Абліцов Віталій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.

Віта́лій Григо́рович Абліцо́в (*17 серпня 1946, Новоукраїнка)— український журналіст, громадсько-політичний діяч, головний редактор журналу «Державна справа» (з листопада 2005). Член НСЖУ (з 1976), державний службовець четвертого рангу (з червня 2000).

Зміст 1 Освіта 2 Фахова діяльність 3 Нагороди 4 Творчий доробок 4.1 Бібліографія 5 Особисте життя

[ред.] Освіта

Випускник Далекосхідного державного університету, філологічного факультету Ростовського державного університету, відділ журналістики (1972). Знає французьку мову.

[ред.] Фахова діяльність

1965—1980 — працював в редакціях газет Російської Федерації і України. 1966—1969 — студент, Далекосхідний державний університет, місто Владивосток.

1969—1972 — студент, Ростовський державний університет.

1980—1994 — в Держтелерадіо України (остання посада — директор телеоб'єднання «Культура»).

1995—2000 — оглядач з гуманітарних проблем, газета «Голос України».

травень 2000- лютий 2002 — заступник Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

[ред.] Нагороди

• Лауреат премій СЖУ «Журналіст року» (1996),
• «Незалежність» (1996).
• Відзнака «Експерт року-2007» Всеукраїнської експертної мережі у номінації «Культура».

[ред.] Творчий доробок

• Збірник есеїв «Гетьманат» («Голос України», 2002—2003),
• Енциклопедичний довідник «Галактика Україна» («The Galaxy of Ukraine») (Українська діаспора: видатні постаті, 2002—2006, публікації в періодиці),
• Статті в енциклопедіях «Мистецтво України», «Українська літературна енциклопедія», «Українська географічна енциклопедія», «Енциклопедія історії України», «Народжені Україною», «Видатні діячі України минулих століть», «Енциклопедія сучасної України»,
• Серія публікацій, присвячених діячам вітчизняної історії та культури у часописах «Вітчизна», «Всесвіт», «Дніпро», «Київ», «Дон», «Наше слово» (Польща) та ін.)
• Упорядник і співавтор видань: «Д.Гнатюк. Голос і влада» (2000), «О.Гончар. Катарсис» (2000), «І.Дзюба. Спрага» (2001), «Євген Стахів. Останній молодогвардієць» (2004), «М.Дерегус. Талант» (2004).

[ред.] Бібліографія

• «Ностальгія» (2001, 2003),
• «Україна: інформаційний простір» (2002),
• «Галактика Україна» (2007).

[ред.] Особисте життя

Дружина — Галина Гаврилівна (1947), перекладачка англійської мови, пенсіонерка; син Олег (1975) — перекладач Національної радіокомпанії; дочка Сніжана (1982) — аспірант Київського національного університетету імені Тараса Шевченка.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.