Каді
Ка́ді або Ка́дій (араб. قاضى) — релігійний суддя в мусульманський общині.
Зміст |
Історія посади[ред.]
Посада каді з'явилася у VII столітті. У ранньому періоді історії ісламу судовими функціями володів лише пророк Мухаммед. Однак, із збільшенням кількості мусільман Мухаммед став призначати для вирішення суперечок своїх найближчих сподвижників: наприклад: Муаза ібн Джабала чи Алі ібн Абу Таліба. Абу-Бекр і Омар були призначені ним суддями в Медині. За часів халіфату Омара, суддді у більшості випадків призначались ним особисто і спрямовувались у різні регіони Халіфату. Спочатку каді розглядали справи у мечетях. Однак пізніше для них почали відводитись окремі приміщення і будівлі. За часів правління династії Омейядів, каді призначались халіфами чи намісниками провінцій. За періоду правління Аббасидських халифів, вперше був запроваджений титул верховного каді (Каді аль-Кудат)[1]. За статусом каді був вище за імама мечеті.
За Середньовіччя рішення каді виконувала цивільна влада, якій він фактично був підпорядкований, в той же час саме каді являв собою голову мусульман міста або області. У одних країнах каді призначався, в інших прижилася практика виборності кадія муллами або старійшинами.
З XIX століття в мусульманських країнах поступово впроваджується цивільне законодавство, і шаріатський суд втрачає свою вагу, відіграючи другорядну роль.
Компетенція каді і процедура ухвалення судових рішень[ред.]
Каді виносив рішення як з питань релігії, так і з питань сімейного, майнового і частково кримінального права, стежив за дотриманням релігійних обов'язків, керуючись приписами Корану, сунни і шаріату.
Справи з майнових і сімейних суперечок, а також злочини проти особи (вбивство, завдання тілесних ушкоджень тощо), каді розглядав лише за зверненням позивача, права якого порушувалися, решту справ - за першою-ліпшою вимогою, а нерідко і з власної ініціативи.
Взагалі передбачалося, що для ухвалення рішення каді мав вислухати обидві контрсторони, але на практиці траплялося, що рішення виносилось і без цієї процедури. Рішення кадія на підлягало перегляду. Таким чином, шаріатський суд носив цілком особистісний характер і його авторитет напряму залежав від авторитетності, справедливості, релігійної відданості та освітнього рівня кадія.
Кадіаскер[ред.]
Верховний суддя, який стояв над кадіями провінцій.
Примітки[ред.]
Джерела і посилання[ред.]
- Тисяча і одна ніч // Глосарій, К.: «Дніпро», 1991
- Стаття в російськомовній Вікіпедії
- Запровадження ісламу в Чечні
- Исламский энциклопедический словарь
