Абліцов Віталій Григорович
| Абліцов Віталій Григорович | |
 |
|
| Народився | 17 серпня 1946 (66 років) Новоукраїнка |
|---|---|
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Діяльність | Письменник |
Віта́лій Григо́рович Абліцо́в (*17 серпня 1946, Новоукраїнка)— український журналіст, громадсько-політичний діяч, головний редактор журналу «Державна справа» (з листопада 2005). Член НСЖУ (з 1976), державний службовець четвертого рангу (з червня 2000).
Зміст |
Освіта [ред.]
Випускник Далекосхідного державного університету, філологічного факультету Ростовського державного університету, відділ журналістики (1972). Знає французьку мову.
Фахова діяльність [ред.]
1965—1980 — працював в редакціях газет Російської Федерації і України. 1966—1969 — студент, Далекосхідний державний університет, місто Владивосток.
1969—1972 — студент, Ростовський державний університет.
1972-1980 - працював журналістом у Харкові, Евенкії, на Київщині.
1980—1994 — в Держтелерадіо України (остання посада — директор телеоб'єднання «Культура»).
Працюючи на українському радіо, брав активну участь у національному відродженні 1980-х і поверненні спадщини заборонених письменників та діячів: зробив перші передачі, присвячені М.Скрипнику, П.Филиповичу, М.Хвильовому та іншим. Автор і ведучий передач "Основа" і "Відродження". Очоливши телеоб'єднання, став автором і ведучим першого у національному телепросторі ток-шоу "Думки проти течії".
1995—2000 — оглядач з гуманітарних проблем, газета «Голос України». Автор циклів публікацій "Прощання з Азією", "Гетьманат", "Україна ХХ" та "Обличчя тисячоліть"(1999 року, в очікуванні нового століття і тисячоліття).
травень 2000- лютий 2002 — заступник Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.
2002-2005 - редактор газети "Український форум".
2005-2009 - редактор журналу "Державна справа".
Нагороди [ред.]
- Лауреат премій СЖУ «Журналіст року» (1996),
- «Незалежність» (1996).
- Відзнака «Експерт року-2007» Всеукраїнської експертної мережі у номінації «Культура».
Творчий доробок [ред.]
- Збірник есеїв «Гетьманат» («Голос України», 2002—2003),
- Енциклопедичний довідник «Галактика Україна» («The Galaxy of Ukraine») (Українська діаспора: видатні постаті, 2002—2006, публікації в періодиці),
- Статті в енциклопедіях «Мистецтво України», «Українська літературна енциклопедія», «Українська географічна енциклопедія», «Енциклопедія історії України», «Народжені Україною», «Видатні діячі України минулих століть», «Енциклопедія сучасної України»,
- Серія публікацій, присвячених діячам вітчизняної історії та культури у часописах «Вітчизна», «Всесвіт», «Дніпро», «Київ», «Дон», «Наше слово» (Польща) та ін.)
- Упорядник і співавтор видань: «Д.Гнатюк. Голос і влада» (2000), «О.Гончар. Катарсис» (2000), «І.Дзюба. Спрага» (2001), «Євген Стахів. Останній молодогвардієць» (2004), «М.Дерегус. Талант» (2004).
Бібліографія [ред.]
- «Ностальгія» (2001, 2003)
- «Україна: інформаційний простір» (2002)
- «Галактика Україна» (2007)
- "Український Все-Світ" (2011)
Особисте життя [ред.]
Дружина — Галина Гаврилівна (1947), перекладачка англійської мови, пенсіонерка; син Олег (1975) — перекладач Національної радіокомпанії; дочка Сніжана (1982) — к.філол. н, викладач.
