Адміністративно-територіальний устрій Чукотського автономного округу
Сучасний адміністративний поділ[ред. | ред. код]
До складу Чукотського автономного округу входять 3 міста (Анадир, Білібіно, Певек), 15 селищ міського типу, 45 сільських населених пунктів, 6 районів.
| № на карті |
Українська назва | Чукотська назва | Код ЗКАТУ | Населення (2010), тис. осіб |
Територія, тис. км² |
Густота, ос./км² |
Адміністративний центр |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Анадир | Кагыргын | 77 401 000 000 | 11,7 | ||||
| 1 | Анадирський район | Кагыргын район | 77 203 000 000 | 6,6 | 287,9 | 0,03 | Угольні Копі |
| 2 | Білібінський район | 77 209 000 000 | 7,7 | 174,7 | 0,05 | Білібіно | |
| 3 | Іультинський район | Ивылтин район | 77 215 000 000 | 3,9 | 143,6 | 0,04 | Егвекінот |
| 4 | Провіденський район | Урэлӄуйым район | 77 220 000 000 | 4,2 | 27,4 | 0,16 | Проведіння |
| 5 | Чаунський район | Чаан район | 77 230 000 000 | 5,3 | 59,4 | 0,10 | Певек |
| 6 | Чукотський район | Чукоткакэн район | 77 233 000 000 | 4,6 | 30,7 | 0,15 | Лаврентія |
Історія[ред. | ред. код]
до 1930 року[ред. | ред. код]
До 1888 року Чукотка адміністративно входила до складу Гіжигінського повіту Приморської області.
У 1888 році був заснований Анадирський округ Приморської області (центр — село Ново-Маріїнське).[1]
- 1909. Чукотський округ відійшов до Камчатської області. На її території утворені Анадирський і Чукотський повіти.
- 1912. Центр Чукотського повіту перенесено з бухти Провидіння в Уелен.
- 1926. Чукотка вошла в состав Дальневосточного края. Уезды преобразованы в районы.
1930—1953 роки. Чукотський НО Далекосхідного (Хабаровського) краю[ред. | ред. код]
Чукотський національний округ (центр — Чукотська культбаза, Губа Святого Лаврентія, тимчасово) у складі Далекосхідного краю був утворений 10 грудня 1930 року постановою Президії ВЦВК РРФСР «Про організацію національних об'єднань в районах розселення малих народностей Півночі». До складу округу були включені Анадирський і Чукотський райони Камчатського округу Далекосхідного краю, територія Східної тундри з кордоном по правому березі річки Алазеї і Західної тундри, райони середньої та нижньої течії ріки Омолона з Якутської АРСР.[2] Округ ділився на 6 районів:
- Анадирський (центр — селище Анадир)
- Східної Тундри (центр — Острівне)
- Західної Тундри (центр — Нижньоколимськ)
- Марковський (центр — Марково)
- Чаунський (центр — в районі Чаунської губи (нині — Певек))[3]
- Чукотський (центр — Чукотська культбаза, Губа Святого Лаврентія)
10 травня 1931 року Постановою ВЦВК РРФСР район Західної Тундри був переданий до складу Якутській АССР. Влітку того ж року[4] центр Чукотського НО був перенесений у селище Анадир.[5]
22 липня 1934 року постановою Президії ВЦВК «Про новий адміністративний поділ Далекосхідного краю» Чукотський національний округ був включений до складу Камчатської області Далекосхідного (з 1938 року — Хабаровського) краю.
| Район | Центр | Сільради |
|---|---|---|
| Анадир | ||
| Анадирський | селище Анадир | Гекковський, Канчаланський, Красненський, Мейнипільгинський, Мухоморненський, Нутапельменський, Опмеленський, Снєжненський, Тавайваамський, Танюрерський, Усть-Бельський, Уелькальський, Хатирський, Чікаєвський, Еммеленський |
| Східної Тундри район | село Острівне | Больше-Енюйський, Мало-Енюйський, Олойський, Олойчанський, Островновський, Погиндінський |
| Марковський | село Марково | Берьозовський, Ваєзький, Єропольський, Корякський, Марковський, Чувано-Єропольський, Чукотсько-Яблоновський |
| Чаунський | село Певек | Валькаральський, Інчоунський, Певекський, Пильженський, Риркарнайський, Усть-Чаунський, Шелазький, Ельвунейський |
| Чукотський | село Уелен | Акханійський, Амгуемський, Ванкаремський, Гуемовський, Дежньовський, Дномідський, Інчоунський, Інчшингнейський, Ківакський, Колючинський, Котриткінський, Курупканський, Ларенєємський, Лорінський, Науканський, Нешканський, Нунлігранський, Нунямський, Пенкінгієнський, Раупелінський, Сешанський, Сіреніковський, Тотритирлинський, Уреліковський, Уеленський, Чаплінський, Чегутунський, Четвакаергинський, Ентімагенський, Енурминський, Яндагайський, Янракиннотський |
18 травня 1951 року Чукотський національний округ був виділений зі складу Камчатської області і переданий у безпосереднє підпорядкування Хабаровському краю.[6]
2 грудня 1953 року указом Президії Верховної Ради «Про утворення районів у складі Хабаровського краю» був утворений Іультинський район.[7]
1953—1992 роки. Чукотський НО (АО) Магаданської області[ред. | ред. код]
3 грудня 1953 року Указом Президії Верховної ради СРСР Чукотський національний округ був переданий з Хабаровського краю до складу новоствореної Магаданської області.
25 квітня 1957 року були утворені шляхом розукрупнення Чукотського району — Провіденський район, шляхом розукрупнення Анадирського району — Беринговський район.[8][9][10]
3 червня 1960 року був скасований Марківський район.
2 серпня 1961 року Східно-Тундровський район був перейменований в Білібінський район; його центр перенесено з Анюйська в Білібіно.[8]
27 грудня 1973 року був утворений Шмідтовський район (центр — селище Мис Шмідта).[8]
20 листопада 1980 року законом РРФСР «Про автономні округи РРФСР» відповідно до Конституцією СРСР 1977 року Чукотський національний округ був перетворений в автономний округ.[11]
| № на карті | Район | Центр | Сільради, міста і селища районного підпорядкування |
|---|---|---|---|
| 1 | Анадирський | місто Анадир | Ваєзький, Канчаланський, Ламутський, Отрожненський, Снєжненський, Тавайваамський, Усть-Бельський, Чуванський, місто Анадир, селища: Марково, Угольні Копі, Шахтарський |
| 2 | Беринговський | селище Нагорний | Алькатваамський, Мейнипільгинський, Хатирський, селище: Беринговський, Нагорний |
| 3 | Білібінський | селище Білібіно | Анюйський, Большеанюйський, Дальнинський, Ілірнейський, Малоанюйський, Мандриковський, Омолонський, Островновський, селища: Аліскерово, Білібіно, Встрєчний |
| 4 | Іультинський | селище Егвекінот | Амгуємський, Ванкаремський, Колючинський, Конергінський, Уелькальський, селища: Іультин, Егвекінот |
| 5 | Провіденський | селище Проведіння | Новочаплинський, Нунлігранський, Сіреніковський, Уреліковський, Енмеленський, Янракиннотський, селище Проведіння |
| 6 | Чаунський | місто Певек | Апапельгинський, Бистринський, Майський, Усть-Чаунський, Шелазький, Ельвунейський, місто Певек, селища: Бараниха, Валькумен, Комсомольський, Красноармєйський |
| 7 | Чукотський | село Лаврентія | Інчоунський, Лаврентьєвський, Лорінський, Нешканський, Уеленський, Енурмінський |
| 8 | Шмідтовський | селище Мис Шмідта | Валькарайський, Врангельський, Риркайпійський, селища: Ленінградський, Мис Шмідта, Полярний |
з 1992 року. Чукотський АО[ред. | ред. код]
17 червня 1992 року Чукотський автономний округ Законом РФ № 3056-1 був виділений зі складу Магаданської області і став самостійним суб'єктом РФ.[12]
30 травня 2008 року законом Чукотського автономного округу № 40-ОЗ Шмідтовський та Іультинський райони були об'єднані у Восточний район (центр — селище Егвекінот); законом Чукотського автономного округу № 41-ОЗ Анадирський і Беринговський райони були об'єднані в Центральний район (центр — селище Угольні Копі).[13][14]
18 листопада 2008 року законом Чукотського автономного округу № 145-ОЗ Центральний район був перейменований в Анадирський район; законом Чукотського автономного округу № 146-ОЗ Восточний район був перейменований в Іультинський район.[15]
Нині АТП Чукотського автономного округу має такий вигляд:
| Район | Центр | Сільські і міські поселення |
|---|---|---|
| Анадир | ||
| Анадирський | смт Угольні Копі | Ваєгі, Канчалан, Краснєно, Ламутське, Марково, Снєжне, Усть-Бєлая, Чуванське, Алькатваам, Мейнипільгино, Хатирка; Угольні Копі, Беринговський |
| Білібінський | місто Білібіно | Анюйськ, Ілірней, Кепервєєм, Омолон, Острівне; Білібіно |
| Іультинський | смт Егвекінот | Амгуема, Біллінгс, Ванкарем, Конергіно, Нутепельмен, Риркайпій, Уелькаль; Егвекінот, Мис Шмідта |
| Провіденський | смт Проведіння | Нове Чапліно, Нунлігран, Сіренікі, Енмелен, Янракиннот; Проведіння |
| Чаунський | місто Певек | Айон, Риткучі, Янранай; Певек |
| Чукотський | село Лаврентія | Інчоун, Лаврентія, Лоріно, Нешкан, Уелєн, Енурміно[16][17] |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Малий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона. Яндекс-словари. Процитовано 6 серпня 2009.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка)[недоступне посилання з червня 2019] - ↑ Постановление ВЦИК от 10.12.1930 «Об организации национальных объединений в районах расселения малых народностей Севера». BestPravo.com Законодательство России. Архів оригіналу за 09.08.2016. Процитовано 26 липня 2009.
- ↑ за іншими даним [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.] район утворений 10 липня 1933 року
- ↑ за іншими даним [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] в 1932 році
- ↑ Довідка про історію прокуратури Чукотського автономного округу. Офіційний сайт Прокуратури Чукотського АО. Процитовано 18 серпня 2009.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка)[недоступне посилання з лютого 2019] - ↑ К 55-летию Магаданской области «Колымский лёд»: север после Дальстроя
- ↑ Литвинова Н. (2008)
- ↑ а б в Зеленская Г. Ю. (25 липня 2008). З історії освіти Магаданської області. Архівний відділ Адміністрації Магаданської області. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
- ↑ Провіденський районний суд Чукотського автономного округу. ГАС «Правосудие». Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
- ↑ Беринговський районний суд Чукотського автономного округу. ГАС «Правосудие». Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
- ↑ Закон РСФСР «Об автономных округах РСФСР» от 20 ноября 1980 года. Бесплатная правовая документация: право, законы России. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 16 серпня 2009.
- ↑ Чукотский АО. Региональные проекты. Архів оригіналу за 11 липня 2010. Процитовано 14 серпня 2009.
- ↑ Закон Чукотского автономного округа от 30 мая 2008 г. № 40-ОЗ «О преобразовании муниципальных образований Иультинский муниципальный район и Шмидтовский муниципальный район и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Чукотского автономного округа». Система ГАРАНТ. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
- ↑ Закон Чукотского автономного округа от 30 мая 2008 г. № 41-ОЗ «О преобразовании муниципальных образований Анадырский муниципальный район и Беринговский муниципальный район и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Чукотского автономного округа». Система ГАРАНТ. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
- ↑ Закон Чукотского автономного округа от 30.05.2008 № 41-ОЗ (ред. от 18.11.2008) «О преобразовании муниципальных образований Анадырский муниципальный район и Беринговский муниципальный район и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Чукотского автономного округа». Региональное законодательство. Архів оригіналу за 29.02.2012. Процитовано 18 серпня 2009.
- ↑ МРИ ФНС № 1 по Чукотскому АО. Архів оригіналу за 9 лютого 2007. Процитовано 18 серпня 2009.
- ↑ МРИ ФНС № 2 по Чукотскому АО. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
Література[ред. | ред. код]
- К 55-летию Магаданской области «Колымский лёд»: север после Дальстроя [Архівовано 28 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Вечерний Магадан — интернет-версия. — 6 ноября 2008
- Литвинова Н. Уголок России — отчий дом[недоступне посилання з червня 2019] // Горняк Севера. — № 24. — 11 июня 2008
- РСФСР. Административно-территориальное деление АССР, краёв, областей и округов на 1 апреля 1940 года. — М, 1940. — С. 72—73
- РСФСР. Административно-территориальное деление на 1 января 1986 года. — М, 1986. — С. 275—276
Посилання[ред. | ред. код]
- Коди ЗКАТУ Чукотського АО на 1 липня 2009 року. Система «Налоговая справка». Процитовано 11 липня 2009.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка)[недоступне посилання з лютого 2019]
| |||||||
