Ірле Еррера

Ірле Еррера
Народився	23 квітня 1949(1949-04-23) San José de Guanipad, Ансоатегі, Венесуела
Помер	19 грудня 2021(2021-12-19) (72 роки) Каракас, Венесуела
Країна	Венесуела
Діяльність	журналіст, політик, письменник, поет, викладач університету
Галузь	журналістика і політика
Alma mater	Центральний університет Венесуели
Знання мов	іспанська
Заклад	Центральний університет Венесуели
Посада	member of the Chamber of Deputies of Venezuelad
Партія	Об'єднана соціалістична партія Венесуели

І́рле Ерре́ра Сі́льва (ісп. Earle Herrera Silva; *23 квітня 1949(19490423), Сан-Хосе-де-Гуаніпа, Ансоатегі, Венесуела — 19 грудня 2021, Каракас, Венесуела) — венесуельський журналіст, письменник, поет, публіцист, критик і політик. Депутат Національної асамблеї Венесуели (2006-2021) і член Установчих зборів 1999 і 2017 років.

З життєпису

Син Педро Еррери та Ани Сільви, п'ята дитина з дев'яти братів і сестер.

Був професором Школи соціальної комунікації в Центральному університеті Венесуели.

Обирався депутатом Національної асамблеї від Об'єднаної соціалістичної партії Венесуели.

Працював оглядачем громадської думки в ЗМІ, зокрема його соціальна сатира протягом багатьох років публікувалась на сторінках провідної венесуельської газети El Nacional.

Долучився до створення культпросвітніх часописів Libros al Día та El Sádico Ilustrado.

У 2012 році був призначений представником Національної асамблеї в Державній раді, органі, який об'єднує різні інстанції та рівні уряду Венесуели.

Також вів програму-розмовну студію Kiosko Veráz на державному каналі Venezolana de Televisión.

Ірле Еррера чотири рази отримував Національну премію з журналістики, а також муніципальну літературну премію федерального округу за поезію (1977) і премію Conac (Національна рада культури) за прозу.

Бібліографія

Проза і поезія

• 1978, A la muerte le gusta jugar con los espejos (libro de cuentos) - спеціальна муніціпальна премія з літератури Менсьйона.
• 1978, Penúltima tarde. муніціпальна премія Каракасу за поезію 1977.
• 1979, Los caminos borrados
• 1982, Sábado que nunca llega
• 1988, Cementerio privado. Premio Consucre de Narrativa 1986.
• 1992, La neblina y el verbo. Orlando Araujo uno y múltiple
• 1995, Piedra derramada
• 1999, Rocinante comió muchas ciruelas en el parque
• 2009, Desmorir de amor
• 2010, Penúltima Tarde y Otras Tardes

Публіцистика та літературна критика

• 1978, ¿Por qué se ha reducido el territorio venezolano?
• 1984, Hay libidos que matan. Ecosonograma de un país
• 1987, La Magia de la crónica
• 1988, Estas risas que vencen las sombras. A-narco crónicas bajo reloj
• 1988, El reportaje, el ensayo. De un género a otro
• 1993, Caracas 9 mm. Valle de balas
• 1993, A 19 pulgadas de la eternidad. Del desAmparo al 27 de febrero. Epílogo de la Gran Venezuela
• 1996, Memorias incómodas de una barragana
• 1997, Periodismo de opinión. Los fuegos cotidianos
• 1999, De amor constituyente al amor constituido
• 2005, El que se robó el periodismo que lo devuelva
• 2011, Ficción y realidad en el Caracazo: Periodismo, literatura y violencia. Premio Nacional de Periodismo 2011.Національна журналістська премія 2011.

Джерела та посилання

• Біографія Ірле Еррера - PSUV (ісп.)
• Ірле Еррера помирає від кохання (ісп.)
• Шляхи Ірле Еррера - The Dimas club (ісп.)
• Сумна фігура Ірле Еррери - Colofón (ісп.)
• Депутат Ірле Еррера вчетверте отримав Національну журналістську премію - NotiVargas (ісп.)