з-за кордону, і 17 (29) січня 1805 року відбулося урочисте відкриття університету.
Новий університет був організований відповідно до статуту 1804 року і мав чотири відділення:
- словесних наук
- моральних та політичних наук
- фізичних та математичних наук
- лікарських та медичних наук (фактично, через відсутність бажаючих на ньому вчитися було відкрито лише у 1811 році)
В університеті було передбачено 25 кафедр. При відкритті університету не вистачало половини покладеної за статутом кількості професорів: перші 57 студентів університету розпочали заняття під керівництвом 25 викладачів: 9 професорів, 11 ад'юнктів, одного лектора та чотирьох викладачів мистецтв. У перше десятиліття з 47 викладачів університету 29 були іноземцями (з них 18 німців, 4 французи та 7 слов'ян) і лише 18 — російського походження. Значна їх частина викладала навчальні курси німецькою мовою та латиною. Найбільш визначними серед них були Роммель і Шад, а також хімік Ф. І. Гізе, Анатом Л. О. Ванноти та ветеринар Ф. В. Пільгер. З професорів слов'янського походження звертав він увагу А. І. Стойкович. З російських професорів великими науковими силами були: І. Ф. Тимківський , І. С. Рижський, Т. Ф. Осипівський.
У перші роки існування університету Раді університету доводилося дбати про залучення не тільки професорів, а й студентів, кількість яких на той час була дуже мізерна. Причина — відсутність підготовчих навчальних закладів. Головні народні училища не давали своїм вихованцям необхідного для тодішньої університетської науки класичної освіти. Підготовлених слухачів могли дати університету Харківський колегіум та Білгородська семінарія, з яких казеннокоштовними студентами було прийнято з дозволу Синоду 33 семінаристи. Для залучення дворян піклувальнику доводилося звертатися до сприяння губернаторів. Для купців і міщан вступ до університету можливий був тільки після отримання звільненого свідоцтва від їхніх товариств, яке виклопотати було нелегко. Особам податних станів вступ до університету було ще важче, та й за одним із роз'яснень міністра народної освіти, під час перебування свого в університеті, вони вважалися не студентами, а лише вільними слухачами. У 1805 році виявили бажання вступити до університету ще 41 особа, проте після складання іспитів було прийнято лише 24 з них. Таким чином було прийнято 57 студентів. Було навіть відкрито підготовчий клас, який існував кілька років; спочатку для тих, хто готувався до вступних іспитів, а потім і для студентів, які щойно вступили до університету.
У 1807 році в університеті було 65 студентів, у 1809 — 72, у 1811 — 118. Зазвичай, заповнені були тільки вакансії казеннокоштні; своєрідних надходило мало, особливо на відділення лікарських наук (медичний факультет), де перший повноцінний випуск прийнятих у 1811 році студентів, відбувся лише у 1814 році; до цього, в 1808 році був випущений 1 лікар, у 1809 — 2 лікарі, у 1812 — 1 лікар, у 1814 році — 6 кандидатів медицини і 2 лікарі. Щоб залучити слухачів на цей факультет, університет мав надавати їм різні пільги. Недолік у студентах змушував університет ставитися дуже поблажливо до знань осіб, які бажають потрапити до студентів.
У 1807 році було створено зоологічний кабінет університету, першим охоронцем якого став професор ботаніки Ф. А. Ділавінь.
1815 року через зміну політичної ситуації більшість іноземних професорів було змушено залишити Харківський університет. І наступне двадцятиріччя іноземців було 23 %, а росіян — 77 %.
В 1831 стараннями професора богослов'я А. р. Могилевського було відкрито будинковий університетський храм, на честь преподобного Антонія Великого.
У 1835 році в університеті було вже 263 студенти, переважно випускники Харківської гімназії.
За університетським статутом 1835 року було організовано три факультети — філософський, юридичний та медичний, але філософський поділявся на 2 відділення (1-ше включало філософський, історичні та мовні науки (історико-філологічне); 2-ге було фізико-математичним — у 1850 році ці відділення стали самостійними факультетами.
Протягом перших ста років більшу частину випускників складали юристи та лікарі.
Офіційним друкованим органом університету з липня 1863 року були «Протоколи засідань Ради Імператорського Харківського університету», з 1874 року — «Записки Імператорського Харківського університету».
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Харьковский университет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Андреев А. Ю. Российские университеты XVIII — первой половины XIX века в контексте университетской истории Европы
Рекомендована література[ред. | ред. код]
- Петров Ф. А. Формування системи університетської освіти у Росії. Т.1. Російські університети та Статут 1804 року. — М., 2002; Т.2. Становлення системи університетської освіти у перші десятиліття ХІХ ст. — М., 2002; Т.3. Університетська професура та підготовка Статуту 1835 року. — М., 2003; Т.4. Російські університети та люди 1840-х років. Ч.1. Професура. Ч.2. Студентство. — М., 2003.
- Російські університети у XVII—XX століттях. — Воронеж, 1998 — Вип.3, 1998 — Вип.5, 2000. Вип.5.
- Еймонтова Р. Г. Російські університети на межі двох епох. — М., 1985.
- Соловьевъ И. М. Русскіе университеты въ ихъ уставахъ и воспоминаніяхъ современниковъ. — С.-Петербургъ : Книгоиздательство типо-литографіи "Энергія", 1913.
- Багалій Д. І., Сумцов Н. Ф., Бузескул В. П. Короткий нарис історії Харківського університету за перші сто років його існування. Харків, 1906
- Багалій Д. І. Досвід історії Харківського університету. У 2-х т. — 1904 (Том 1: 1802—1815 ; Том 2: 1815—1835)
- Короткий нарис історії Харківського університету за царювання імператора Олександра III. — Харків, 1890
- Сухомлін М. І. Російські університети, засновані на початку царювання імп. Олександра I. — Спб., 1865.
- Фойгт Іст.-стат. зап. про Імператорський Харківський університет та його заклади до 1859 р. — Харків, 1859