Ітах
| Ітах | |
|---|---|
| Помер |
849 Аббасидський халіфат |
| Діяльність | воєначальник |
Ітах аль-Хазарі (араб. إيتاخ الخزري помер у 849) — воєначальник аббасидського халіфа аль-Мутасима.
Біографія[ред. | ред. код]
Як повідомляє його нісба, Ітах був хазаром за походженням і рабом на кухні Салам аль-Абраша аль-Хадима, носив прізвисько «ат-Таббах» (кухар), поки не був викуплений як гулам аль-Мутасимом у 815 році[1][2]. Він незабаром став одним із старших командирів тюркської гвардії аль-Мутасима і брав участь у кількох боях, у тому числі в облозі Аморія.
При аль-Мутасимі Ітах служив начальником шурти в Аббасидській Самаррі і командував особистою гвардією халіфа[1]. Після приходу у 842 до влади аль-Васіка Ітах став разом із воєначальником Ашинасом головними людьми халіфату[3]. Аль-Васік призначив Ітаха намісником у Ємені у 843 або 844 році[1]. Після смерті Ашинаса у 844 або 845 роках Ітах був призначений намісником у Єгипті, але поступився постом Хартамаху ібн аль-Надру аль-Джабалі[1][3]. Літописи Якубі свідчать, що при аль-Васіці Ітах керував Великим Хорасаном, Сіндом і землями на річці Тигр[1].
Після несподіваної смерті аль-Васіка в серпні 847 року Ітах був призначений одним із найважливіших чиновників разом із візиром Мухаммадом ібн аз-Зайятом, верховним каді Ахмадом ібн Абу Дуадом і воєначальником Васифа ат-Туркі, які мали вибрати спадкоємця на посту халіфа. Ібн аз-Зайят запропонував призначити їм сина померлого, аль-Мухтаді, але він був надто молодий. Рада призначила іншого сина аль-Мутасіма, 26-річного Джафара, який став халіфом аль-Мутаваккілем[4][5]. Новий халіф вирішив позбутися слуг батька, які керували всім халіфатом[6]. Першою мішенню став візир Ібн аз-Зайят, якого аль-Мутаваккіль не шанував за його минуле. 22 вересня 847 року він відправив Ітаха з посланням до Ібн аз-Зайята з проханням з'явитися на зустріч. Візира привели до будинку Ітаха, де Ітах посадив того під домашній арешт і незабаром тортурами довів до смерті, відібравши особисту власність[7][8]. Це був апогей кар'єри Ітаха: він обіймав посади хаджиба, начальника палацової варти та голови барида (начальника мережі шпигунів)[3].
У 848 році, однак, Ітаха вмовили зробити хадж і скласти повноваження, а після повернення заарештували, відібравши все майно (в одному тільки особистому будинку шпигуни халіфа знайшли мільйон золотих динарів). Ітах помер від спраги у в'язниці у 849 році[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Kraemer, 1989, с. 9 (note 17).
- ↑ Bosworth, 1991, с. 46.
- ↑ а б в г al-Turkī, 2004.
- ↑ Kennedy, 2006, с. 232–233.
- ↑ Kraemer, 1989, с. 68.
- ↑ Kennedy, 2006, с. 234.
- ↑ Kraemer, 1989, с. 65–71.
- ↑ Kennedy, 2006, с. 234–236.
Література[ред. | ред. код]
- The History of al-Ṭabarī, Volume XXXIII: Storm and Stress along the Northern Frontiers of the ʿAbbāsid Caliphate. The Caliphate of al-Mu'tasim, A.D. 833–842/A.H. 218–227 / C.E. Bosworth. — Albany, New York : State University of New York Press, 1991. — ISBN 0-7914-0493-5.
- Matthew Gordon. The Breaking of a Thousand Swords: A History of the Turkish Military of Samarra, A.H. 200–275/815–889 C.E. — Albany, New York : State University of New York Press, 2001. — ISBN 978-0-7914-4795-6.
- Hugh N. Kennedy. When Baghdad Ruled the Muslim World: The Rise and Fall of Islam's Greatest Dynasty. — Cambridge, MA : Da Capo Press, 2006. — ISBN 978-0-306814808.
- The History of al-Ṭabarī, Volume XXXIV: Incipient Decline. The Caliphates of al-Wāthiq, al-Mutawakkil, and al-Muntasir, A.D. 841–863/A.H. 227–248 / Joel L. Kraemer. — Albany, New York : State University of New York Press, 1989. — ISBN 0-88706-874-X.
- The Encyclopedia of Islam, New Edition, Volume XII: Supplement // Aytāk̲h̲ al-Turkī. — Leiden and New York : BRILL, 2004. — С. 106. — ISBN 90-04-13974-5.