Інформатор (фільм, 2009)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інформатор
The Informant!
TheInformant2009MP.jpg
Жанр триллер
Режисер Стівен Содерберг
Продюсер Дженніфер Фокс
Грегорі Джейкобс
Курт Ейченвальд
Сценарист Скотт Барнс
Курт Ейченвальд
У головних
ролях
Метт Деймон
Скотт Бакула
Джоел Макгейл
Мелані Лінскі
Оператор Стефен Содерберг
Композитор Марвін Гамліш
Кінокомпанія Participant Media

Groundswell Productions
Section Eight

Дистриб'ютор  Warner Brothers
Тривалість  108 хв.
Мова  англійська
Країна  США
Дата виходу  18 вересня 2009
IMDb ID 1130080
Кошторис  $22 млн.

«Інформатор» (англ. The Informant) — художній фільм Стівена Содерберга[1] в жанрі триллера з елементами чорної комедії, знятий за однойменною книгою журналіста Курта Айхенвальда.[2] Сценарій до фільму написав Скотт Барнс. Головні ролі у фільмі виконують Метт Деймон, Мелані Лінскі, Скотт Бакула та Джоел Макгейл.

Сюжет[ред.ред. код]

У фільмі розповідається про Марка Вітекра, доктора філософії з Ліги плюща, висхідної зірки компанії Archer Daniels Midland (ADM), який на початку 1990 років підняв шум навколо практики компанії встановлювати договірні ціни на продукцію.[3][4]

Одного разу вночі, на початку листопада 1992 року цей високопоставлений співробітник ADM розповів агенту ФБР Брайану Шепарду, що співробітники ADM, включаючи самого Вітекра, час від часу зустрічаються з конкурентами, щоб встановити договірну ціну на лізин, харчову добавку. Будучи найбільш високопоставленим співробітником в історії США, який став інформатором, Вітекр за кілька років таємно зібрав сотні годин аудіо- та відеозаписів, щоб віддати їх ФБР.[3][5][6] Він допомагав збирати докази, потай фіксуючи на плівку діяльність картелю на ділових зустрічах у різних місцях земної кулі, таких, як Токіо, Париж, Мехіко та Гонконг. За весь період таємної діяльності Вітекра, яка тривала протягом майже трьох років, ФБР одержало сотні годин аудіо- та відеозаписів, що зафіксували злочини, скоєні по всьому світу високопоставленими співробітниками, які встановлюють договірні ціни на харчові добавки, що стало, на той час, наймасштабнішим випадком цінової змови.[3][5][6]

У головних ролях[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]